ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2026Справа № 910/11738/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421)
до Фізичної особи - підприємця Бабича Дмитра Борисовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
про стягнення 252 403,12 грн
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Бабича Дмитра Борисовича (далі - відповідач) про стягнення 252403,12 грн, з яких 162531,77 грн заборгованості, 16447,16 грн заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, 46798,44 грн пені, 4875,95 грн штрафу, 16924,51 грн інфляційних втрат та 4825,29 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3188 від 31.01.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
30.09.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 30.09.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
28.10.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку 28.10.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Вказаною заявою позивач просить допустити зміну позовних вимог шляхом стягнення з відповідача 162531,77 грн заборгованості з орендної плати, 16447,16 грн заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, 46798,44 грн пені, 16924,51 грн інфляційного збільшення, 4825,29 грн 3% річних, 4875,95 грн штрафу та 136147,77 грн неустойки, визначеної ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.
Зі змісту заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог вбачається, що останній просить збільшити розмір позовних вимог, зокрема, шляхом доповнення предмета позову вимогою про стягнення неустойки за неповернення об'єкта оренди на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Суд зауважує, що така заява позивача розглядається судом не як заява про збільшення розміру позовних вимог, а саме як заява про зміну предмета позову (нова вимога про стягнення неустойки) та про зміну підстав позову (як фактичних, так і правових).
При цьому, одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Відтак суд дійшов висновку, що подана позивачем заява від 28.10.2025 суперечить приписам процесуального законодавства, а відтак до розгляду судом не приймається.
Суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений можливості звернутися до суду з окремим позовом, предметом якого є зазначена позовна вимога.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 38, кв. 116.
На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 06.10.2025 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
07.11.2025 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.10.2025, яке згідно з повідомленням підприємства поштового зв'язку не було вручене відповідачу та повернуто за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 про відкриття провадження в цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.10.2025.
З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31.01.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Фізичною особою - підприємцем Бабичем Дмитром Борисовичем (далі - орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - підприємство-балансоутримувач) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 3188 (далі - Договір), умовами якого передбачено, що орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 05.11.2019 № 44/179 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 42-Б для розміщення пункту доочищення та продажу питної води (20,00 кв. м) та перукарні (102,60 кв. м).
Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами) та згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток № 1) становить без ПДВ: 45 гривень 18 копійок за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку грудень 2019 року - 5 538,98 грн. Крім того, орендар відшкодовує підприємству-балансоутримувачу щомісячно витрати, що пов'язані з платою податку за користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт оренди, з ПДВ. Розмір відшкодування витрат, що пов'язані з платою податку за користування земельною ділянкою, змінюється за вимогою підприємства-балансоутримувача в односторонньому порядку у випадку змін розмірів цього податку згідно з чинним законодавством України, про що орендарю повідомляється письмово.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.2 Договору).
Згідно з п. 3.5 Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
У пункті 3.7 Договору погоджено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
Компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати (п. 3.9 Договору).
Факт передачі в оренду нежитлового приміщення підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 13.02.2020.
25.06.2020 сторонами укладено Договір № 1 про внесення змін до договору від 31.01.2020 № 3188, яким внесені зміни, зокрема, до пункту 3.1 Договору щодо розміру орендної плати: 45 грн. 74 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку лютий 2020 року - 5607,50 грн.
Згідно з розрахунком орендної плати (додаток до Договору №1) розмір місячної орендної плати з урахуванням індексів інфляції становить 5607,50 грн (без ПДВ).
Рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7531/7572 встановлено, що з 01.01.2024 до 31.12.2024 розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.
Рішенням Київської міської ради від 05.12.2024 № 424/10232 встановлено, що з 01.01.2025 до 31.12.2025 розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 75 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/8756/24 позов Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено, розірвано Договір та виселено Бабича Дмитра Борисовича з нежитлових приміщень загальною площею 122,60 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда (Володимира Івасюка), буд. 42-Б.
Позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору в частині внесення орендної плати за період з 01.01.2024 по 26.02.2025 у розмірі 162 531,77 грн, а також в частині відшкодування податку за користування земельною ділянкою за період з 01.04.2023 по 31.07.2025 у розмірі 16 447,16 грн.
При цьому позивач надає докази направлення листів з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками, однак копії самих актів в матеріалах справи відсутні.
З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати в розмірі 162531,77 грн, заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в розмірі 16447,16 грн, пеню в розмірі 46798,44 грн, штраф у розмірі 4875,95 грн, інфляційні втрати в розмірі 16924,51 грн та 3% річних у розмірі 4825,29 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Суд встановив факт користування відповідачем орендованим майном - нежитловим приміщенням адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 42-Б, про що свідчить наявний в матеріалах справи підписаний сторонами Акт приймання-передачі від 13.02.2020. Докази повернення майна з оренди в матеріалах справи відсутні.
При цьому, Договір розірвано рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/8756/24, яке набрало законної сили 27.02.2025.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв'язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об'єкта оренди, виникло зобов'язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів, зокрема, відшкодування податку за користування земельною ділянкою за весь період дії Договору - до 27.02.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Так, умовами Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний вносити орендні платежі щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
Отже, станом на момент розгляду справи строк здійснення платежів за Договором є таким, що настав.
Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за Договором, а відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 162531,77 та заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в розмірі 14675,26 грн.
Заявлена позивачем заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою за період березень - липень 2025 року в розмірі 1771,90 грн стягненню не підлягає, оскільки нарахована поза строком дії Договору.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 6.2 Договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
Суд зазначає, що позивачем неправомірно збільшено період нарахування пені понад встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк.
Здійснивши власний розрахунок суд встановив, що правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 22988,02 грн.
Крім того, оскільки тривалість прострочення зі сплати орендних платежів перевищує 3 місяці, правомірним є нарахування штрафу в розмірі 3% від суми заборгованості, що складає 4875,95 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними. Відтак позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в заявлених розмірах.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість з орендної плати в розмірі 162531,77 грн, заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в розмірі 14675,26 грн, пеня в розмірі 22988,02 грн, штраф у розмірі 4875,95 грн, інфляційні втрати в розмірі 16924,51 грн та 3% річних у розмірі 4825,29 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3807,41 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 429,42 грн залишається за позивачем.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бабича Дмитра Борисовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) заборгованість з орендної плати в розмірі 162531 (сто шістдесят дві тисячі п'ятсот тридцять одна) грн 77 коп., заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в розмірі 14675 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн 26 коп., пеню в розмірі 22988 (двадцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 02 коп., штраф у розмірі 4875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн 95 коп., інфляційні втрати в розмірі 16924 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн 51 коп., 3% річних у розмірі 4825 (чотири тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3807 (три тисячі вісімсот сім) грн 41 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 429,42 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.01.2026.
Суддя О.В. Нечай