ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"23" січня 2026 р. Справа № 906/846/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Філіпова Т.Л.
судді Маціщук А.В.
судді Бучинська Г.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю" Виробниче об'єднання "АРКОН" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/846/18, ухвалене суддею Кудряшовою Ю.В., повне рішення складено 17.12.18р.
за позовом Коростишівської місцевої прокуратури Малинська міська рада
до Товариства з обмеженою відповідальністю" Виробниче об"єднання "АРКОН"
про стягнення 2 485 022 грн. 97 коп
Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. - позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю" Виробниче об'єднання "АРКОН" на користь Малинської міської ради 2 485 022,97 грн. збитків. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю" Виробниче об'єднання "АРКОН" на користь Прокуратури Житомирської області 37275,34 грн. витрат по оплаті судового збору.
16.01.2019р. господарським судом Житомирської області було видано Наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Житомирської області від "05" грудня 2018 р. у справі №906/846/18.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю" Виробниче об"єднання "АРКОН" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Ухвалити постанову, якою рішення господарського суду Житомирської області від 05 грудня 2018 року по справі №906/846/18 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Стягнути з Малинської міської ради та Прокуратури Житомирської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Аркон» судові витрати по сплаті судового збору і за надані послуги правової допомоги адвоката в Північно-Західному господарському апеляційному суді відповідно до наданих підтверджувальних документів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Виробниче об'єднання "АРКОН" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018 у справі №906/846/18 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Виробниче об'єднання "АРКОН" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018 у справі №906/846/18.
17.10.25р. ТОВ "Виробниче об'єднання "АРКОН" подало касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просило суд скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги по суті.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.25р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "АРКОН" задоволено частково. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 у справі №906/846/18 скасовано, а справу №906/846/18 направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду на стадію вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.01.2026р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю" Виробниче об'єднання "АРКОН" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/846/18 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю" Виробниче об'єднання "АРКОН" подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/846/18.
14.01.2026 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю" Виробниче об'єднання "АРКОН" надійшло клопотання про поновлення процесуального строку.
Вивчивши зміст апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання і повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю" Виробниче об'єднання "АРКОН" зазначає, що судові повістки поверталися до господарського суду з поміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", що свідчить, на думку скаржника, про неналежне повідомлення відповідача. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на позицію ВС/КАС №П/811/13/17 від 06.09.2019, де зазначено, що повернення рекомендованих листів, якими надіслано судові рішення, з відміткою “за закінченням встановленого терміну зберігання» не прирівнюється до вручення судового рішення.
Директор Товариства з обмеженою відповідальністю" Виробниче об'єднання "АРКОН" зазначає, що про наявність рішення та його повного тексту TOB “ВО “Аркон» стало відомо 18 серпня 2025 року, що унеможливило вчинення процесуальних дій у визначений законом строк. Ця обставина виникла об'єктивно і не залежала від волі відповідача.
Вирішуючи питання про поновлення строку, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №754/9100/14-ц).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).
За правовими позиціями Верховного Суду, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (зокрема, постанова Верховного Суду від 20.04.2018 року № 822/2337/17).
Як зазначає у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.06.25р., направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 908/794/19(905/1646/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями статті 242 ГПК України.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої статті 242 ГПК України).
В частині одинадцятій статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).
З матеріалів справи вбачається, що адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Аркон" є: 11601, м. Малин, вул. Огієнка, 55 (дата державної реєстрації 04.04.2007), яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Матеріалами справи підтверджується, що ухвали суду та рішення суду направлялись стороні поштовим відправленням саме за цією адресою.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі №906/638/22).
Колегія суддів вважає, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке повернуто органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.
Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав суду свої адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/846/18 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.12.2018р.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі.
Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що отримання відповідного рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р у справі №906/846/18 в цьому випадку залежало виключно від волі самого скаржника.
Додатково, колегія суддів, вказує на те, що 16.01.2019 р. господарським судом Житомирської області було видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Житомирської області від "05" грудня 2018 р. у справі №906/846/18.
Даний наказ було пред'явлено до Малинського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового виконання.
31.01.2019 р. (ВП №58236589) та 25.03.2019р (ВП №58712724) старшим державним виконавцем Рябчун О.М. було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження стосовно ТзОВ "Виробниче об'єднання Акрон".
В ході виконання своїх службових обов'язків державний виконавець звертався із запитами до державних установ для встановлення матеріального стану боржника.
Тому апеляційний суд критично оцінює твердження скаржника, який вів господарську діяльність, що він не знав і не міг знати про наявність оскаржуваного рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/846/18.
Отже колегія суддів апеляційного суду, проаналізувавши вищезазначені факти, зазначає, що за даних обставин ТзОВ "Виробниче об'єднання Акрон" в ході своєї господарської діяльності мало змогу дізнатись про судову справу, наслідком якою стало примусове стягнення боргу.
З огляду на викладене, аргументи скаржника, викладені в клопотанні про поновлення процесуального строку вих.№12/1 від 12.01.2026 зареєстрованого апеляційним господарським судом 14.01.26р., визнаються колегією суддів апеляційного господарського суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
Щодо твердження апелянта, що відповідальні особи, уповноважені вчиняти дії від імені ТОВ “ВО “Аркон» не знали та не могли знати про наявність судового спору, оскільки виробнича діяльність товариства фактично не велась в зв'язку з перебігом подій внаслідок оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого2024 року (додається), що є підставою поновлення строків як обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22), а також внаслідок оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 зазначається наступне.
Апеляційний господарський суд відхиляє ці доводи, оскільки сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості вчинення тих чи інших дій у строки, передбаченні законом, у зв'язку із його запровадженням, не може вважатись поважною причиною відкладення вчинення таких дій чи не вчинення їх взагалі.
Обставини, що виникли внаслідок воєнного стану та карантину COVID-19, які унеможливили виконання процесуальних дій (переміщення, доступ до документів/суду, мобілізація, загроза життю), можуть бути підставою для поновлення пропущених процесуальних строків, але сам по собі факт воєнного стану не є безумовною підставою, а вимагає доведення, що конкретні обставини (наприклад, евакуація, бойові дії) саме перешкодили діям у встановлений строк.
У зазначеній скаржником постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №990/115/22 від 10.11.2022 р. вказано, що відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України неодноразово продовжувався цей строк. Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
При цьому, як убачається з оскаржуваного судового рішення, воно було ухвалене та могло бути оскаржене у період до початку загальнодержавного карантину спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2 у березні 2020 та введення на території України воєнного стану у лютому 2022 , оскільки було винесене 05.12.2018 року. Обставини, на які в цьому випадку посилається заявник, виникли значно пізніше.
Скаржником не було наведено жодних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати апеляційну скаргу в розумний строк й ознайомлення з його змістом і мотивами.
Апеляційний суд не приймає до уваги лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 як доказ дії обставин непереборної сили, оскільки судом не встановлено обставин, про які йдеться у вказаному листі і які перешкоджали скаржнику через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду в розумний строк, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
Більше того, скаржник не вказав об'єктивних причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням до 24 лютого 2022 року, оскільки до вказаної дати доступ до такої інформації був вільний та необмежений до моменту обмеження доступу до нього у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, а також у подальшому після часткового відновлення Державною судовою адміністрацією України доступу до нього з 05 квітня 2022 року або ж з 20 червня 2022 року (дата відновлення загального доступу до цього Реєстру).
Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що ключовими обставинами, які визнаються судами як поважні є безпосередні наслідки бойових дій: руйнування, обстріли, окупація, переміщення особи (евакуація); мобілізація: призов особи, що унеможливлює участь у процесі, як це підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 (яку зазначив сам скаржник); обмеження логістики: неможливість дістатися до суду, поштового відділення через закриття сполучень, комендантську годину чи блокпости; хвороба (карантин): під час пандемії COVID-19 - підтверджені випадки захворювання, що унеможливлювали діяти в строк.
Щодо тверджень скаржника про недобросовісну поведінку адвоката Войтовича М.С., який не повідомляв клієнта про хід судового розгляду, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи №906/846/18 знаходиться заява адвоката Войтовича М.С. від 01.08.2023р. про видачу рішення, до якого додано ордер, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 31.07.2023р., укладення якого заперечує відповідач.
Колегія суддів, зазначає, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви (стаття 60 ГПК України).
Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером ГПК України не вимагає.
Відносини адвокат-клієнт регулюються чинним законодавством України, Правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, а суд втручається лише в разі порушення цих норм, зокрема через дисциплінарні провадження за скаргами клієнтів, де адвокат несе відповідальність за порушення конфіденційності, несумлінність або незабезпечення інтересів клієнта. Суд не регулює щоденні відносини, але гарантує дотримання етичних стандартів та законності в адвокатській діяльності, розглядаючи спори щодо невиконання зобов'язань або порушень прав клієнта. Таким чином, суд не втручається в саму суть відносин, а забезпечує їхню законність та етичність на вимогу сторін або у разі явних порушень.
Таким чином недобросовісне виконання адвокатом своїх обов'язків представника не може бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки вибір представника, контроль за його діями під час представництва інтересів здійснюється виключно клієнтом.
Відтак недобросовісне виконання представником своїх обов'язків щодо представництва у суді не може бути оцінено апеляційним судом як поважна причина пропуску процесуального строку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст.86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 3, 4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповажність пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю" Виробниче об'єднання "АРКОН" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/846/18.
Керуючись ст. 174, 234, 235, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю" Виробниче об'єднання "АРКОН" (вх.212/26 від 14.01.2026) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/846/18.
2. Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю" Виробниче об'єднання "АРКОН" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2018р. у справі №906/846/18.
3. Копію ухвали направити учасникам справи.
4. Справу №906/846/18 повернути Господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.