20.01.2026 м.Дніпро Справа № 904/4886/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегія суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Жолудєв А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Єдаменко Вікторії Миколаївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 у справі (суддя Панна С.П.) повний текст рішення складено 25.07.2025
за позовом Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області м. Новомосковськ Дніпропетровської області в особі Самарівської міської ради, м. Самар Дніпропетровської області,
до відповідача-1 Комунального підприємства «Міськсервіс» Самарівської міської ради, м. Самар, Дніпропетровської області
відповідача-2 фізичної особи-підприємця Єдаменко Вікторії Миколаївни, с. Піщанка Дніпропетровської області
про визнання договору про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг недійсним та повернення об'єкту, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
04.11.2024 Самарівська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах Самарівської міської ради звернулась до Господарського суду з позовом до КП «Новомосковськміськтранс» та ФОП Єдаменко В.М. і просить:
- визнати недійсним договір № 37 ТС від 01.01.2024 щодо передачі у тимчасове користування об'єктів благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг (тротуарне покриття по вул. В. Ковалівка, 4 у м. Самар),
- зобов'язати ФОП Єдаменко В.М. демонтувати тимчасову споруду та повернути земельну ділянку площею 30 кв. м.
Позов обґрунтовано тим, що комунальне підприємство не мало повноважень укладати такий договір, фактично приховавши під ним оренду землі, чим порушено норми земельного та містобудівного законодавства і створено загрозу безпеці дорожнього руху.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 по даній справі позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Визнано недійсним договір про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг № 37 ТС від 01.01.2024, укладений між КП «Новомосковськміськтранс» Новомосковської міської ради та ФОП Єдаменко Вікторією Миколаївною, щодо об'єкту благоустрою у вигляді тротуарного покриття, загальною площею 12 кв.м., що розташовуються в районі вул. В. Ковалівка, 4 у м. Самар (Новомосковську).
Зобов'язано ФОП Єдаменко Вікторію Миколаївну повернути об'єкт благоустрою (земельну ділянку), площею 30 кв.м., розташований в районі вул. В. Ковалівка, 4 у м. Самар (Новомосковську), Самарівській міській раді шляхом демонтажу тимчасової споруди.
Стягнуто з ФОП Єдаменко Вікторії Миколаївни на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Стягнуто з Комунального підприємства «Міськсервіс» Самарівської міської ради на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач-2 - ФОП Єдаменко В.М. оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду (далі - ЦАГС) і просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 у справі № 904/4886/24 ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та неправильне застосування норм права.
Договір № 37 ТС від 01.01.2024 між КП «Міськсервіс» та ФОП Єдаменко В.М. укладений відповідно до законодавства та місцевих нормативних актів і передбачає тимчасове користування об'єктом благоустрою у вигляді твердого покриття, а не оренду земельної ділянки.
Суд першої інстанції помилково ототожнив користування тротуарним покриттям із земельними правовідносинами, неправильно застосував норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також не врахував спеціальні положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок № 244) щодо тимчасових споруд.
Скаржник також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.09.2018 по справі № 923/34/18 щодо відсутності необхідності набуття прав на земельну ділянку для розміщення тимчасових споруд.
З урахуванням зазначеного ФОП Єдаменко В.М. просить поновити строк на подання апеляційної скарги, прийняти апеляцію до провадження, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Керівник Самарівської окружної прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних нових обставин, які свідчили б про порушення матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, а фактично повторює вже відхилені судом заперечення. Судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене після всебічного з'ясування обставин, з урахуванням норм Цивільного та Земельного кодексів України, Законів України «Про оренду землі» та «Про благоустрій населених пунктів», а також принципу jura novit curia «суд знає закон».
Суд правильно встановив, що спірний договір про тимчасове користування об'єктами благоустрою фактично приховує договір оренди земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності, тоді як відповідач не мав права користування цією землею, земельні торги не проводились, а рішення міської ради не приймалось, а паспорт прив'язки тимчасової споруди не є підставою для набуття права користування землею.
Укладений договір є удаваним правочином, спрямованим на приховування фактичного договору оренди, і до спірних правовідносин має застосовуватись земельне законодавство про оренду. Зайняття землі відповідачем не позбавляє власника права користування, а ефективним способом захисту порушеного права є повернення земельної ділянки.
Відповідачем не наведено жодних обставин чи доказів, що спростовували б законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. У зв'язку з чим прокурор просить також зобов'язати ФОП Єдаменко В.М. демонтувати тимчасову споруду та повернути земельну ділянку громаді.
