Справа № 438/846/25 Головуючий у 1 інстанції: Ткачова С.М
Провадження № 22-ц/811/3507/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
23 січня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 24 вересня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
в червні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось в суд з позовом доОСОБА_1 , в якому просили стягнути з останньої на свою користь заборгованість за договором № 7152275 від 09.10.2023 у розмірі 40 633, 50 грн, судові витрати та витрати на правову допомогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували на те, що 09.10.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №7152275. Сума кредиту (загальний розмір) складає 7 500, 00 грн (п. 1.3. Кредитного договору). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (03.10.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 7 500, 00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (довідка ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про перерахування коштів додається). Відповідач зайшов на веб-сайт ТОВ «Авентус Україна» https://www.creditplus.ua, де він мав змогу ознайомитись з текстом примірного кредитного договору, правилами, паспортом споживчого кредиту (додається), інформацією, передбаченою частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом, тощо. Надалі відповідач пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» (надалі - «ІТС»). Потім для безпосереднього оформлення кредиту відповідач в ІТС обрав бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомився з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання, інформацією зазначеною в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправлення (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає частині п'ятій статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після прийняття ТОВ «Авентус Україна» позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачу, ТОВ «Авентус Україна» зробив йому пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання. Після прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем. 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф (далі Договір Факторингу) (Копія додається), згідно з умовами якого клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором (Витяг з реєстру боржників, щодо Відповідача додається). Отже, до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 21 231, 00 грн, з яких: заборгованість за кредитом складала 7 500, 00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 13 731, 00 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 7 500, 00 грн - тіло кредиту та 13 731, 00 грн - нараховані проценти, 19 402, 50 - нараховані позивачем проценти за 130 календарних днів, а всього - 40 633, 50 грн. На підставі наведеного позивач просить позов задовольнити, а також стягнути судові витрати.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 24 вересня 2025 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» задоволено частковою.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7152275 від 09.10.2023 у розмірі 21 231 гривня.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у сумі 1 259 гривень, 64 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правову в сумі 5 200 гривень.
В іншій частині щодо позовних вимог по стягненню заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №7152275 від 09.10.2023 в сумі 19402, 50 гривень - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»», подавши у жовтні 2025 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 24 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат у зв'язку із задоволенням позовних вимог, зокрема, стягнути з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8 000, 00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник покликається на те, що суд фактично встановивши факт укладення договору про надання споживчого кредиту, помилково вважав що такий укладено на інших умовах, а саме, щодо нарахування відсотків, а відтак дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав стягувати з відповідача відсотки у період з 27.05.2024 - 03.10.2024.
Відповідно до умов договору факторингу, укладеного між позивачем та первісним кредитором, позивач набув усі права вимоги за основним зобов'язанням, включаючи як вже існуючу заборгованість, так і майбутню вимогу, яка передбачена договором. Оскільки договором факторингу прямо передбачено право позивача на отримання майбутньої вимоги, а також на нарахування відсотків у разі прострочення оплати, нарахування відсотків за період з 27.05.2024 по 03.10.2024 є законним та обгрунтованим.
Таким чином, майбутня вимога, що була передана позивачеві разом із договором факторингу, є належним об'єктом правочину, а відсотки за прострочення підлягають стягненню відповідно до умов договору та положень чинного законодавства України.
У даній справі, відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним
договором було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належного клієнту права вимоги.
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року перейшло як право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 21 231 грн (на день укладення договору факторингу заборгованість за кредитним договором відповідача складала: сума кредиту - 7 500, 00 грн, суму процентів за користування кредитом - 13 731 грн), так і право нараховувати та вимагати сплату відсотків у межах строку кредитування.
Згідно п. 1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1, 99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
У період з 09.10.2023 по 26.05.2024 відповідачем будь-які оплати не здійснювались. Детальний розрахунок заборгованості та оплат, здійснених відповідачем, зазначений в Картці обліку Договору (розрахунок заборгованості), що доданий до позовної заяви.
На момент укладання Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк Договору № 7152275 про надання споживчого кредиту від 09.10.2023 не сплив. Позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 130 календарних днів з 27.05.2024 року по 03.10.2024 року.
В даному випадку, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Процентна ставка за договором була погоджена сторонами під час його укладення, і відповідач свідомо прийняв умови договору, не висловивши застережень чи заперечень.
Суд, посилаючись на принципи справедливості, добросовісності та розумності, фактично втрутився у договірні відносини сторін, зменшивши обсяг зобов'язань відповідача без належних правових підстав.
Враховуючи викладене, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору.
Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується заявником лише в частині відмови в стягненні відсотків за користування кредитом у період з 27.05.2024 - 03.10.2024, в іншій частині судове рішення колегією суддів не перевіряється.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Судами встановлено, що 09.10.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №7152275. Сума кредиту (загальний розмір) складає 7 500, 00 грн відповідно до п. 1.3. Кредитного договору. Строк кредиту становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1, 99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, знижена процентна ставка 1, 393 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: Якщо споживач до 08.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29 653, 85 % річних. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 18 172, 04 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 61 230, 00 грн. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 59 886, 75 грн.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 7 500, 00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 29.05.2024 вих. №7/4985.
Встановлено й те, що відповідачка зайшола на Веб-сайт ТОВ «Авентус Україна» https://www.creditplus.ua, де мала змогу ознайомитись з текстом примірного кредитного договору, правилами, паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Надалі відповідачка пройшла реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентусв Україна». Потім для безпосереднього оформлення кредиту відповідачка в ІТС обрала бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомилася з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання, інформацією зазначеною в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправлення (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає частині п'ятій статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після прийняття ТОВ «Авентус Україна» позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачці, ТОВ «Авентус Україна зробило їй пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідачка ознайомилася до моменту укладання. Після прийняття відповідачкою умов кредитного договору з нею було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачкою.
В п. 10.8 Договору зазначено: підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, зокрема, що: перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в частинах першій та другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна , (далі - Правила), що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №205-ОД від 10.02.2022 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна, як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Отже, до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 21 231, 00 грн, з яких: сума кредиту - 7 500, 00 грн, сума процентів за користування кредитом - 13 731, 00 грн. Станом на 02.06.2025 заборгованість відповідачки по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 7500, 00 грн - тіло кредиту та 13 731 грн - нараховані проценти, 19 402, 50 грн - нараховані позивачем проценти за 130 календарних днів, авсього - 40 633, 50 грн.
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
У частині другій статті 1078 ЦК встановлено, що майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
У справі, що переглядається встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення між ТзОВ «Авентус України» та ТзОВ «ФК «Фінтраст Капрітал» де перший уступив останньому належне йому право вимоги.
Відповідно до п.1.1. Договору Факторингу за цим договором позивач (Фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п.1.2 Договору Факторингу Перехід від Клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до Фактора (позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора (Позивача) Права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Отже, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтркаст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі: сума кредиту - 7 500, 00 грн, сума процентів за користування кредитом - 13 731, 00 грн, всього 21 231, 00 грн.
Відповідно до пункту 1.5.1. договору Стандартна процентна ставка становить 1, 99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
Нараховані позивачем відсотки відповідають умовам договору, які були вільно та добровільно прийняті відповідачем під час укладення договору.
У період з 09.10.2023 по 26.05.2024 відповідачкою на рахунок первісного кредитора будь-які оплати не здійснювались.
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтркаст Капітал» убачається, що позивачем нараховано проценти за 130 календарних днів (27.05.2024 - 03.10.2024) в межах строку договору, а саме: 7500 грн * 1, 99 % = 149, 25 грн*130 календарних днів = 19 402, 50 грн.
Згідно із п. 1.1. Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк Договору № 7152275 про надання споживчого кредиту від 09.10.2023 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 130 календарних днів з 27.05.2024 року по 03.10.2024 року.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписи статтей 1054, 1055 ЦК України регламентують : за кредитним
договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за договором була погоджена сторонами під час його укладення, і відповідачка свідомо прийняла умови договору, не висловивши застережень чи заперечень.
Стаття 1078 ЦК України передбачає, що боржник зобов'язаний виконати свої зобов'язання перед новим кредитором у такому ж порядку, як і перед первинним.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Стаття 534 цього ж кодексу передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.
Наведене свідчить, що позивачем правомірно нараховано відсотки в межах строку дії кредитного договору, а також після укладення договору факторингу, що відповідає нормам чинного законодавства України.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Відтак, на відповідачку покладено обов'язок сплатити відсотки, передбачені умовами кредитного договору, навіть якщо їх нарахування здійснюється після відступлення права вимоги.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом у період з 27.05.2024 - 03.10.2024.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а відтак таку слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат - стягнення судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції слід змінити.
В решті рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, слід залишити без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Згідно зі частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», із ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Також позивач в позовній заяві просив стягнути 10 000 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції та в поданій апеляційній скарзі 8 000 грн - витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу колегія суддів враховує наступне.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).
Згідно зі частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Водночас згідно з частиною четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Звертаючись із цим позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» просили стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
До позовної заяви позивач додав копію договору про надання правничої допомоги № 10/12/0 2024 від 10 грудня 2024 року, Акт № 8432 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12 -2024 від 10 грудня 2024 року, заявку № 8432 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12 -2024 від 10 грудня 2024 року.
Крім того, подаючи апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
До апеляційної скарги позивачем долучено копію договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, укладений між позивачем та адвокатом Крюковою М. В., в якому, зокрема в Розділі 3 зазначено порядок розрахунків, звіт про надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року та квитанцію про оплату за надану правову допомогу в розмірі 8 000, 00 грн.
Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.
У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.
Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У справі, що переглядається, встановлено, що між позивачем та адвокатом Столітнім М. М. укладено договір про надання правничої допомоги № 10/12 - 2024 року від 10 грудня 2024 року.
В Акті наданих послуг № 8432 до договору про надання правничої допомоги № 10/12 - 2024 року від 10 грудня 2024 року наведено перелік наданих адвокатом послуг - загальна кількість затрачених адвокатом годин складає 12 годин. Вартість однієї години 840, 00 грн. Загальна сума витрат складає 10 000, 00 грн.
Також, між позивачем та адвокатом Крюковою М. В. укладено договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, яка представляє інтереси позивача в суді апеляційної інстанції (такий долучено позивачем до матеріалів апеляційної скарги).
Із звіту про надання правової допомоги від 17 жовтня 2025 року убачається, що адвокатом надано позивачу такі види правової допомоги: правова експертиза документів та складання апеляційної скарги у справі із ОСОБА_1 , подання до суду апеляційної скарги - кількість годин - 4; вартість - 8 000, 00 грн.
Здійснивши аналіз послуг, зазначених позивачем у відповідних звітах, колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд даної справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), при цьому слід звернути увагу й на те, що категорія даної справи є шаблонною для сторони позивача, зміст поданої позовної заяви дублюється при зверненні до суду з аналогічними за змістом позовними заявами та вимогами, що свідчить про відповідні напрацювання, також подана апеляційна скарга відображає в певній мірі зміст позовної заяви, а відтак затрати часу на підготовку документів та позовної заяви, апеляційної скарги не є такими значними, як зазначено в поданих документах, а саме подання до суду апеляційної скарги - не відноситься до послуги із надання правничої допомоги.
Виходячи з вищенаведених критеріїв і обставин даної справи, з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції підлягають стягненню частково, і складають 6 000 грн 00 коп. І тому рішення суду першої інстанції у цій частині слід змінити, збільшивши розмір витрат на правничу допомогу, які належить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача з 5 200, 00 грн до 6 000, 00 грн. У задоволенні решти вимог заяви слід відмовити.
У зв'язку із розглядом справи апеляційним судом, із ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 3 000, 00 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви слід відмовити.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги - задоволення такої, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 3 666 грн 60 коп.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 24 вересня 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №7152275 від 09 жовтня 2023 року в сумі 19402,50 гривень скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» нараховані позивачем проценти за 130 календарних днів (з 27 травня 2024 року по 03 жовтня 2024 року) в сумі 19 402, 50 грн (дев'ятнадцять тисяч чотириста двi гривнi 50 копiйок).
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 24 вересня 2025 року в частині стягнення судового збору за розгляд справи судом першої інтсанції та стягнення витрат на правничу допомогу змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6 000 (шість тисяч)гривень.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3 666, 60 грн ( три тисячі шістосот шістдесят шість гривень 60 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 3 000, 0 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Повна постанова складена 23 січня 2026 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич