вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" січня 2026 р. Справа№ 910/10846/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників сторін
від позивача: Стецюренко І.С. (в режимі відеоконференції),
від відповідача: Годованець Л.Ю., Симбірцев Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум»
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025, повний текст якого складений 09.09.2025,
у справі № 910/10846/24 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Львівської митниці
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум»
про стягнення 797 605,96 грн
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року Львівська митниця (далі- позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» (далі-відповідач) про стягнення 797 605,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у наслідок одностороннього розірвання відповідачем договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 Львівській митниці було завдано збитків.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/10846/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на користь Львівської митниці збитки у розмірі 601 823,39 грн та судовий збір у розмірі 7 221,88 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що після неправомірної відмови відповідача від договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 позивач змушений був споживати електроенергію у постачальника «останньої надії» - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго».
Так, за період з вересня по жовтень 2023 року від постачальника «останньої надії» позивачем було отримано електроенергію на суму 2 081 827,49 грн. Однак, у тому випадку, якби відповідач не припинив постачання електроенергії позивачу та продовжував її постачати відповідно до умов договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, то вартість електроенергії за вказаний період становила суму 1 480 004,10 грн (виходячи з тарифів, погоджених у договорі про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023).
Отже, суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з протиправною відмовою відповідача від договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, позивач поніс додаткові витрати у розмірі 601 823,39 грн. Наведеними обставинами встановлено збитки та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на користь Львіської митниці збитків у сумі 601 823,39 грн.
Стосовно позовних вимог Львівської митниці в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» переплати у сумі 195 782,57 грн, суд зазначив, що як збільшення ціни електроенергії, так і її зменшення, оформлюється шляхом укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023. З матеріалів справи вбачається, що одностороння відмова відповідача від договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 була спричинена тим, що позивач відмовлявся укладати додаткові угоди до договору, якими збільшувалась вартість одиниці товару.
Так само зміна вартості одиниці товару в бік зменшення повинна відбуватись шляхом укладення відповідних додаткових угод.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що, оскільки таких додаткових угод між сторонами укладено не було, позовні вимоги Львівської митниці в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» 195 782,57 грн переплати є необгрунтованими та недоведеними, з огляду на що, відмовив у задоволенні вказаної частини позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 в частині задоволених позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції була проігнорована позиція відповідача щодо обов'язку позивача довести сам факт порушення з боку відповідача причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.
Апелянт вважає, що факт та розмір збитків не доведено належно позивачем. До матеріалів справи не додано доказів будь-яких витрат позивача, у тому числі і тих, на компенсації яких наполягав останній. На думку апелянта, при винесенні рішення суд керувався виключно поясненнями викладеними у позові, які не підтверджуються доказами, отже суд не мав достатніх підстав дійти висновку про те, що митниця дійсно сплатила 2 081 827,49 грн за отриману електричну енергію у зазначеному періоді.
Водночас зазначає, що рішення суду не містить в собі посилання хоча б на якийсь доказ, яким позивач підтвердив понесені збитки при тому, що саме це питання піднімалось в суді першої інстанції та на вимогу суду позивач не міг чітко визначити такий доказ.
Крім того, апелянт вказує, що після припинення договору з ТОВ «Енергум», позивач автоматично перейшов на постачання «останньої надії» згідно із законом (ст.64 Закону України «Про ринок електроенергії»).Тариф постачання «останньої надії» є вищим за звичайний саме за рішенням регулятора НКРЕКП. Таким чином, зазначає, що різниця у цінах, на яку посилається позивач, є наслідком особливостей державного регулювання, а не конкретно дій ТОВ «Енергум».
Також апелянт звертає увагу, що позивач міг мінімізувати свої витрати: закон не зобов'язував його два місяці отримувати електроенергію від постачальника «останньої надії» за завищеними цінами. Як повідомляє позивач, новий договір на постачання електроенергії був укладений лише 22.11.2023, тобто більше ніж через 2,5 місяці після припинення договору з ТОВ «Енергум».
Крім того, апелянт зауважує, що позивачем не було надано суду підтвердження того, коли саме було припинено договір з постачальником «останньої надії» та укладення договору з іншим постачальником, що не уможливлює для суду дійти висновку про період перебування позивача на постачанні «останньої надії».
Апелянт також наголошує на тому, що позивач заявляє про наявність витрат за період з 05.09.2023 по 30.10.2023 на підставі договорів, укладених 22.11.2023, а отже не може мати відношення до поставок у вересні та жовтні 2023 року. Проте, судове рішення не містить в собі пояснень зазначеної невідповідності.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 22.10.2025, зазначає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Крім того, позивач вказує, що відповідачем не заперечується факт протиправного розірвання договору постачання електричної енергії, що стало причинно-наслідковим фактом виникнення збитків, які поніс позивач.
Також представник позивача зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що напередодні звернення з позовом про стягнення збитків, у вересні 2023 року Львівська митниця звернулась до суду з позовом до ТОВ «Енергум» про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 та відновлення дії вищезазначеного договору з 05.09.2023. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №914/2780/23 визнано недійсним повідомлення ТОВ «Енергум» (викладене в листах №18/08/23-400 від 18.08.2023, від 15.08.2023 №15/08/23-396 та №15/08/23-395) про дострокове припинення договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023.
Отже, на думку позивача, протиправна поведінка відповідача в процесі неправомірного одностороннього розірвання договору, яка прямо вплинула на виникнення збитків у позивача, адже після таких дій митниця змушена була споживати електроенергію у постачальника «останньої надії» - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго». Так, за період з вересня по жовтень 2023 року від постачальника «останньої надії» позивачем було отримано електроенергію на суму 2081827,49 грн. (виходячи з тарифів, погоджених у додатках до договорів «останньої надії»), які було долучено до позовної заяви та таблиця розрахунків до них. Судом вірно встановлено, що якби відповідач не припинив постачання електроенергії позивачу та продовжував її постачати відповідно до умов договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, то вартість електроенергії за вказаний період становила суму 1 480 004,10 грн.(виходячи з тарифів, погоджених у договорі про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023).
Позивач вважає, що у зв'язку з протиправною відмовою відповідача від договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, він поніс додаткові витрати у розмірі 601 823,39 грн. Тому, на його думку, наведеними обставинами встановлено збитки та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.
Крім того, позивач зазначив, що твердження відповідача про очевидність того, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» № 361-23 від 22.11.2023 є недостовірним для підтвердження поставки електричної енергії у вересні та жовтні, не заслуговує на увагу суду та спростовується наявними доказами в матеріалах справи.
Так, разом із позовною заявою позивачем були долучені договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та додаткові угоди до них. Відповідно до п. 1, п. 2 додаткової угоди від 22.11.2023 №361-23/1 та додаткової угоди від 22.11.2023 №362-23/1 сторони погодили обсяг та вартість постачання електричної енергії від 05.09.2023 по 31.10.2023 операторами системи розподілу/ передачі АТ «Укрзалізниця» та ПрАТ «Львівобленерго».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 та призначено до розгляду на 10.11.2025.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.09.2025 для розгляду апеляційної скарги Львівської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 у задоволенні клопотання Львіської митниці про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 повернуто скаржнику.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 на 08.12.2025.
У судовому засіданні 08.12.2025 колегією судів протокольною ухвалою продовжено строк розгляду справи у відповідності до ст.6 Конвенції про заист прав людини та основоположних свобод та оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 15.12.2025.
Судове засідання 15.12.2025 не відбулося у зв'язку із короткочасною технічною несправністю підсистеми «Електроний суд» ЄСІТС у період із 12:08 по 12:20, що призвело до неможливості проведення технічної фіксації судового засідання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 призначено на 22.12.2025
У судовому засіданні 22.12.2025 колегією судів протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 12.01.2026.
Розгляд клопотань
26.12.2025 від Львівської митниці до Північного апеляційного господарського суду надійши додаткові пояснення, в яких остання просила звернути увагу, що до суду першої інстанції Львіська митниця долучила акти купівлі-продажу електроенергії до договору про постчання електричної енергії постачальником «останньої надії», які зареєстровані та взяті на облік Головним управлінням державної казначейської служби України у Лівіській області, в яких зазначено об'єми та вартість спожитої електроенергії, наведений у зв'язку з цим розрахунок надмірно сплачених коштів, у зв'язку з цим розрахунок нармірно сплачених коштів за постачання електроенергії. На підтвердження понесенних витрат позивач додає нові доказі, а саме: виписки з рахунку з Системи дистанційного обслуговування за 24.11.2025 та платіжні інструкції проведені Держказначейством та просив їх долучити до матеріалів справи.
Розглянувши у судовому засіданні надані клопотання позивача про долученння до справи додаткових доказів, колегія суддів дійшла висновку про залишення його без розгляду, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе, що їх неможливо було подати до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У даному випадку, позивач не навів жодних об'єктивних, документально підтверджених обставин, які б свідчили про неможливість подання зазначених вище доказів у першій інстанції. Матеріали справи свідчать, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, отримував судову кореспонденцію та мав усі процесуальні можливості подати будь-які докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції.
За ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Колегія суддів протокольною ухвалою від 12.01.2026 залишила без розгляду клопотання позивача про долучення доданих доказів, на підставі ст.207 ГПК України.
Позиції учасників справи
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.01.2026 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 12.01.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
08.02.2023 (за результатами процедури закупівлі № UA-2023-01-17-007633-а) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергум» (постачальником) та Державною митною службою України в особі Львівської митниці (споживачем) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №24-23 (далі - договір), згідно із яким постачальник продає товар: електричну енергію згідно коду ДК 021:2015: 09310000-5 «Електрична енергія», споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 5.1 договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за вартістю, що визначаються відповідно до механізму визначення вартості електричної енергії, наведеним у додатку 2 до цього договору.
Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення вартості електричної енергії (п. 5.2. договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023).
У пункті 5.3 договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 сторонами погоджено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.4 договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023).
Згідно з п. 5.6 договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 постачальник до 11 (одинадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, виставляє споживачу рахунок за спожиту електричну енергію та акт купівлі-продажу електричної енергії. Оплата вартості обсягів споживання електроенергії здійснюється споживачем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 робочих днів від дня отримання акту купівлі-продажу електричної енергії від постачальника.
Відповідно до додатку №1 до договору сторонами погоджено обсяги постачання електричної енергії на 2023 рік.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21 грудня 2022 №1788 було установлено ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи (крім підприємств «зеленої» електрометалургії):
1) на період з 01 січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно) на рівні 380,28 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість);
2) на період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року (включно) - 430,25 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість);
3) на період з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) - 485,10 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість).
Додатком №2 до договору сторони визначили механізм визначення вартості електричної енергії, зазначивши, що тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджений регулятором для оператора системи передачі у встановленому порядку відповідно до постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 0,38028 за 1 кВт/год без ПДВ.
Згідно з технічною специфікацією, що є додатком №3 до договору, планові обсяги постачання електроенергії 2708000 кВт, термін постачання електричної енергії: лютий грудень 2023 року.
Відповідно до п. 7.1 договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 постачальник має право, зокрема ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання та укладається на строк до 31.12.2023, а в частині здійснення розрахунків договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 13.1 Договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023).
Пунктом п. 13.2 договору передбачено, що про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 крім випадків, передбачених договором та чинним законодавством, цей договір припиняється у разі: закінчення строку, призупинення дії ліцензії з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії постачальником або її анулювання; банкрутства або припинення господарської діяльності постачальника; зміни власника об'єкта споживача; зміни електропостачальника.
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» звернулося до Львівської митниці, надавши додаткову угоду щодо внесення змін у додаток №2 «Механізм визначення вартості електричної енергії» до договору в частині збільшення тарифу на послуги з передачі електричної енергії, а саме з 1 квітня 2023 року погодити тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,43025 грн/1 кВт. год замість 0,38028 грн/1 кВт. год, посилаючись на постанову НКРЕКП від 21.12.2022 №1788.
Львівська митниця, розглянувши проект додаткової угоди, не погодилася збільшувати тариф на постачання електричної енергії, оскільки момент здійснення закупівлі електричної енергії та укладення договору вище згадана постанова набрала чинності та учаснику було відомо про тарифи на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи, що дало змогу прорахувати тариф електричної енергії на 2023 рік в цілому.
Проект додаткової угоди було повернуто постачальнику як не укладений (лист Львівської митниці від 03.05.2023 № 7.4.-1-21/13/10886).
Як вказує позивач у позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» «погодилися з аргументами митниці» і тариф на постачання електричної енергії не було збільшено.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» листом за вих. №18/07-17 від 18.07.2023 повідомило Львівську митницю про зміну тарифу у розмірі 0,48510 грн з 01.07.2023.
У відповідь на лист за вих. № 18/07-17 від 18.07.2023 позивач не погодився щодо зміни тарифу, про що листом від 02.08.2023 № 7.4-1-21/13/19607 повідомив відповідача.
Листом від 01.08.2023 №01/08/23-363 ТОВ «Енергум» просив змінити умови договору в частині збільшення ціни за 1 кВт*год за договором, посилаючись на зростання закупівельної ціни на ринку електричної енергії та на висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-772/3 від 01.08.2023. Відповідачем до листа від 01.08.2023 №01/08/23-363 додано проект додаткової угоди про внесення змін до договору.
Листом від 15.08.2023 № 7.4-1-21/20868 позивачем було повідомлено про відсутність підстав для зміни тарифу за договором.
Листами від 15.08.2023 №15/08/23-395 та №15/08/23-396 ТОВ «Енергум» повідомив про припинення дії договору № 24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 на підставі п. 13.4. договору.
Не погодившись з повідомленням відповідача, позивач направив лист від 17.08.2023 №7.4-1-21/21180 про відсутність згоди на розірвання в односторонньому порядку договору №24-23 від 08.02.2023.
Листом від 18.08.2023 №18/08/23-400 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» повідомило про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 на підставі п. 13.4 договору.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що у своєму листі №18/08/23-400 від 18.08.2023 відповідач вказував, що підставою розірвання договору в односторонньому порядку є п.13.4. договору та збільшення тарифу на послуги з передачі електричної енергії на основі постанови НКРЕКП від 21.12.2022 №1788.
Позивач зазначає, що постанова НКРЕКП від 21 грудня 2022 року №1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» була оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 22.12.2022 року і набрала чинності з 01 січня 2023 року. Тендерна пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» подана 24 січня 2023 року, а договір №24-23 був укладений 08.02.2023.
Тобто, на момент укладання договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергум» було відомо про встановлені даною постановою тарифи на послуги з передачі електричної енергії на весь рік.
Позивач зазначає, що не відбулось ані прийняття нових, ані внесення змін у чинні, ані набрання чинності окремих положень або нормативно-правових актів у цілому після укладення договору.
Відповідно, встановлені тарифи (як і сама постанова) вищезазначеною постановою не можуть бути підставою для розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, оскільки набрання нею чинності відбулось до укладення договору.
Відтак, підстав для одностороннього розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 на підставі п.13.4 договору у відповідача не було.
Як вказує позивач, відповідно до п.5.1 розділу 5 договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, отсанній розраховується з постачальником за електричну енергію за вартістю, що визначаються відповідно до механізму визначення вартості електричної енергії, наведеним у додатку 2 до цього договору.
Крім цього, відповідно до пп. 14 п. 7.2 розділу 7 договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, постачальник зобов'язується надавати розрахунки фактичної ціни електричної енергії, що закуплена постачальником для споживача за результатами розрахункового періоду на ринку електричної енергії.
Договір про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 укладено з тарифом 4,58 грн/ 1 квт.год. з ПДВ.
У додатку 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 викладено Механізм визначення вартості електричної енергії, в якому зазначено, що за основу приймається фактична ціна електричної енергії Ni факт, що закуплена постачальником для споживача за результатами розрахункового періоду на РДН (Ринок на добу наперед).
Якщо дотримуватися умов договору, то, починаючи з лютого 2023 року, необхідно провести перерахунок тарифу.
Листом від 02.08.23 № 7.4-1-21/13/19607 митниця зверталася до ТОВ «Енергум» щодо здійснення перерахунку тарифу з лютого місяця 2023 року.
Однак, такого перерахунку відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим позивачу були завдані збитки у розмірі 195 782,57 грн (переплата).
Крім того, з 05.09.2023 року по 30.10.2023 року електричну енергію на об'єкти митниці постачало Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (остання надія) відповідно до укладених договорів від 22.11.2023 № 361-23 та від 22.11.2023 № 362-23.
Як вказує позивач, митниця оплатила за спожиту електричну енергію з 05.09.23 по 30.10.23 ДП ЗД «Укрінтеренерго» (остання надія) кошти в сумі: 2081827,49 грн.
Однак, якби договір про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 не був розірваний Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергум», то митниця за цей самий період оплатила б кошти в сумі 1 480 004,10 грн.
Тобто, позивачу завдані збитки у розмірі 601 823,39 грн (2 081 827,49 - 1 480 004,10 = 601 823,39 грн.) переплата.
Отже, загальний розмір завданих позивачу збитків становить 797 605,96 грн (601 823,39+195 782,57= 797 605,96 грн), які позивач просив суд стягнути з відповідача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно із частиною першою ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Із наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я, тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки 2) збитків 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Судом першої інстанції зазначено, що листом від 18.08.2023 №18/08/23-400 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» повідомило про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 на підставі п. 13.4 договору.
Судом встановлено, що у вересні 2023 року Львівська митниця звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 з 05.09.2023 та відновлення дії вищезазначеного договору з 05.09.2023.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 передано справу №914/2780/23 за позовом Львівської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» про визнання недійсним повідомлення про дострокове припинення договору №24-23 про постачання електричної енергії споживачу та відновлення дії договору за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №914/2780/23 відмовлено у позові Львівській митниці.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №914/2780/23 визнано недійсним повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» (викладене в листах №18/08/23-400 від 18.08.2023, від 15.08.2023 №15/08/23-396 та №15/08/23-395) про дострокове припинення договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023.
Так, беручи до уваги висновок суду у справі №914/2780/23 про неправомірність односторонньої відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» від договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, і такий висновок суду не може ставитись під сумнів під час розгляду даної справи, судом у справі №914/2780/23 встановлена протиправна поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум», що є однією із елементів складу цивільного правопорушення.
Як зазначено судом, після неправомірної відмови відповідача від договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 позивач змушений був споживати електроенергію у постачальника «останньої надії» - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго».
Так, за період з вересня по жовтень 2023 року від постачальника «останньої надії» позивачем було отримано електроенергію на суму 2 081 827,49 грн.
Однак, судом першої інстанції зазначено, що якби відповідач не припинив постачання електроенергії позивачу та продовжував її постачати відповідно до умов договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023, то вартість електроенергії за вказаний період становить 1 480 004,10 грн (виходячи з тарифів, погоджених у договорі про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023).
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з протиправною відмовою відповідача від договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 позивач поніс додаткові витрати у розмірі 601 823,39 грн.
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що наведеними обставинами встановлено збитки та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» збитків у сумі 601 823,39 грн підягають задоволенню.
Водночас, досліджуючи наявність у діях відповідача усіх елементів господарського правопорушення, колегія суддів виходить з того, що:
- протиправна поведінка відповідача полягає у відмові відповідача від договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023.
- збитки заявлені позивачем у розмірі 601 823,39 грн .
- причинний зв'язок між протиправними діями відповідача і шкодою обумовлений тим, що внаслідок протиправної відмови відповідача від договору про постачання електричної енергії споживачу №24-23 від 08.02.2023 позивач змушений був споживати електроенергію у постачальника «останньої надії» ДП ЗЕД «Укрінтеренерго» та поніс додаткові витрати.
- вина відповідача виражена його протиправними діями.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження суми понесених збитків Львівською митницею були надані:
- договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої
надії» від 22.11.2023 №361-23 та №362-23 укладених між позивачем та ДПЗД
«Укрінтеренерго» (постачальник останньої надії);
- акти від 30.09.2023 №047374 та №046707 купівлі-продажу електроенергії до
договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої
надії»;
-акти від 31.10.2023 №047868 та 048281 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої
надії».
Відповідно до п. 5.17. договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 22.11.2023 №361-23 та №362-23 (у редакції додаткових угод від 22.11.2023) вартість за цим договором визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії протягом періоду вказаного у п. 2.4. договору.
Обов'язкові реквізити, які повинен містити первинний обліковий документ, зокрема, акт купівлі-продажу, як доказ постачання електричної енергії, передбачено в ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 4.5. додатку №1 до вищезазначених договорів визначено, що оплата за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем у строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від постачальника. Вартість фактично спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії зазначеної в акті купівлі-
продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період.
Із врахуванням вищезазначеного, умови укладених договорів не містять фіксованих сум оплат, а споживач повинен здійснювати оплату за фактично спожиту електричну енергію.
При цьому, позивач не надав та матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснених Львівською митницею оплат за договорами про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 22.11.2023 №361-23 та №362-23, зокрема, банківські виписки по рахункам, платіжні доручення/інструкції тощо.
Згідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Більш того, ч. 1 ст. 77 ГПК України визначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин (Постанова КГС ВС від15.11.2019 у справі № 909/887/18).
До матеріалів позову не додано доказів будь-яких витрат позивача, в тому числі і тих, на компенсації яких наполягає позивач. Усі відомості про понесені витрати позивача містяться виключно у позові та таблицях, які створені самим позивачем на не можуть визначатися як первинні документи, а отже і не мають статусу доказу.
Таким чином суд, при винесенні рішення керувався виключно поясненнями викладеними у позові, які не підтверджуються доказами, а відтак не мав достатніх підстав для висновку про те, що Львівська митниця дійсно сплатила 2 081 827,49 грн за отриману електричну енергію у зазначеному періоді.
Відсутність документального підтвердження конкретних сум робить заявлений розмір збитків недоведеним (ст. 77 ГПК України).
Як вбачається з доданих позивачем до матеріалів справи актів купівлі-
продажу електроенергії від 31.10.2023 №047868 та 048281 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», у них відсутні обов'язкові реквізити, які повинен містити первинний обліковий документ, а саме, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.
Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №916/43/18 від 27.08.2018).
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що акт купівлі-продажу електроенергії засвідчує передачу енергії, але в жодному випадку не є розрахунковим документом, який би міг підтвердити рух коштів, на відшкодуванні яких наполягає позивач.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано, що акти купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», взагалі не містить посилання на виконання якого договору (номер, дата) вони були складені.
Відповідно, зі змісту наданих Львіською митницею актів не можливо встановити, що дані акти складені саме на виконання договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 22.11.2023 №361-23 та №362-23.
Також, судом першої інстанції не було досліджено, що позивачем за вересень місяць 2023 року було надано 2 акти приймання передачі електричної енергії: перший з відповідачем від 03.11.2023 №9 за період 01.09.2023-04.09.2023; другий з ДПЗД «Укрінтеренерго» (постачальник останньої надії), який охоплює весь вересень місяць. Даний факт, підтверджує відсутність доказів складу та розміру збитків, які Львівська митниця стягує з ТОВ «Енергум» у судовому порядку.
Відповідно, судом першої інстанції не досліджено наявні у матеріалах справи докази, а саме, договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 22.11.2023 №361-23 та №362-23, акти від 30.09.2023 №047374 та №046707, акти від 31.10.2023 №047868 та 048281, не надано їм належної правової оцінки.
Таким чином, Господарським судом м. Києва не з'ясовано здійснення оплати Львіською митницею за вищезазначеними договорами та актами, що у подальшому підтверджувало б розмір заподіяних Львівській митниці збитків.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та
ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 в частині задоволення позовних вимог, винесене з порушенням ч. 1 ст. 277 ГПК України та підлягає
скасуванню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, на переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими в частині не доведення розміру збитків, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі №910/10846/24 скасувати в частині задоволенних позовних вимог.
3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на користь Львіської митниці збитків у розмірі 601 823,39 грн відмовити.
У іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/10846/24 залишити без змін.
4. Стягнути з Львівської митниці (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; ідентифікаційний код: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літ. А, офіс 320; ідентифікаційний код: 39568531) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в апеляційній інстанції у розмірі 10 832 (десять тисяч) грн. 82 коп.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи № 910/10846/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 26.01.2026 у зв'язку із перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. в період з 13.01.2026 по 23.01.2026 на лікарняному.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун