ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"26" січня 2026 р. Справа № 918/420/16(918/685/25)
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Павлюк І.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу Мориконя Андрія Володимировича в інтересах ТОВ "Кольчуга МС" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.12.2025 у справі № 918/420/16 (918/685/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" в особі Ліквідатора арбітражного керуючого Дуплики Павла Георгійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
- ОСОБА_1
-ОСОБА_2
про визнання недійсними договорів
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.12.2025 у справі № 918/420/16 (918/685/25) позов задоволено.
Визнано недійсним Договір оренди нежитлових приміщень із прилеглою до них територією за №4 від 05.05.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС".
Визнано недійсним Договір оренди нежитлового приміщення (адмінбудівлі) за №9 від 14.08.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС".
Визнано недійсним Договір про надання охоронних послуг №2 від 01.01.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС".
Визнано недійсним Договір про надання охоронних послуг №33 від 28.01.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС".
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Мориконь Андрій Володимирович в інтересах ТОВ "Кольчуга МС" звернувся до суду 05.01.2026 з апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 30.12.2025 у справі № 918/420/16 (918/685/25). Постановити нове рішення про закриття провадження у справі (п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК). Зупинити апеляційне провадження до звільнення Скаржника ОСОБА_1 з військової служби (п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК). Постановити окрему ухвалу та направити її до Вищої ради правосуддя - щодо порушення суддею Марачем В.В. норм процесуального права та присяги судді. Направити окрему ухвалу до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих - щодо недобросовісних дій ліквідатора Дуплики П.Г. та порушення ним етичних і професійних стандартів.
19.01.2026 матеріали справи № 918/420/16 (918/685/25) надійшли до суду.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Так, статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В силу положень підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру позивач зобов'язаний сплатити судовий збір 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами; встановлюються у таких розмірах - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
У цій справі предметом розгляду є 4 вимоги немайнового характеру.
Отже, апелянт звертаючись до суду з апеляційною скаргою мав сплатити судовий збір в розмірі 14 534,40 грн (3028,00*4*150%*0,8).
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано доказів сплати судового збору; в додатках до апеляційної скарги відсутні такі докази також.
Разом з тим, апелянт долучає до апеляційної скарги копію посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 вид. 03.05.2024. Скаржник зазначає, що є ветераном війни та учасником бойових дій. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Оскільки оскаржуване рішення безпосередньо стосується майнових прав Скаржника як кредитора та власника підприємства, судовий збір не сплачується
Суд зазначає, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Так, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Суд зазначає, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Аналіз п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій, ветерани війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19, від 12.02.2020 у справі №545/1149/17, та у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №240/8644/20, від 16.02.2022 у справі №560/4971/21, від 26.05.2022 у справі №640/14577/20, від 08.03.2023 у справі №701/589/22, від 20.07.2023 у справі №160/20070/21.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що хоча норми п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містять вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Як вбачається, предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів.
Тобто, у цьому спорі не вирішуються питання, пов'язані із соціальним захистом відповідача, як учасника бойових дій, передбачені положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки зазначена справа не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій, не стосується соціального і правового статусу скаржника, не пов'язана із соціальним захистом порушених прав скаржника, саме як учасника бойових дій, тобто позовні вимоги не охоплюються положеннями статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому відсутні правові підстави для звільнення Мориконя А.В. від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Крім того, колегія суддів зазначає, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення зокрема і від вищенаведених висновків щодо застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 справа №567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Також на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа № 905/1426/23 для відступу від висновку, викладеного в постанові від 09.10.2019 у справі №9901/311/19, щодо обмеженого застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Водночас, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2025 справу №905/1426/23 повернуто Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.
Таким чином, наразі позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у справі №9901/311/19 щодо застосування п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" залишається усталеною та незмінною.
Суд зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Крім того, згідно з п.3 ч.3 ст.258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ст.259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Судом встановлено, що заявником до апеляційної скарги не додано доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів всім іншим учасникам справи.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху).
Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Мориконя Андрія Володимировича в інтересах ТОВ "Кольчуга МС" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.12.2025 у справі № 918/420/16 (918/685/25) залишити без руху.
2. Запропонувати скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 14 534,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та докази направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи.
3. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Павлюк І.Ю.