справа № 991/13026/25
провадження № 11-сс/991/62/26
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
21 січня 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 25.12.2025 р., -
30.12.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 05.01.2026 року передано судді-доповідачу та цього ж дня призначено до апеляційного розгляду.
12.01.2026 року, до початку розгляду апеляційної скарги по суті, адвокат ОСОБА_6 подала доповнення до неї.
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_8 та накладено арешт (із забороною володіння, користування та розпорядження) на мобільні телефони Iphone 13, Iphone 11 та два планшети Microsoft Surface, які вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. Вважає, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. Слідчий суддя, накладаючи арешт на майно ОСОБА_7 , не врахував, що останній не має статусу підозрюваного, а відтак, наведені в ухвалі обставини зводяться до припущення про його ймовірну причетність, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 132 КПК України щодо наявності обґрунтованої підозри як передумови застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Крім того, слідчий суддя визнав достатнім для накладення арешту припущення прокурора про можливу наявність у вилучених у ОСОБА_7 пристроях інформації, аналогічної тій, яка була виявлена у телефоні підозрюваного у даному провадженні ОСОБА_9 . Втім, факт виявлення листування у телефоні третьої особи не свідчить про зв'язок між таким листуванням і мобільними телефонами та планшетами, вилученими у ОСОБА_7 , та не може розглядатися як належний доказ того, що саме на пристроях останнього міститься інформація, яка має доказове значення у провадженні. Крім того, з моменту вилучення мобільних телефонів і до моменту звернення прокурора до суду з клопотанням орган досудового розслідування мав можливість оперативного копіювання їх змісту. Також, слідчим суддею не наведено обґрунтування того, що вилучені пристрої були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі його сліди та містять відомості, які можуть бути використані як доказ розслідуваних обставин. Більше того, один з вилучених планшетів, за поясненнями присутньої під час обшуку особи, належить іншому власнику, проте слідчий суддя виходив з того, що відсутність доказів належності планшета іншій особі підтверджує можливість користування ним ОСОБА_7 , що суперечить засадам кримінального провадження, оскільки сумніви щодо належності майна не можуть тлумачитися проти власника майна. Окремо наголошує на відсутності ризиків, оскільки прокурором не надано жодного доказу, який би свідчив про реальні, а не гіпотетичні наміри ОСОБА_7 знищити вилучене майно з метою неможливості використання його як речового доказу у провадженні.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
У судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково наголосила, що вилучені телефони та планшети не відповідають критеріям речового доказу, оскільки не зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та не містять відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється у даному провадженні. Зауважила, що ОСОБА_7 не повідомлено не підозру, і будь-якого статусу у провадженні він не має. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Власник майна ОСОБА_7 та прокурор САП, належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не зверталися. Враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за їх відсутності.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_10 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_11 , депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_12 , депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_13 , перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_14 , заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_15 , а також ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв'язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі з комерційної точки зору земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб, або оформлювали правовстановлюючі документи на неіснуючі об'єкти нерухомості, після чого передавали їх підконтрольним товариствам для створення видимості їх добросовісного набуття та створення умов для отримання земельних ділянок - зокрема, у подальшому вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об'єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_10 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.
Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_10 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.
У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади м. Києва незаконно виведено земельні ділянки вартістю 11,6 млн. грн., чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації було припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.
09.12.2025 року детективами за місцем проживання ОСОБА_7 , який за версією сторони обвинувачення може бути причетний до вчинення вказаних злочинів, проведено обшук, в результаті якого вилучено мобільні телефони Iphone 13, Iphone 11 та два планшети Microsoft Surface.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що наведені у клопотанні фактичні обставини у сукупності з наданими стороною обвинувачення матеріалами формують внутрішнє переконання про наявність достатніх підстав вважати, що вказані у клопотанні кримінальні правопорушення могли бути вчинені.
За твердженням слідчого судді, доводи детектива про необхідність накладення арешту на два мобільні телефони та два планшети, вилучені у ОСОБА_7 , заслуговують на увагу, оскільки вилучене майно відповідає критеріям речового доказу та може містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, зокрема, листування та інші способи контактування ОСОБА_7 з особами, які перевіряються на причетність до обставин, що розслідуються. Окрім того, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для їх вилучення, оскільки ОСОБА_7 відмовився повідомити паролі доступу до них, чим обмежив можливість дослідження наявної у них інформації. Вказані обставини обумовлюють потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду вилучених пристроїв, що потребує призначення експертизи.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника власника майна, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.
Проаналізувавши зміст клопотання про арешт майна та долучені до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про ймовірність вчинення кримінальних правопорушень за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, ним досліджено наявні в матеріалах провадження докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна.
Колегія суддів цілком погоджується з вказаним висновком слідчого судді.
Як вбачається з матеріалів справи, в межах провадження № 52023000000000154 здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, вчинених за обставин, описаних у розділі 3 цієї ухвали.
Згідно з матеріалами клопотання, до реалізації вищевказаного злочинного механізму (проекту «Торгівля») із заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва як співучасники долучилися ОСОБА_20 та довірена і підконтрольна йому особа - ОСОБА_9 .
У межах даного провадження дванадцятьом членам злочинної організації, які причетні до вчинення наведених вище кримінальних правопорушень, повідомлено про підозру, - зокрема, 06.02.2025 року ОСОБА_12 , 09.12.2025 року - ОСОБА_21 та ОСОБА_9 , які є пособниками злочинної організації.
За версією органу досудового розслідування, не пізніше 2022 року між ОСОБА_20 та учасником злочинної організації ОСОБА_12 склалися дружні та партнерські відносини, обумовлені їх спільною участю у фінансуванні проектів по будівництву на земельних ділянках у м. Києві об'єктів комерційного призначення. Власниками таких об'єктів ставали підконтрольні ОСОБА_20 та ОСОБА_12 товариства, які надалі мали одержувати доходи від надання в оренду приміщень у відповідних магазинах та торгових центрах. У 2023-2024 р.р. приміщення в одному з таких торгівельних центрів передані в оренду ФОП ОСОБА_22 , яка є дружиною підозрюваного ОСОБА_12 . У подальшому ОСОБА_22 передала ці приміщення в суборенду суб'єктам господарювання та одержувала від них доходи в якості орендної плати. При цьому, ОСОБА_20 та ОСОБА_12 реалізували свою участь у таких проектах через підконтрольні їм господарські товариства, директорами та співвласниками яких були їх довірені особи, зокрема у 2022-2024 р.р. ОСОБА_20 залучено до реалізації спільних з ОСОБА_12 проектів по будівництву об'єктів комерційного призначення таких осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .
За версією органу досудового розслідування, для реалізації проекту «Торгівля» співучасники відібрали вільні від забудови земельні ділянки у м. Києві, які вважали економічно вигідними для будівництва на них об'єктів комерційного призначення, до яких, окрім інших, належали земельні ділянки на АДРЕСА_1 , ринкова вартість якої становить 6 155 000 грн., та на АДРЕСА_2, ринкова вартість якої становить 13 415 000 грн. Механізм заволодіння цими земельними ділянками полягав у безпідставній реєстрації права власності на громадські нежитлові будівлі, які начебто побудовані на земельних ділянках до 05.08.1992 року, однак яких фактично не існувало на момент реєстрації права власності на них. Така реєстрація надавала власникам громадських нежитлових будівель право звернутися до КМР із заявами про передачу їм в оренду земель для обслуговування розташованих на них нежитлових будівель.
При цьому, у зв'язку з відсутністю на земельних ділянках за вказаними адресами капітальних об'єктів нерухомості ОСОБА_15 домовився зі своїм однокласником ОСОБА_19 про оформлення на нього первинного права власності на неіснуючі нежитлові будівлі, які нібито розташовувалися на земельних ділянках на вул. Васильківська, 6, та АДРЕСА_2 . У подальшому, співучасниками зареєстровано ТОВ «В-6» та ТОВ «МАЯКОФ», яким ОСОБА_19 продав неіснуючі нежитлові будівлі за вказаними адресами. При цьому, власниками та директорами ТОВ «В-6» і ТОВ «МАЯКОФ» стали ОСОБА_9 , ОСОБА_23 та вітчим ОСОБА_15 - ОСОБА_25 . Пізніше, ОСОБА_9 забезпечив здійснення самочинного будівництва нежитлових будівель за вказаними адресами, про що особисто звітував ОСОБА_20 , ОСОБА_7 (чоловіку сестри дружини ОСОБА_12 ) та ОСОБА_15 .
У наведений спосіб ТОВ «В-6» та ТОВ «МАЯКОФ» отримали статус нібито добросовісних набувачів об'єктів нерухомого майна та одержали право звернутися до КМР із заявами про формування земельних ділянок і їх передачу в оренду або власність товариств з метою обслуговування нежитлових будівель. При цьому, ОСОБА_20 та ОСОБА_9 вживали заходів для усунення перешкод, які унеможливлювали реалізацію умислу, спрямованого на заволодіння земельними ділянками на АДРЕСА_3 та на АДРЕСА_2.
Так, на момент здійснення у 2023 році державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі на АДРЕСА_3 та на АДРЕСА_2 службовими особами КП «КІЗВ» було проведено інвентаризацію земельних ділянок у відповідних кадастрових кварталах та за їх результатами на земельних ділянках за вказаними вище адресами не було виявлено об'єктів нерухомого майна. У матеріалах інвентаризацій не містилося відомостей про належні ТОВ «В-6» та ТОВ «МАЯКОФ» нежитлові будівлі, а також не були сформовані земельні ділянки, необхідні для обслуговування таких нежитлових будівель.
При цьому, як вбачається зі змісту протоколу від 10.02.2025 р., під час огляду телефона підконтрольної, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_20 особи - ОСОБА_9 , виявлено листування, в якому останній надсилав ОСОБА_7 звіти про проведені витрати по різних об'єктах будівництва (файли на диску «5-ий том огляди носії ОСОБА_9 », арк. 1-181).
Крім того, у ході огляду мобільного пристрою ОСОБА_9 виявлено листування, згідно з яким 15.08.2023 року ОСОБА_9 надіслав ОСОБА_7 файл « Сводная с М. за ТОВ от 29.03.2023-хlsx», в якому міститься детальна калькуляція витрат, понесених «М» (за версією органу досудового розслідування - ОСОБА_12 ) та « ОСОБА_27 » (за версією органу досудового розслідування - ОСОБА_20 ) по об'єкту на АДРЕСА_4 (ТОВ «СО-5»). При цьому, 18.08.2023 року ОСОБА_9 надіслав ОСОБА_7 наступне повідомлення: «Привіт, ОСОБА_28 (за версією органу досудового розслідування - ОСОБА_29 ) передав 3000$ по Лебедю (йдеться про ТОВ «Техно Валді»), записав їх як на Василек (за версією органу досудового розслідування мова йде про незаконне будівництво об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, буд 6 (ТОВ «В-6»). Ще з вас 2500$». Крім того, 23.08.2023 року ОСОБА_9 надіслав ОСОБА_7 повідомлення такого змісту: «1. Реєстрація - 22500$. 2. AVG 1000$. 3. Будівництво- 6517$. 4. Угол.Дел. -2.000$. Загалом: 33126 $ (йдеться про витрати по об'єкту будівництва на вул. Васильківська, буд. 6 (ТОВ «В-6»). Отримав 14000 згідно переліку». Також, 11.10.2023 року ОСОБА_9 надіслав ОСОБА_7 наступне повідомлення: «Привіт! 1. Поповнення уставного п9 (за «М» і «АВ») - 100000. Підключення електрики васильок-90000 6. Проект берест- 200000. ОСОБА_7 : Доброе утро!) +» (файли на диску «5-ий том огляди носії ОСОБА_9 », арк. 1-181).
На переконання колегії суддів, вищенаведене об'єктивно пов'язує ОСОБА_7 з досліджуваними у даному провадженні обставинами, оскільки останній може володіти відомостями щодо подій, які розслідуються.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного, не переконався в тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, є необґрунтованими.
Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що зафіксоване у протоколі огляду від 10.02.2025 р. листування ОСОБА_9 з ОСОБА_7 не свідчить про причетність останнього до обставин провадження, колегія суддів відхиляє, оскільки на даному етапі розслідування суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та достовірності, а лише зобов'язаний на підставі оцінки їх сукупності визначити, що причетність особи до вчинення злочину є ймовірною, натомість остаточна їх оцінка може бути надана лише під час розгляду кримінального провадження по суті, де і застосовується стандарт «поза розумним сумнівом», на який покликається апеляційна скарга.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя також дійшов висновку, що вилучені мобільні телефони та планшети відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити відомості, які встановлюються у провадженні. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки в ході апеляційного перегляду встановлені слідчим суддею обставини не спростовано.
Зокрема, 09.12.2025 року детективами на підставі ухвали слідчого судді від 17.11.2025 р. за місцем проживання ОСОБА_7 проведено обшук, в результаті якого вилучено мобільні телефони Iphone 13, Iphone 11 та два планшети Microsoft Surface. Втім, для доступу до інформації, яка зберігається в їх пам'яті, вимагається ведення паролів, які ОСОБА_7 повідомити відмовився. Відтак, детективом прийнято рішення про вилучення вказаних пристроїв з метою подальшого проведення їх детального огляду та призначення відповідних експертиз (а. 65-76).
09.12.2025 року постановою детектива телефони та планшети визнано речовим доказом (а.с. 56-60). У подальшому, постановою від 10.12.2025 р. призначено комплексну комп'ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій, на вирішення яких поставлено питання, чи можливо скопіювати інформацію, яка зберігається на вбудованих носіях пам'яті мобільних терміналів та планшетів, доступ до яких пов'язаний із подоланням системи логічного захисту, і якщо так, скопіювати інформацію на електронний носій (а.с. 52-55).
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, детектив під час судового засідання наголосив, що ОСОБА_7 було запропоновано бути присутнім під час огляду вилучених за місцем його проживання пристроїв за участю спеціаліста, після чого, у разі надання ОСОБА_7 відповідних паролей та копіювання необхідної інформації, вищезазначені мобільні телефони та планшети одразу були б повернуті їх власнику. Натомість, він не виявив бажання прийняти участь у проведенні такого огляду, що підтвердила його представник - адвокат ОСОБА_6 .
Під час апеляційного розгляду представником власника майна не спростовано, що ОСОБА_7 відмовився повідомити пароль доступу до вилучених пристроїв, чим фактично обмежив доступ до них. Відтак, з метою виявлення на них інформації, яка може мати значення для даного провадження, детективом призначено відповідну експертизу.
Дослідивши сукупність вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваної ухвали про те, що мобільні телефони та планшети, вилучені у ОСОБА_7 під час обшуку, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, даних про номери телефонів, використаних під час вчинення злочину, зв'язків між особами, причетними до вчинення злочину, тощо). Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя правильно встановив відповідність телефонів та планшетів, на які накладено арешт, ознакам речового доказу.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що слідчий суддя помилково дійшов висновку про належність ОСОБА_7 обох вилучених планшетів Microsoft Surface, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки ані під час проведення обшуку, ані під час розгляду клопотання про арешт вищезазначених пристроїв та під час апеляційного розгляду представником ОСОБА_6 не надано доказів, які б свідчили про належність одного з вилучених планшетів саме дружині ОСОБА_7 .
Відтак, колегія суддів виходить з того, що на даному етапі досудового розслідування інформація, яка ймовірно міститься на вилучених пристроях, може мати значення для досудового розслідування. У свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можливі лише за результатами проведення експертного дослідження. Отже, потреба у накладенні арешту обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена необхідність подальшого утримання цього майна як доказу у провадженні чи можливість повернення володільцю як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з'ясування обставин вчинення злочину.
З урахуванням сукупності встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вилучене майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження. На даному етапі провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам провадження та доказам, наданим на обґрунтування клопотання про арешт майна, а її висновки є вмотивованими. Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали, які були б підставою для її скасування, також не встановлено, а тому колегія суддів дійшла висновку про залишення її без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.12.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4