Справа № 638/857/26
Провадження № 1-кс/638/276/26
Іменем України
22 січня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування за № 12026221070000054 від 14.01.2026 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про арешт майна,
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування за № 12026221070000054 від 14.01.2026 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про арешт майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026221070000054 від 14 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування встановлено, що 13.01.2026 до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про те, що в період часу з 05.01.2026 по 13.01.2026 невстановлена особа, через незачинені двері, проникла до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , звідки таємно викрала бензопилу Dnipro-M DSG-45H, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим останній було спричинено матеріальну шкоду на суму 5898 грн.
В ході проведення огляду речей 15.01.2026 у період часу з 14 години 00 хвилин по 14 годину 30 хвилин біля буд. № 7 по вул. Тепловозній в м. Ізюм, Харківської області, ОСОБА_5 добровільно видав бензопилу Dnipro-M DSG 45Н червоно-чорного кольору, серійний номер: ZTM052124-02851, зі слідами експлуатації у вигляді незначних потертостей пластику корпусу, яку було вилучено до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.
В ході проведення огляду речей 15.01.2026 у період часу з 16 години 30 хвилин по 17 годину 00 хвилин біля буд. № 1 по вул. Пікассо в м. Ізюм, Харківської області, потерпіла ОСОБА_4 впізнала бензопилу Dnipro-M DSG 45H червоно-чорного кольору, серійний номер: ZTM052124-02851, та пояснила, що вказана бензопила належить їй та була в неї викрадена.
15.01.2026 постановою слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області вилучений контейнер для побутових відходів визнано речовим доказом по кримінальному провадженню.
Вищевказаний контейнер для побутових відходів має доказове значення за даним кримінальним провадженням, визнаний речовим доказом, може сприяти розкриттю даного кримінального правопорушення та притягненню винних осіб до кримінальної відповідальності, а також має значення для встановлення істини під час досудового розслідування.
Прокурор вказав, повернення вилученого майна може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню, оскільки у разі повернення зазначеного майна, можуть бути вжиті заходи та вчинені дії, направленні на його знищення. що може значно ускладнити або взагалі унеможливити встановлення об?єктивної істини у кримінальному проваджені, а також проведення необхідних слідчих дій.
На підставі вищевикладеного, виникає необхідність у застосуванні заходу забезпечення арешту майна.
Прокурор у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, клопотання просив задовольнити.
Власник майна до суду не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без його участі, проти арешту майна не заперечує.
У зв'язку з неявкою учасників справи відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Суд, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, вважає доводи переконливими, а клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що слідчим відділом Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026221070000054 від 14 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
13.01.2026 до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про те, що в період часу з 05.01.2026 по 13.01.2026 невстановлена особа, через незачинені двері, проникла до будинку за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Пікассо, 1, звідки таємно викрала бензопилу Dnipro-M DSG-45H, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим останній було спричинено матеріальну шкоду на суму 5898 грн.
Під час огляду речей 15.01.2026 у період часу з 14 години 00 хвилин по 14 годину 30 хвилин біля буд. № 7 по вул. Тепловозній в м. Ізюм, Харківської області, ОСОБА_5 добровільно видав бензопилу Dnipro-M DSG 45Н червоно-чорного кольору, серійний номер: ZTM052124-02851, зі слідами експлуатації у вигляді незначних потертостей пластику корпусу, яку було вилучено до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.
В ході проведення огляду речей 15.01.2026 у період часу з 16 години 30 хвилин по 17 годину 00 хвилин біля буд. № 1 по вул. Пікассо в м. Ізюм, Харківської області, потерпіла ОСОБА_4 впізнала бензопилу Dnipro-M DSG 45H червоно-чорного кольору, серійний номер: ZTM052124-02851, та пояснила, що вказана бензопила належить їй та була в неї викрадена.
Вилучене майно оглянуто і постановою слідчого визнано речовим доказом.
Згідно з ч.1,2 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якого накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі Бакланов проти Російської Федерації , Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі Фрізен проти Російської Федерації , Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A № 98).
Таким чином, правомірність втручання держави в право на мирне володіння майном у кримінальному провадженні під час застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, повинна бути доведена в суді першої інстанції, а спів розмірність наслідків обмеження права власності бути завданням кримінального провадження, а також можливості застосування найменш обтяжливий спосіб арешту.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Тобто, незастосування тимчасового позбавлення можливості будь-яких осіб відчужувати це майно, може призвести до зникнення, втрати, пошкодження вказаного майна.
Враховуючи вищевикладене, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, виходячи із розумності та співмірності обмеження в результаті накладення арешту на майно, завданням кримінального провадження, суд визнає клопотання таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.131, 132, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування за № 12026221070000054 від 14.01.2026 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт, шляхом позбавлення права на відчуження на вилучену 15.01.2026, бензопилу Dnipro-M DSG 45H червоно-чорного кольору, серійний номер: ZTM052124-02851, яка належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1