ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2026Справа № 910/10397/25
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ"
до Товариства з обмеженою відповідальності "НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "БІТ"
про стягнення 237 909,72 грн,
У серпні 2025 року Приватне акціонерне товариство "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності "НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "БІТ" про стягнення 237 909,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання договірних обов'язків за Договором оренди № 16-21 від 30.03.2021 та Договором оренди № 44-21 від 20.09.2021.
Ухвалою суду від 22.08.2025 прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10397/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.08.2025 була доставлена в електронний кабінет позивача 22.08.2025 о 19:58.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 22.08.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: 01133, Україна, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок, 18/7, офіс, 305.
Проте, поштовий конверт було повернуто до суду у зв'язку з неврученням адресату з відмітками відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 22.08.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2025, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Приватним акціонерним товариством "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ", як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальності "НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "БІТ", як Орендарем, було укладено договір № 16-21 оренди приміщення від 30.03.2021 (далі - договір оренди 1) та договір № 44-21 оренди приміщення від 20.09.2021 (далі - договір оренди 2).
Відповідно до умов вказаного договору оренди-1 (з урахуванням додаткової угоди від 30.06.2021 року №1 до договору оренди-1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування для використання в якості офісу Об'єкт оренди - кімнату (офіс) № 305 площею 96,3 кв.м, кімнату (офіс) № 306 площею 96,3 кв.м, кімнату (офіс) №3156 площею 22,3 кв.м, що розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Генерала Алмазова (Кутузова), буд. 18/7.
Строк оренди за вказаним договором оренди-1 (з урахуванням додаткової угоди від 30.06.2021 №1 до договору оренди-1) становив до 30.06.2022.
Пунктом 3.1. договору оренди-1 було передбачено, що за користування Об'єктом оренди, який є предметом договору, Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю Орендну плату у відповідності і на умовах, передбачених цим договором. Сторони дійшли згоди про те, що Орендар здійснює перший платіж за користування Об'єктом оренди протягом 3-х банківських днів з дня підписання даного договору. Перший платіж включає в себе Орендні плати за поточний та останній місяці оренди. Всі наступні платежі здійснюються щомісячно авансом на підставі виставлених Орендодавцем рахунків. Рахунок по оплаті Орендної плати за поточний місяць виставляється Орендодавцем не пізніше 15 числа поточного місяця і оплачується Орендарем за поточний місяць не пізніше 25 числа місяця, в якому виставлено рахунок.
З дати підписання договору оренди-1 та по 24.07.2021 включно розмір орендної плати за вказаним договором оренди становив 61 626,00 гривень на місяць, у тому числі ПДВ (пункт 3.2. договору оренди-1).
У додатковій угоді від 30.06.2021 №1 до договору оренди-1 сторони домовились про зменшення кількості орендованих приміщень за договором оренди-1, у зв'язку з чим 24.07.2021 Орендар передав (повернув) Орендодавцеві за Актом прийому-передачі Об'єкту оренди від 24.07.2021 орендоване приміщення (офіс) №3156 площею 22,3 кв.м, що розташоване у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Генерала Алмазова (Кутузова), буд. 18/7.
З 25.07.2021 у зв'язку зі зменшенням орендованої площі за договором оренди-1, розмір орендної плати за договором оренди-1 було зменшено до 51 048,00 гривень на місяць, у тому числі ПДВ (пункт 1 додаткової угоди від 30.06.2021 №1 до договору оренди-1).
Пунктом 3.2. договору оренди-1 було визначено, що орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.
Пунктом 3.3. договору оренди-1 був встановлений обов'язок Орендаря сплачувати (компенсувати) Орендодавцеві комунальні послуги в орендованих приміщеннях (електропостачання, водопостачання та каналізація, опалення приміщень) у розмірі 1,66% від рахунків, що виставляються комунальними службами міста Орендодавцю.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Орендодавцем було прийняте рішення не здійснювати нарахування орендної плати по діючим договорам оренди (у тому числі й по договору оренди-1) за березень місяць 2022 року, нараховуючи Орендарям лише компенсацію за комунальні послуги, з 01.04.2022 Орендодавцем в односторонньому порядку взагалі було призупинено дію договору оренди-1 та складено Акт опечатування нежитлових приміщень, що були об'єктом оренди за договором оренди-1, а саме офісів 305-306, в яких зберігались меблі та речі Орендаря.
У зв'язку з чим, починаючи з 01.04.2022 по дату пред'явлення цієї претензії, будь-які платежі Орендареві (ТОВ «НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БІТ») за договором оренди-1 Орендодавцем не нараховувались.
За твердженням позивача, внаслідок прострочення з боку Відповідача сплати платежів, визначених Договором оренди-1, обов'язок по сплаті яких у Орендаря виник до 01.04.2022, станом на 01 серпня 2025 року у ТОВ «НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «БІТ» перед AT «ІНСТИТУТ ПАПЕРУ» наявна заборгованість по Договору оренди приміщення від 30.03.2021 №16-21 у розмірі 148 071,66 грн, яка складається з заборгованості Орендаря по сплаті орендної плати та компенсації комунальних послуг.
Відповідно до укладеного 20.09.2021 між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) договору оренди приміщення №44-21 (надалі - Договір оренди-2), Орендодавець передав в тимчасове платне користування Орендареві кімнату (офіс) №204 загальною площею 50,6 кв.м та кімнату (офіс) №212 загальною площею 40,3 кв.м.
Строк оренди за договором оренди-2 становив з 01.10.2021 по 31.08.2022.
Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. договору оренди-2 Орендар зобов'язаний був щомісячно сплачувати Орендодавцеві орендну плату у розмірі 45 450,00 грн, у тому числі ПДВ, а також компенсувати вартість спожитих комунальних послуг в орендованих приміщеннях у розмірі 1,28% від рахунків, що виставляються комунальними службами міста Орендодавцю.
14.01.2022 між Орендарем та Орендодавцем було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди-2 про дострокове розірвання за згодою сторін договору оренди-2 з 08.02.2022. При цьому у пункті 2 вказаної додаткової угоди №1 до договору оренди-2 сторони узгодили між собою, що їх зобов'язання, які виникли під час дії договору оренди-2 та які не були виконані ними на дату припинення вказаного договору, діють до їх повного виконання сторонами.
Під час дії Договору оренди-2 у Орендаря виникла заборгованість перед Орендодавцем по сплаті орендної плати та компенсації комунальних платежів з« вищевказаним Договором, що підлягає сплаті Орендодавцю у повному обсязі.
Так, станом на 01 серпня 2025 року заборгованість Орендаря перед Орендодавцем за Договором оренди приміщення від 20 вересня 2021 року №44-21 складає 89 838,06 грн , яка складається з заборгованості Орендаря по сплаті орендної плати та компенсації комунальних послуг.
З огляду на невиконання відповідачем умов договорів оренди, 01.04.2022 орендовані приміщення були опечатані позивачем. про що складений відповідний акт.
Підставою для оплати послуг оренди є належне надання послуг оренди Орендодавцем (Позивачем по справі) Орендареві (Відповідачеві по справі), що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг.
Пунктами 3.4.-3.6. договорів оренди-1, 2 передбачено, що документом для визначення дати та вартості отриманих послуг є Акт здачі-приймання робіт (послуг), що підтверджує надання послуг. Орендар протягом 10 (десяти) календарних днів з дня одержання Акту здачі-приймання робіт (послуг) зобов'язаний направити Орендодавцю підписаний Акт або мотивовану відмову від приймання робіт (послуг). У випадку, якщо протягом строку, встановленого п. 3.5. договору, Орендар не надішле на адресу Орендодавця підписаний Акт здачі-приймання робіт (послуг) та/або Акт або мотивовану відмову від приймання робіт (послуг), - послуги вважаються наданими належним чином, прийнятими Орендарем без застережень та мають бути оплачені в порядку та на умовах, встановлених п. 3.1. Договору.
За твердженням позивача (Орендодавця) останній неодноразово намагався вручити відповідачеві (Орендареві) Акти здачі-приймання робіт (послуг). Неможливість вручення Актів обґрунтовано фактичною відсутністю з 01 січня 2022 Орендаря (Відповідача) за адресою його місцезнаходження (м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7).