Відтак, апеляційну скаргу прокурор просить залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 у даній справі - залишити без змін.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.05.2022 ФОП Єдаменко В.М., маючи намір встановити тимчасову споруду (далі - ТС) для провадження підприємницької діяльності в районі будинку № 34 по вул. Сучкова у м. Новомосковську (нині - м. Самар), звернулася до Новомосковського міського голови із заявою вх. № Є-386, до якої долучила графічні матеріали на топографо-геодезичній основі М 1:500 із зазначенням бажаного місця розташування ТС та її прив'язки до місцевості (а. с. 53 т 1).
16.06.2022 ФОП Єдаменко В.М. подала додаткову заяву № 16 на ім'я начальника відділу містобудування, архітектури та реклами управління по роботі з активами виконавчого комітету Новомосковської міської ради, до якої долучила схеми розміщення ТС, ескізи фасадів стаціонарної тимчасової споруди у кольорі М 1:50, виготовлені сертифікованим архітектором, а також технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності підключення) (а. с. 43 т 1).
20.06.2022 начальником відділу містобудування, архітектури та реклами Юлією Марченко було оформлено та надано ФОП Єдаменко В.М. паспорт прив'язки ТС «Для здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, в районі вул. Сучкова, 32», реєстраційний № 130, строк дії якого згодом було продовжено до 20.06.2027 (а. с. 46 т 1).
Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області листами № 8320/41/19/01-2022 від 27.10.2022 та № 589/41/19/01-2023 від 18.01.2023 повідомило Новомосковську міську раду про виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, автомобільних доріг та безпеки дорожнього руху (зокрема Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про автомобільні дороги», ДСТУ 3587-97, постанови КМУ № 198 від 30.03.1994), які створюють загрозу безпеці учасників дорожнього руху та відвідувачів, і звернуло увагу на необхідність їх усунення шляхом демонтажу або зміни місця розташування ТС торговельно-побутового призначення (а. с. 35- 39 т 1).
Таким чином, розміщення ФОП Єдаменко В.М. тимчасової споруди в районі будинку № 32 по вул. Сучкова у м. Самар (Новомосковськ) Дніпропетровської області здійснено з порушенням вимог ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги», ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі», постанови КМУ від 30.03.1994 № 198 «Про затвердження єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони».
01.01.2024 між ФОП Єдаменко В.М. та КП «Новомосковськміськтранс» Новомосковської міської ради, яке діяло як надавач послуг на підставі Порядку передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Новомосковська в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг, затвердженого рішенням XXV сесії VIII скликання Новомосковської міської ради № 914 від 07.03.2023, було укладено договір про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг № 37 ТС.
Згідно з умовами цього договору, що не заперечувалося сторонами, надавач послуг з метою реалізації повноважень, наданих власником об'єктів благоустрою - територіальною громадою міста в особі міської ради, надав замовнику право тимчасового погіршення існуючого стану об'єкта благоустрою шляхом розміщення стаціонарної ТС для провадження підприємницької діяльності, а замовник прийняв об'єкт благоустрою у тимчасове платне користування.
Відповідно до п. 1.1 договору КП «Новомосковськміськтранс» надало ФОП Єдаменко В.М. право тимчасового погіршення стану об'єкта благоустрою міста шляхом розміщення ТС.
Пунктом 1.4 договору визначено адресу та дислокацію стаціонарної ТС: м. Новомосковськ, вул. В. Ковалівка, ТС для продажу «шаурми», а п. 1.5 передбачено передачу для використання об'єкта благоустрою у вигляді тротуарного покриття загальною площею 12 кв. м.
Згідно з п. 8.1 договір набрав чинності з моменту підписання та діяв до 31.12.2024, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
Пунктом 8.2 передбачено можливість пролонгації договору виключно за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди, за умови повідомлення іншої сторони не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору.
Пунктами 8.3- 8.5 встановлено обов'язок замовника у разі припинення, розірвання або закінчення строку дії договору протягом одного місяця демонтувати ТС, а також визначено, що збитки замовника відшкодуванню не підлягають і закінчення строку дії договору не звільняє його від виконання грошових та інших зобов'язань.
Судом встановлено, що паспорт прив'язки ТС був продовжений до 20.06.2027, однак доказів пролонгації договору № 37 ТС від 01.01.2024 відповідно до розділу 8 договору сторонами не надано.
Також судом встановлено відсутність належних письмових доказів виконання ФОП Єдаменко В. М. зобов'язань з оплати за тимчасове користування об'єктом благоустрою відповідно до п. 4.1 договору: подані платіжні інструкції №№ 33, 292, 121, 195, 238, 378, 435, 485 стосувалися інших договорів і не підтверджували виконання зобов'язань саме за договором № 37 ТС, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань відповідачем у розумінні ст. 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Предметом даного спору є дотримання встановленого законом порядку набуття відповідачем-2 права користування земельною ділянкою комунальної власності для розміщення тимчасової споруди з метою здійснення підприємницької діяльності.
Посилаючись на ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 44 ч. 1 ст. 26, ст. 5, 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд дійшов висновку, що саме міська рада наділена виключною компетенцією щодо встановлення правил благоустрою, організації та контролю використання об'єктів благоустрою, а також щодо розпорядження ними від імені територіальної громади.
Аналогічно, відповідно до статей 13, 14, 41 Конституції України, статей 83, 84, 116, 122, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земля є об'єктом права власності Українського народу, а розпорядження землями комунальної власності здійснюється виключно відповідними радами на підставі їх рішень, з обов'язковою державною реєстрацією прав.
Суд першої інстанції встановив, що механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності регулюється ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Мінрегіону № 244 від 21.10.2011 (далі - Порядок № 244), а на території міста Самар (Новомосковська) - також Порядком передачі об'єктів (елементів) благоустрою в тимчасове використання, затвердженим рішенням міської ради № 914 від 07.03.2023 (далі - Порядок № 914). При цьому суд наголосив, що ТС для здійснення підприємницької діяльності не є об'єктом благоустрою як таким, а мала архітектурна форма є лише елементом об'єкта благоустрою, що не змінює правового режиму земельної ділянки під нею.
Дослідивши докази у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірна ТС ФОП Єдаменко В.М. розміщена з істотними порушеннями вимог Порядку № 244, Порядку № 914, Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі», ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди» та Правил пожежної безпеки, зокрема в межах «червоних ліній», у безпосередній близькості до проїзної частини, перехресть і пішохідних переходів, без обов'язкового погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції.
Суд також врахував висновки судової будівельно-технічної експертизи проведеної під час досудового розслідування судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/104-23/26658-БТ від 25.09.2023 та інформацію патрульної поліції в Дніпропетровській області № 10931/41/19/03.2024 від 17.08.2024, які підтверджують невідповідність розміщення спірної ТС обов'язковим вимогам містобудівних, будівельних, дорожніх та протипожежних норм.
Зокрема, експертом встановлено, що відстань від тимчасової споруди до кам'яних чотири- та п'ятиповерхових житлових будинків є меншою ніж 10 метрів, що суперечить вимогам п. 5.4 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі», а також додатку 3.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо дотримання мінімальних протипожежних розривів між об'єктами.
Крім того, розміщення тимчасової споруди здійснено з порушенням абзацу 2 п. 27 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, оскільки відстань від тимчасової споруди до проїзної частини автомобільної дороги є меншою ніж 5 метрів.
Окрім цього, встановлено порушення вимог пункту 3.7.4 ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди», а також вимог розділу 35 Єдиних правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198, оскільки відстань від тимчасової споруди до перехресть вулиць та пішохідних переходів є меншою за нормативно встановлені 50 метрів та 20 метрів відповідно.
Таким чином, висновок судового експерта підтверджує, що спірна ТС розміщена з істотними порушеннями обов'язкових вимог чинного законодавства та нормативно-технічних актів, що створює загрозу безпеці дорожнього руху, пожежній безпеці та безпечним умовам проживання мешканців прилеглої житлової забудови.
Оцінюючи правову природу договору № 37 ТС від 01.01.2024, місцевий господарський суд застосував норми статей 203, 215, 317, 319, 321, 391, 1212, 1213 ЦК України та дійшов висновку, що зміст цього правочину суперечить вимогам закону, а зазначений договір про «тимчасове використання об'єктів (елементів) благоустрою» фактично приховує договір оренди земельної ділянки комунальної власності для здійснення підприємницької діяльності, при цьому укладений без рішення міської ради, без проведення земельних торгів та без державної реєстрації речових прав, що є обов'язковими відповідно до статей 93, 116, 124 Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».
Суд також врахував правову позицію Судової палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 17.04.2025 у справі № 921/144/24, відповідно до якої поняття об'єкта оренди комунального майна тлумачиться розширено, з урахуванням реального економічного змісту правовідносин, а не лише їх формального найменування. З огляду на принцип «jura novit curia» суд застосував до спірних правовідносин норми законодавства про оренду землі та комунального майна, а не лише про благоустрій.
Разом із тим, колегія суддів вважає також зауважити, що паспорт прив'язки ТС є виключно містобудівним документом, який визначає можливість розміщення ТС з точки зору планувальних та архітектурних вимог, і не посвідчує виникнення у суб'єкта господарювання речового чи зобов'язального права на земельну ділянку. Отримання та продовження строку дії паспорта прив'язки не замінює рішення відповідної ради про передачу земельної ділянки у користування та не звільняє особу від обов'язку дотримання вимог земельного законодавства.
Встановивши, що ФОП Єдаменко В.М. не є власником або законним землекористувачем земельної ділянки, на якій розміщено тимчасову споруду, а земельна ділянка комунальної власності фактично зайнята самовільно, судом першої інстанції правильно застосовано положення статей 90, 152, 212 ЗК України та зроблено висновок про наявність підстав для захисту права власності територіальної громади шляхом усунення перешкод у користуванні землею.
Зазначені обставини свідчать не лише про порушення умов договору, а й про відсутність у відповідача належної добросовісності у користуванні об'єктом благоустрою, що додатково підтверджує необґрунтованість його тверджень про законність та стабільність спірних правовідносин.
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір № 37 ТС від 01.01.2024 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує публічний інтерес та права власника земельної ділянки - територіальної громади міста, а тому підлягає визнанню недійсним.
У зв'язку з цим суд задовольнив позов прокурора в повному обсязі, визнав договір недійсним, зобов'язав відповідача усунути порушення прав територіальної громади, зокрема шляхом демонтажу тимчасової споруди та повернення земельної ділянки у придатний для використання стан.
Колегія суддів ЦАГС, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги в межах ст. 269 ГПК України, дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим з огляду на таке.
Доводи скаржника про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам матеріалами справи не підтверджуються. Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив подані сторонами докази, надав їм належну правову оцінку та встановив усі юридично значимі обставини, зокрема правову природу спірних правовідносин, повноваження органів місцевого самоврядування і комунального підприємства, а також фактичні умови розміщення тимчасової споруди.
Посилання апелянта на те, що договір № 37 ТС від 01.01.2024 є договором виключно щодо користування об'єктом благоустрою у вигляді тротуарного покриття і не стосується земельних правовідносин, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що тротуарне покриття є складовою частиною земельної ділянки, нерозривно з нею пов'язане, а фактичне використання такого покриття для розміщення стаціонарної ТС свідчить про користування відповідною земельною ділянкою комунальної власності.
Отже, незалежно від формального найменування договору, спірні правовідносини охоплюють сферу земельних відносин та потребують дотримання вимог ЗК України щодо набуття права користування землею.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Місцевий господарський суд не визнавав спірний договір договором оренди комунального майна в розумінні зазначеного Закону, а дійшов висновку про його невідповідність вимогам законодавства саме через обхід встановленого законом порядку розпорядження землями комунальної власності та фактичну підміну правової природи користування земельною ділянкою договором щодо «тимчасового погіршення стану об'єкта благоустрою».
Доводи апелянта щодо пріоритетного застосування Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 244 колегія суддів також відхиляє, оскільки вказані нормативні акти регулюють питання містобудівних умов, процедуру оформлення паспорта прив'язки та технічні аспекти розміщення тимчасових споруд, однак не скасовують і не замінюють вимог земельного законодавства щодо набуття права користування земельною ділянкою комунальної власності.
Отримання паспорта прив'язки саме по собі не породжує речового або зобов'язального права на землю та не звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку діяти у межах повноважень, визначених ЗК України.
Посилання ФОП Єдаменко В.М. на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.09.2018 у справі № 923/34/18, колегія суддів відхиляє, адже фактичні обставини наведеної справи не є тотожними обставинам цієї справи, оскільки у даному випадку встановлено розміщення стаціонарної ТС на об'єкті благоустрою, що є складовою земельної ділянки комунальної власності, без дотримання визначеного законом порядку розпорядження такою землею та з порушенням вимог безпеки дорожнього руху і містобудівних норм, що підтверджено, зокрема, висновком судового експерта.
При цьому апелянт не обґрунтовує тотожності фактичних обставин справи, на яку він посилається, з обставинами даного спору, не враховує характер розміщеної ТС, її стаціонарність, наявність порушень вимог безпеки дорожнього руху та відсутність у нього будь-яких правових підстав користування земельною ділянкою комунальної власності.
За таких обставин колегія суддів ЦАГС дійшла висновку, що апеляційна скарга ФОП Єдаменко В.М. не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції або свідчили про порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 у справі № 904/4886/24 - без змін.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.
Колегія суддів ЦАГС дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Обраний судом спосіб захисту у вигляді зобов'язання демонтувати тимчасову споруду та повернути земельну ділянку є законним, необхідним і пропорційним характеру допущеного порушення, оскільки спрямований на відновлення порушеного права власності територіальної громади, усунення триваючих перешкод у користуванні землею та запобігання подальшому порушенню публічного інтересу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
7. Щодо розподілу судових витрат.
Витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Єдаменко Вікторії Миколаївни - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 у справі 904/4886/24 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця Єдаменко Вікторію Миколаївну.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26.01.2026.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов