26 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 925/617/21
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случ О. В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2022 (суддя Довгань К. І.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 (головуючий суддя Шапран В. В., судді Андрієнко В. В., Буравльов С. І.)
у справі № 925/617/21
за позовом фізичної особи-підприємця Бочала В'ячеслава Михайловича
до 1) Соснівського відділу державної виконавчої служби центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і 2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання протиправними дії, стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити дії,
05.01.2026 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі № 925/617/21.
Відповідно до передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.01.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
За змістом пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу (підстави) для касаційного оскарження.
Частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник чітко не зазначив передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (із посиланням на відповідний пункт) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга (з дотриманням вимог, про які йдеться вище у цій ухвалі), що порушує пункт 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною третьою статті 290 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
Реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва, або її процесуальним представником. При цьому підписання та/або подання касаційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Згідно з частиною четвертою статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Разом із тим, за змістом частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з частиною четвертою статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Подану від імені Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України касаційну скаргу підписано представником Анісімовим О. О., проте останній не додав до касаційної скарги доказів, які надають право представляти інтереси скаржника в порядку самопредставництва або як адвокат, а лише додав довіреність та виписку з ЄДРЮ, де не міститься посилання, що Анісімов О. О. має право представляти інтереси скаржника в порядку самопредставництва.
Матеріали справи № 925/617/21 у Касаційному господарському суді відсутні, а отже у Суду відсутня можливість перевірити повноваження представника Анісімова О. О. в матеріалах справи.
Викладене не відповідає вимогам частини третьої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.202 установлено в розмірі 2 270 грн (позов було подано у 2021 році).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
31.01.2022 рішенням Господарського суду Черкаської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025, позов задоволено частково, а саме: визнано дії Соснівського відділу державної виконавчої служби Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), під час виконання постанови ВП58371489 від 13.02.2019 по виселенню противоправними, зобов'язано Соснівський відділ державної виконавчої служби Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) повернути всі особисті речі відображені в постанові про опис та арешт майна від 01.03.2019 (без номера), які передані на зберігання, стягнуто з Соснівського відділу державної виконавчої служби центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь фізичної особи-підприємця Бочала В'ячеслава Михайловича 50 000 грн моральної шкоди і 20 899,80 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті позовних вимог відмовлено.
Як убачається з прохальної частини касаційної скарги, скаржник просить скасувати рішення і постанову повністю.
Предметом позову у цій справі є (1) визнаня дій Соснівського відділу державної виконавчої служби Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), під час виконання Постанови ВП58371489 від 13.02.2019 по виселенню ФОП Бочала В. М. з приміщення магазину площею 237,5 кв.м. противоправними, (2) стягнення з Соснівського відділу державної виконавчої служби Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на користь ФОП Бочала В. М. кошти на відшкодування матеріальних збитків (шкоди), заподіяної противоправними діями Соснівського відділу виконавчої служби в сумі 507 614,34 грн, (3) стягнення з Соснівського відділу державної виконавчої служби Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ФОП Бочала В. М. кошти на відшкодування заподіяної шкоди (недоотриманого доходу) в зв'язку з не виконанням договірних відносин в сумі 230 769 грн, (4) стягнення з Соснівського відділу державної виконавчої служби Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ФОП Бочала В. М. за надання йому правничої допомоги адвокатом Чепурним В. П. в сумі 34 833 грн, (5) стягнення з Соснівського відділу державної виконавчої служби Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ФОП Бочала В. М. кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 750 000 грн, (6) зобов'язання Соснівського відділу державної виконавчої служби Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути та забезпечити доступ до приміщення теплогенераторної площею 16,5 кв.м., яке не зазначене (не вказане) та не підлягає до виселення (звільнення) у відповідності до рішення (наказу) Господарського суду Черкаської області від 12.02.2019 по справі № 925/1530/17, (7) зобов'язання Соснівського відділу державної виконавчої служби Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути ФОП Бочалу В. М. всі особисті речі відображені в Постанові про опис та арешт майна від 01.03.2019 (без номера), які передані на зберігання.
Отже, згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 59 316,49 грн.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Правова позиція щодо необхідності застосування частини третьої статті 4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Таким чином, з огляду на те, що касаційну скаргу скаржник подав в електронній формі через систему "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, отже належною до сплати сумою судового збору є 47 453,19 грн.
Однак, скаржник до матеріалів касаційної скарги не додав доказів сплати судового збору взагалі. Натомість скаржник разом із касаційною скаргою подав клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, враховуючи його тяжкий фінансовий стан.
Розглянувши клопотання, Суд зазначає таке.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з підстав викладених вище. Цей перелік умов є вичерпним.
Крім цього, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
В свою чергу, наявність таких умов скаржник у своєму клопотанні про відстрочення сплати судового збору не навів, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на дані правовідносини, у зв'язку з чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на (1) приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства, (2) подання доказів повноважень Анісімова О. О. на підписання та подання касаційної скарги і (3) надання доказів про сплату судового збору у розмірі 47 453,19 грн (з урахуванням вимог касаційної скарги про повне скасування рішення і постанови), який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити Першому відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі № 925/617/21 залишити без руху.
3. Надати Першому відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Случ