Факт неможливості вручення актів здачі-приймання наданих послуг оренди підтверджується доповідними записками на ім'я директора AT «ІНСТИТУТ ПАПЕРУ», а також копією претензії, надісланих відповідачу.
Позивач виконав всі покладені на нього обов'язки за договорами оренди приміщень від 30.03.2021 №16-21 та від 20.09.2021 №44-21, натомість відповідач не сплатив позивачу орендну плату за вищевказаними договорами, а також не компенсував позивачеві вартість спожитих комунальних послуг в орендованих приміщеннях за період орендного користування приміщеннями.
Відповідач, всупереч вимог пункту 4.2.13. договорів, не передав орендовані приміщення по Акту прийому-передачі об'єкта оренди Позивачу (Орендодавцеві). Так, Договорами оренди було передбачено, що після закінчення строку дії договору або у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов'язується здати по Акту прийому-передачі Об'єкта оренди у триденний строк Орендодавцю майно у належному технічному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду. З урахуванням нормального фізичного зносу. Через 5 днів після припинення дії Договору оренди майно Орендаря, яке залишається в приміщенні, що орендувалось, вважається непотрібним і Орендодавець має право його утилізувати (пункт 4.2.13. договорів оренди-1, 2).
У зв'язку з невиконання належним чином зобов'язань за Договорами оренди щодо своєчасної сплати орендної плати та компенсації вартості спожитих комунальних послуг Позивач звернувся до Господарського суду про стягнення 237 909,72 грн, яка складається з заборгованості Відповідача за Договором оренди від 30.03.2021 №16-21 в сумі 148 071,66 грн та за Договором оренди від 20.09.2021 №44-21 в сумі 89 838,06 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Господарський суд міста Києва дійшов наступного висновку.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вказане, беручи до уваги, що спір між сторонами виник до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши умови укладеного договору оренди 1 та договору оренди 2, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказані правочини є договорами оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи, а саме Актом від 01.04.2021 прийому-передачі Об'єкту оренди за договором оренди приміщення №16-21 від 30.03.2021, Актом від 24.07.2021 прийому-передачі Об'єкту оренди за договором оренди приміщення №16-21 від 30.03.2021, Актом від 25.07.2021 прийому-передачі Об'єкту оренди за договором оренди приміщення №16-21 від 30.03.2021, Актом від 01.10.2021 прийому-передачі Об'єкту оренди за договором оренди приміщення №44-21 від 20.09.2021 та Актом від 08.02.2022 прийому-передачі Об'єкту оренди за договором оренди приміщення №44-21 від 20.09.2021 підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за договорами оренди 1, 2.
Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 3.1 договорів оренди 1, 2 за користування Об'єктом оренди, який є предметом договору, Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю Орендну плату у відповідності і на умовах, передбачених цим договором. Сторони дійшли згоди про те, що Орендар здійснює перший платіж за користування Об'єктом оренди протягом 3-х банківських днів з дня підписання даного договору. Перший платіж включає в себе Орендні плати за поточний та останній місяці оренди. Всі наступні платежі здійснюються щомісячно авансом на підставі виставлених Орендодавцем рахунків. Рахунок по оплаті Орендної плати за поточний місяць виставляється Орендодавцем не пізніше 15 числа поточного місяця і оплачується Орендарем за поточний місяць не пізніше 25 числа місяця, в якому виставлено рахунок.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторін. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Судом встановлено, матеріалами справи підтвержено та відповідачем не спростовано, що внаслідок ухилення останнього від своєчасного виконання обов'язку з внесення орендної плати за ним обліковується заборгованість у розмірі 148 071,66 грн за договором оренди від 30.03.2021 №16-21 та за договором оренди від 20.09.2021 №44-21 у розмірі 89 838,06 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про задоволення позову Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" про стягнення 237 909,72 грн.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" до Товариства з обмеженою відповідальності "НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "БІТ" про стягнення 237 909,72 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності "НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "БІТ" (01133, Україна, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок, 18/7, офіс, 305; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40036430) на користь Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" (01133, Україна, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок, 18/7; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31812534) 237 909,72 грн (двісті тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'ять гривень 72 копійки) основної заборгованості та судовий збір у розмірі 3 568,65 грн (три тисячі п'ятсот шістдесят вісім гривень 65 копійок).
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.