Справа № 643/12592/25
Провадження № 2/643/1182/26
23.01.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал»
до ОСОБА_1
про стягнення 22 188,84 грн,
І. Короткий зміст позовних вимог.
Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі - позивач) звернулось до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в сумі 22 188,84 грн, з яких:
- 12 862,17 грн - заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.10.2016 по 31.05.2025;
- 7 115,19 грн - заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.10.2016 по 31.05.2025;
- 1 066,68 грн - абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.05.2025;
- 598,32 грн - обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.05.2025;
- 546,48 грн - обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.05.2025.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач як споживач послуг централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення несвоєчасно та не у повному обсязі здійснює оплату за надані послуги, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 01.08.2025 Салтівський районний суд міста Харкова відкрив провадження у справі № 643/12592/25, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 03.10.2025.
04.08.2025 року представником позивача подано заяву, відповідно до змісту якої просить суд відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України стягнути з відповідача витрати пов'язані з розглядом справи, які пов'язані з вчиненням процесуальних дій необхідних для розгляду справи в сумі 50,00 грн.
03.10.2025 розгляд справи відкладено на 27.11.2025 у зв'язку з неявкою учасників справи.
27.11.2025 розгляд справи відкладено на 23.01.2026 у зв'язку з перебуванням судді Новіченко Н.В. у нарадчій кімнаті.
Представник позивача у судове засідання 23.01.2026 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, у п. 1 прохальної частини позову виклав заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі, проти винесення заочного рішення судом не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , які були повернуті органом поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній».
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
ІІІ. Встановлені судом обставини.
Комунальне підприємство «Харківводоканал» є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та є споживачем послуг, які надає позивач.
Між сторонами не укладався письмовий договір на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, однак відповідач споживає зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов'язань.
Проте, взяті на себе обов'язки з оплати наданих послуг відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 22 188,84 грн, з яких:
- 12 862,17 грн - заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.10.2016 по 31.05.2025;
- 7 115,19 грн - заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.10.2016 по 31.05.2025;
- 1 066,68 грн - абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.05.2025;
- 598,32 грн - обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.05.2025;
- 546,48 грн - обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.05.2025.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відмовлявся від споживання послуг у встановленому законом порядку, чи звертався до позивача щодо невиконання ним зобов'язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг суду.
Також відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
ІV. Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані, зокрема, нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, зі змінами та доповненнями, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та ЦК України.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон від 24.06.2004 № 1875-IV), комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживачем цих послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Частиною 1 ст. 19 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Таким чином, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг було покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Положеннями ст. ст. 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон від 09.11.2017 № 2189-VIII) також передбачено обов'язок споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відтак, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Матеріали справи свідчать, що відносини між сторонами у спірний період не були врегульовані договором, що, між тим, не скасовує покладений на споживача обов'язок зі щомісячного розрахунку за фактично спожиті послуги централізованого водопостачання та водовідведення безвідносно до наявності або відсутності укладеного зі споживачем договору.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, зі змінами та доповненнями, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
За правилами ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору:
такий виконавець зобов'язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин;
раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.
Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 14, 15 постанови Кабінету Міністрів України № 690 від 05 липня 2019 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором, або шляхом надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 15 серпня 2018 р. № 219.
Виконавець здійснює обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за умови укладення із споживачем індивідуального договору про надання послуг з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.
Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 219 від 15.08.2018 «Про затвердження Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води» обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 22 188,84 грн, з яких:
- 12 862,17 грн - заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.10.2016 по 31.05.2025;
- 7 115,19 грн - заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.10.2016 по 31.05.2025;
- 1 066,68 грн - абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 31.05.2025;
- 598,32 грн - обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.06.2022 по 31.05.2025;
- 546,48 грн - обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.06.2022 по 31.05.2025.
Відповідачем вищевказані розрахунки позивача не спростовано, контррозрахунку не подано.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Проте, відповідачем всупереч вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України надані позивачем послуги оплачені не були, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги в сумі 22 188,84 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями ч. ч. 1 та 3 ст. 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлений можливості у порядку частини 4 статті 83 ЦПК України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки з оплати наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
V. Розподіл судових витрат.
04.08.2025 представником позивача подано заяву про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи в сумі 50,00 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 6036 від 22.07.2025 при пред'явленні позову до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до копій квитанцій з АТ «Укрпошта» та описів вкладень, позивач КП «Харківводоканал» поніс витрати в сумі 50,00 грн за направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн, та витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: за відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами у розмірі 50,00 грн.
Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд
1. Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2025 року у розмірі 12 862 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 17 коп, заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2025 року у розмірі 7 115 (сім тисяч сто п'ятнадцять) грн 19 коп, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 червня 2022 року по 31 травня 2025 року в сумі 1 066 (одну тисячу шістдесят шість) грн 68 коп; заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01 червня 2022 року по 31 травня 2025 року в сумі 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) грн 32 коп; заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01 червня 2022 року по 31 травня 2025 року в сумі 546 (п'ятсот сорок шість) грн 48 коп.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп, та витрати пов'язані з розглядом справи, а саме: на поштове відправлення у розмірі 50 (п'ятдесят) грн 00 коп.
4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
5. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
7. Позивач: Комунальне підприємство «Харківводоканал» (код ЄДРПОУ 03361715; 61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 90).
8. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено 23.01.2026 року.
Суддя Н.В. Новіченко