26.01.2026 м.Дніпро Справа № 908/2878/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колег суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства “ОРБІТА-СМ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2025 (суддя Зінченко Н.Г., повний текст якого підписаний 10.11.2025) у справі № 908/2878/25
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» м. Київ
до відповідача Фермерського господарства “ОРБІТА-СМ» Запорізька область, Василівський район, с. Лук'янівське;
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго» м. Запоріжжя
про стягнення 82312,94 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.11.2025 у справі № 908/2878/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Фермерського господарства “ОРБІТА-СМ» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» 30102 грн. 64 коп. заборгованості, 27884 грн. 12 коп. 15 % річних, 24326 грн. 18 коп. інфляційних втрат та 3028 грн. 00 коп. судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Фермерське господарство “ОРБІТА-СМ», в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Одночасно в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення, мотивуючи тим, що про наявність рішення відповідачу стало відомо лише 12.12.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 26.12.2025 здійснено запит матеріалів справи №908/2878/25 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
09.01.2025 матеріали справи №908/2878/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 26.12.2025 здійснено запит матеріалів справи №908/2878/25 (необхідних для розгляду скарги) із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
09.01.2026 матеріали справи №908/2878/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2026 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через подання скарги поза межами строку на її подання, і визнання неповажними підстав пропуску строку після розгляду відповідного клопотання апелянта про його поновлення. Скаржнику наданий строк (10днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, зокрема надання нового клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали суду із зазначенням інших підстав пропуску строку.
Вказану ухвалу доставленого до електронного кабінету скаржника 14.01.2026 о 03:12 годині. Відтак, недоліки скарги мали бути усунені у строк до 26.01.2026 (включно, оскільки 24 та 25 січня 2026 - вихідні дні).
21.01.2026 (зареєстровано судом 22.01.2026) на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 13.01.2026 надійшла заява про поновлення процесуальних строків.
У новому клопотання апелянт зауважив, що місцезнаходження Відповідача: 71691, Запорізька область, Василівський район, с. Лук'янівське, вул. Миру, 1В. Зазначена територія відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією», віднесена до територій активних бойових дій. Унаслідок регулярних обстрілів та аварійних відключень електроенергії Відповідач тривалий час був позбавлений належного електропостачання та доступу до мережі Інтернет, що унеможливлювало своєчасне користування електронними сервісами, у тому числі підсистемою «Електронний суд» ЄСІТС. Крім того, внаслідок ворожих обстрілів частина службової та фінансової документації Відповідача була знищена, що додатково ускладнило можливість оперативного реагування на позовну заяву та належної підготовки правової позиції у справі. У зв'язку з постійними ворожими обстрілами, які призвели до значних пошкоджень майна та заподіяння матеріальної шкоди Відповідачу, правоохоронними органами було розпочато кримінальне провадження № 22025080000000588 від 21.04.2025. Постановою від 28.08.2025 директора Відповідача, Сергієнка Павла Олексійовича, було залучено до даного кримінального провадження як потерпілого.
Зауважує, що наведене істотно вплинуло на можливість своєчасного здійснення процесуальних прав та обов'язків. Також звертає увагу, що у зв'язку з тим, що Відповідачу не було відомо про розгляд даної справи, він не мав об'єктивної можливості своєчасно звернутися до адвоката для отримання професійної правничої допомоги. Зазначені обставини стали однією з причин, з яких Відповідач не зміг подати свої заперечення та належним чином реалізувати право на захист під час розгляду справи судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 3). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина 4).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Розглянувши нове клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний господарський суд визнає підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, з огляду на наступне.
По-перше, пошкодження майна та заподіяння матеріальної шкоди Відповідачу, за яким правоохоронними органами розпочато кримінальне провадження № 22025080000000588 від 21.04.2025 і залучення до даного кримінального провадження, як потерпілого, директора Відповідача Сергієнка Павла Олексійовича постановою від 28.08.2025 відбулось ще до подання позову позивачем - 12.09.2025. Отже, такі обставини відбулись раніше і тому не можуть братись судом до уваги при розгляді цього клопотання.
По-друге, не відповідають дійсності доводи апелянта стосовно необізнаності із розглядом справи, оскільки матеріали справи містять докази доставлення процесуальних документів відповідачу у справі в електронний кабінет ЄСІКС, який у нього наявний (а.с.51 - ухвала про відкриття провадження, а.с.74 - рішення).
Колегія суддів наголошує, що на необхідності належного здійснення юридичною особою її поточної діяльності, зокрема необхідністю стежити за електронним кабінетом (на предмет пред'явлення позовів) було звернуто увагу при розгляді первісного клопотання про поновлення процесуальних строків.
Суд звертає увагу, що Господарський процесуальний кодекс України не ставить можливість та обов'язок подання апеляційної скарги в залежність від попереднього ознайомлення з усіма матеріалами справи; закон пов'язує початок перебігу строку апеляційного оскарження з моментом отримання судового рішення або з моментом, коли особа дізналася чи могла дізнатися про його ухвалення.
Як зазначалось в ухвалі від 13.01.2026, при розгляді первісного клопотання, судом з'ясовано, що оскаржуване рішення апелянт отримав у свій електронний кабінет 10.11.2025 о 16:15 годині і саме з цієї дати для юридичної особи розпочався відлік процесуального строку на оскарження судового рішення, а не після 19.12.2025 (дата укладення договору на правничу допомогу з адвокатом) і його ознайомлення з матеріалами справи.
Стосовно посилань апелянта на загальноправові процесуальні норми щодо можливості подати скаргу і конституційних гарантій захисту права.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішеннях ЄСПЛ від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
При цьому Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Ґарсія Манібардо проти Іспанії").
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996).
ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
Також ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").
При цьому, якщо процесуальним законом окреслені певні строки, особи, що звертаються зі скаргами мають бути обізнані, що такі строки будуть застосовані.
За приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.
Суд апеляційної інстанції також враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:
« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).».
Отже, апелянт фактично не наводить жодних інших нових обставин в обґрунтування підстав пропуску строку.
Таким чином, в обґрунтування інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду скаржником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження рішення суду.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання Фермерського господарства “ОРБІТА-СМ» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства “ОРБІТА-СМ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2025 у справі №908/2878/25.
Апеляційну скаргу №б/н від 23.12.2025 з додатком на 32 аркушах, в тому числі платіжну квитанцію №0985-2637-0622-6721 від 23.12.2025 про сплату 4542,00 грн, заяву про поновлення процесуального строку №б/н від 21.01.2026 на 11 аркушах повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Суд апеляційної інстанції повідомляє, що згідно з п.122 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Таким чином, оскільки апеляційну скаргу і заяву про поновлення процесуальних строків апелянтом подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» зазначена заява зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков