18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
22 січня 2026 року м.Черкаси Справа № 925/1384/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РКДЗ", Київська область, смт.Рокитне, вул.Білоцерківська,1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дробмашсервіс", Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.Хутірська,45
про стягнення 144000,00 грн передоплати за договором купівлі-продажу,
без участі представників сторін.
Товариства з обмеженою відповідальністю "РКДЗ" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дробмашсервіс" про стягнення 144000,00 грн передоплати, сплаченої відповідно до специфікації від 24.12.2024 №4 до договору від 04.10.2023 №04/10-ДМ, а також про відшкодування судових витрат.
Ухвалою суду від 10.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та проведення судового засідання призначено на 04.12.2025. Проведення судового засідання 04.12.2025 відкладено на 05.01.2026. Судове засідання 05.01.2026 відкладено на 22.01.2026.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, участь представників обов'язковою не визнавалась.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, сформованою Комп'ютерною програмою "Діловодство спеціалізованого суду" (КП "ДСС"), документ в електронному вигляді "ГПК Ухвала ст.176, 250 (Відкриття СпрощПровадж)" від 10.11.2025 у справі №925/1384/25 (суддя Скиба Г.М.) було надіслано одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "РКДЗ" в його електронний кабінет та доставлено до останнього 10.11.2025 о 18:40 год.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, сформованою Комп'ютерною програмою "Діловодство спеціалізованого суду" (КП "ДСС"), документ в електронному вигляді "ГПК Ухвала ст.176, 250 (Відкриття СпрощПровадж)" від 10.11.2025 у справі №925/1384/25 (суддя Скиба Г.М.) було надіслано одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Дробмашсервіс" в його електронний кабінет та доставлено до останнього 10.11.2025 о 18:37 год.
Оголошення про виклик відповідача у судове засідання розміщено на офіційному вебсайті судової влади України 10.11.2025 (а.с.33).
24.11.2025 за вх.суду №17441/25 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 24.11.2025, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог та здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.
За результатами судового розгляду судом 22.01.2026 прийнято та приєднано до справи вступну та резолютивну частину рішення без їх проголошення - відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
04.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РКДЗ" (позивач, замовник, платник, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дробмашсервіс" (відповідач, виконавець, постачальник, боржник) був укладений договір купівлі-продажу №04/10-ДМ (а.с.6-13).
Предметом договору є постачання замовнику товару відповідно до вимог Специфікації.
Згідно Специфікації №4 від 24.12.2024 (а.с.14) до договору продавець зобов'язався отримати передплату та продати, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар: плиту розпірну передню кресл.3450.00.006 Ст.СЧ-20 в кількості 2 штуки на суму 288000 грн (з ПДВ).
Специфікація передбачала проведення 50% передоплати - 144000 грн (з ПДВ). Решта оплати - по факту отримання на склад покупця - п.3 Специфікації, а.с.14 зворот.
Рахунок-фактура №СФ-041 від 24.12.2024 виставлений позивачеві на суму 288000 грн з відміткою 50% передоплати - 144000 грн (а.с.15).
Строк постачання - 10 календарних днів.
Позивач перерахував кошти 144000 грн згідно платіжної інструкції №2420 від 27.01.2025 (а.с.16), але виконання замовлення (плита розпірна) не отримав, в зв'язку з чим звернувся з претензією до Відповідача (вимога від 24.03.2025 вих. №30, а.с.17-18) щодо виконання зобов'язання поставити хоча б одну одиницю виробу. Вимога залишена Відповідачем без задоволення.
31.07.2025 позивачем отриманий судовий наказ Господарського суду Черкаської області у справі №925/888/25 про стягнення з відповідача на користь позивача 144000 грн передоплати (а.с.19).
11.08.2025 судовий наказ був скасований судом за заявою відповідача (а.с.20) з мотивів відмови позивача отримати товар.
Ухилення відповідача від виконання зобов'язання стала причиною звернення позивача в Господарський суд Черкаської області за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу у виді попередньої оплати поставки в сумі 144000 грн.
Відповідач у відзиві на позов (а.с.36-37) вимоги заперечив та просив відмовити позивачеві у задоволенні позову з мотивів, що позивач ухилився від повної оплати замовлення, а відповідач в зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами не зміг виготовити 2 шт. замовленого виробу.
Інших доказів не подано.
Оцінюючи зібрані докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням режиму воєнного стану, припинення енергопостачання приміщення суду та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси - у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд відзначає, що у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).
Сторони на момент судового розгляду є суб'єктами господарювання, самостійними юридичними особами з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 144000 грн основної заборгованості за договором №04/10-ДМ купівлі-продажу від 04.10.2023
Вимога позивача ґрунтується на тому, що після внесення передоплати на умовах Специфікації №4 до договору відповідач не виконав зобов'язання, не передав замовлену продукцію та вчинив дії на її при тримання, що не передбачено умовами договору.
Відповідно до положень ст.ст.6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового двостороннього строкового консенсуального оплатного договору купівлі-продажу продукції промислового призначення від №04/10-ДМ від 04.10.2023; договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним на момент спірних правовідносин. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст.204 Цивільного кодексу України).
Договір відповідає положенням глави 54 Цивільного кодексу України - поставка товару як різновид відносин "купівлі-продажу", оскільки момент оплати товару та момент постачання/передачі товару замовнику не збігаються в часі.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (чинний на момент спірних відносин).
Відповідно до Цивільного кодексу України:
п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;
ч.1, 2 ст.509. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;
ст.525. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
ст.526. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
ст.530. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;
ст.599. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;
ст.610. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
ст.611. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;
ст.629. Договір є обов'язковим для виконання сторонами;
ч.1, 2 ст.712. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін;
ч.1 ст.655. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;
ч.1 ст.663. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу;
ч.1 ст.692. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару;
ч. 1 ст.670. Правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару.
1. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
2. Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.
3. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Суд не може занадто формально підходити до розуміння та оцінки вимог позивача при вирішення спору, інакше сторонньою неупередженою особою таке правосуддя буде розцінено як "надмірний формалізм".
Відповідач письмово заявляє про відмову позивача отримати виготовлений та поставлений товар та провести повну оплату, в зв'язку з чим він застосував притримання та не передав замовнику обумовлену продукцію.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем належними та допустимими первинними доказами, що відповідачем не виконано умови договору купівлі-продажу продукції від 04.10.2023 №04/10-ДМ та не здійснено поставку відповідачу обумовленого товару (плити розпірної), незважаючи на своєчасно отриману передоплату:
- Специфікація передбачала проведення 50% передоплати - 144000 грн (з ПДВ). Решта оплати - по факту отримання на склад покупця - п.3 Специфікації, а.с.14 зворот;
- Рахунок-фактура №СФ-041 від 24.12.2024 виставлений позивачеві на суму 288000 грн з відміткою 50% передоплати - 144000 грн (а.с.15).
Строк постачання - 10 календарних днів;
- Позивач перерахував кошти 144000 грн згідно платіжної інструкції №2420 від 27.01.2025 (а.с.16).
Позивач правомірно звернувся в суд з вимогою стягнення 144000 грн передоплати в зв'язку з втратою інтерес до виконання договору. Вчинена передоплата на користь відповідача сторонами не оспорюється.
Основна заборгованість за майно за договором складає 144000 грн, що є предметом спору.
Доказів об'єктивної неможливості заперечити вимоги чи провести обумовлений розрахунок відповідачем не подано; вимоги позивача не спростовано в належний спосіб. Станом на день розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості до суду не подано. Відповідач у відзиві на позов (вх.суду №17441/25 від 24.11.2025) вказав, що позивач відмовився отримати замовлення, однак доказів такої поставки позивачеві та відмови позивача від отримання відповідач не надав.
Суд критично оцінює доводи та заперечення відповідача проти позову, та не враховує їх при прийнятті рішення, оскільки обумовлений продукт не відвантажувався позивачеві та не оформлена відмова позивача від отримання товару, а застосоване при тримання в передачі продукції - не ґрунтуються на вимогах закону чи договору.
Невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання у обумовлені договором строки є правовою підставою для стягнення заявленої позивачем суми основного боргу (144000 грн) у примусовому порядку. Суд вважає, що строк виконання грошового зобов'язання відповідачем є таким, що настав.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Обґрунтування належності способу захисту у спірних правовідносинах
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Суд при прийнятті рішення також враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.
Суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до повного задоволення. Належить стягнути з відповідача за договором поставки продукції №04/10-ДМ від 04.10.2023 на користь позивача заборгованість в сумі 144000 грн основного боргу як передоплату за непоставлений товар.
Постанова КЦС ВС від 22.10.2025 у справі №722/1520/23 (провадження № 61-9018св25). Позиція Верховного Суду:
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі №333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зроблено висновок, що:
"ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що:
"обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має бути ефективним, тобто призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Велика Палата Верховного Суду вважає, що закріплене у статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб. Втім, нотаріальна дія з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є одномоментною та не має самостійного значення, оскільки завершується виданням свідоцтва. Тому оскарження нотаріальної дії з його видачі не дозволить ефективно захистити та відновити права позивача….
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання до суду доказів проведення розрахунку з позивачем.
Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов'язання перед позивачем у визначений договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі повного задоволення позову покладаються на відповідача. Відтак, належить стягнути на користь позивача 3028 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
1.1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дробмашсервіс" (Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.Хутірська,45, код ЄДРПОУ 45016953, номер рахунку в банку невідомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РКДЗ" (Київська область, смт.Рокитне, вул.Білоцерківська,1, код ЄДРПОУ 37066465, номер рахунку в банку невідомий)
144000,00 грн основного боргу, 3028 грн судового збору.
1.2. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 26.01.2026.
Суддя Г.М.Скиба