справа № 619/270/26
провадження № 1-кс/619/43/26
іменем України
21 січня 2026 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
власника майна ОСОБА_3
представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025222080000050від 21 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
встановив:
Прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025222080000050 від 21 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що 21.11.2025 до Дергачівської окружної прокуратури Харківської області надійшла заява від КТВ про те, що службові особи одного з державних підприємств з числа керівництва вимагають від співробітника цього ж державного підприємства надання неправомірної вигоди з частини нарахованої заробітної плати за невчинення такою службовою особою дій з використанням наданої їй влади чи службового становища в інтересах вказаної особи, а саме незастосування заходів дисциплінарного впливу.
Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 09.01.2026 надано дозвіл учасникам слідчої групи у кримінальному провадженні на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає директор ДП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_6 .
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення грошових коштів, цінностей та іншого майна, мобільних телефонів, блокнотів, зошитів, аркушів паперу, комп'ютерних систем або їх частин, 12 січня 2026 року слідчий СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_7 , на підставі зазначеної вище ухвали суду, провів обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого вилучено, упаковано та опечатано з пояснювальними написами учасників обшуку, наступні предмети:
- ноутбук марки Lenovo ideapad 100-15IBD та зарядний пристрій, поміщено до полімерного сейф-пакету NPU 5465119;
- блокнот з чорновими записами, поміщено до полімерного сейф-пакету WAR 2013227.
Постановою слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 12.01.2026, вказані вище предметивизнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст. ст. 167-169 КПК України вищезазначені предмети є тимчасово вилученим майном.
Прокурором у кримінальному провадженні до слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області було подано клопотання про арешт вищевказаного майна.
В клопотанні прокурор зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення та є речовими доказами у кримінальному провадженні.
Метою накладання арешту на вищезазначене майно є збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судових експертиз та проведення інших слідчих (розшукових) дій.
Оскільки вищевказане майно зберігає на собі сліди кримінального правопорушення і є речовими доказами по справі, посилаючись на положення ст.ст. 36, 167-174 КПК України, прокурор просить накласти арешт на зазначене вище майно, яке було тимчасово вилучене під час обшуку, з метою забезпечення збереження речових доказів, проведення судових експертиз та яке може бути використане, як доказ у кримінальному провадженні.
В судове засідання прокурор не з'явився, подав до суду заяву, в якій клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому, та просив судовий розгляд провести у його відсутність.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти арешту ноутбука, при цьому зазначила, що він є особистою річчю ОСОБА_3 , який є чоловіком підозрюваної особи в даному кримінальному провадженні, якому підозра не вручалась. Вказаний ноутбук було оглянуто працівниками поліції, про що свідчить постанова про долучення речових доказів та визначення їх місця зберігання. Просила повернути вказану річ її власнику ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 статті 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого (а у визначених законом випадках дізнавача) та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторін кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що у даному кримінальному провадженні майно було вилучено під час обшуку 12.01.2026, клопотання про накладення арешту на майно було скеровано до суду через поштовий сервіс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 14 січня 2026 року, тобто у строк, визначений ч. 5 ст. 171 КПК України - протягом 48 годин після вилучення майна.
З матеріалів клопотання вбачається, що СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222080000050 від 21 листопада 2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
12.01.2026 року директору ДП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди за невчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища , поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
В той же день, 12 січня 2026 року слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 проведено обшук, на підставі ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 09.01.2026 (справа № 619/270/26), квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_6 , в присутності її чоловіка, фактичного користувача вказаної квартири - ОСОБА_3 .
Під час обшуку було виявлено та вилучено: - ноутбук марки Lenovo ideapad 100-15IBD та зарядний пристрій; - блокнот з чорновими записами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вилучене майно, а саме: ноутбукмарки Lenovo ideapad 100-15IBD та блокнот з чорновими записами із інформацією, що міститься в них має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема зазначена інформація може бути використана як доказ факту та обставин, які встановлюються під час досудового розслідування, тому слідство приходить до висновку, що на вказане вилучене майно необхідно накласти арешт.
Постановою слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 12 січня 2026 року, виявлене та вилучене майно було визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 42025222080000050 від 21.11.2025, місце зберігання яких визначено камеру зберігання речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Надані слідчим дані в протоколі обшуку, результати огляду вилученого майна підтверджують висновки в постанові від 12.01.2026 про визнання вилученого майна речовими доказами, те, що фактичні дані, які містяться, дають підстави для висновків на даній стадії, що майно містить на собі сліди злочину, може бути засобом чи знаряддям вчинення вказаного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим вилучення вищезазначеного ноутбуку, блокнота з чорновими записами, узгоджується з правилам ст. 168 КПК України.
Отже, слідчий довів правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
У відповідності до вимог до ч. 2 ст. 168 КПК, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
За викладеного, майно вилучене під час обшуку вважається тимчасово вилученим майном.
Статтею 168 КПК України встановлено, що факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваче ного, засудженого, третіх осіб.
Крім того, відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину та завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
На теперішній час вилучене майно відповідає критеріям речових доказів та є достатні підстави вважати, що вони могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, яке інкримінується, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження, так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Прокурором обґрунтовано необхідність накладення арешту на вилучені речі, оскільки дане майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, наявна постанова слідчого про визнання їх речовими доказами, є необхідність у проведенні їх огляду.
Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Метою накладання арешту на вищезазначене майно є забезпечення кримінального провадження, зокрема, необхідність його використання в ході досудового розслідування в якості речових доказів, для призначення судових експертиз та проведення інших слідчих дій.
Всі зазначені вище процесуальні дії направлені на здійснення швидкого, неупередженого та об'єктивного досудового розслідування з метою встановлення істини по кримінальному провадженню.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, увипадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, відчуження, на даний час ноутбук марки Lenovo ideapad 100-15IBD та блокнот з чорновими записами ще не оглянуті, інформація яка зберігається на вилученому ноутбуці та блокноті, підлягає додатковому вивченню і може мати доказове значення, вилучене майно цілком відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відтак обґрунтовано має правовий статус речового доказу, з метою забезпечення проведення відповідних експертних досліджень, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт, з тимчасовим позбавленням права заборони відчуження, розпорядження та користування, на майно, яке 12.01.2026 було вилучено.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення.
Враховуючи, що на даному етапі досудового розслідування (на час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна) інформація, яка міститься на вилученому ноутбуці, може мати значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, однак не була скопійована у необхідному обсязі, що обумовило б можливість повернення самого матеріального носія інформації власнику. В свою чергу, доступ до такої інформації, зокрема видаленої, прихованої та її подальша належна процесуальна фіксація можлива за результатами проведення експертного дослідження. Враховуючи наведені факти, а також те, що інформація на вилученому ноутбуці, може мати доказове значення та потребує спеціального дослідження, сам ноутбук та вилучений блокнот, є речовими доказами у кримінальному провадженні, тому необхідно забезпечити умови їх належного дослідження та подальшого збереження.
Разом з тим, оскільки вилучений ноутбук може містити відомості, які не мають значення для даного кримінального провадження, та необхідний особі для забезпечення своїх соціальних потреб, з метою запобігання надмірного обмеження права власності, не порушення законних прав власника майна, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку, слідчий суддя вважає необхідним визначити стороні обвинувачення строк в два місяці, протягом якого надати стороні обвинувачення строк для здійснення огляду ноутбука, зняття виявленої інформації на електронні носії спеціалістами (експертами) в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаному носії, для залучення до матеріалів кримінального провадження, після спливу зазначеного терміну - зобов'язати прокурора передати на відповідальне зберігання вказаний ноутбук особі, у якої він був вилучений відповідно, попередивши про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
На даному етапі кримінального провадження не надано доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання в права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження. Менш обтяжливий спосіб арешту майна, на думку слідчого судді, призведе до неможливості збереження речових доказів та може призвести до їх приховування, пошкодження, знищення, відчуження або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити повному, швидкому та неупередженому розслідуванню.
Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим (дізнавачем), прокурором, на яких також покладається обов'язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.
Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 від 27.08.2010 року, обов'язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого (дізнавача), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Крім того, слідчий суддя роз'яснює, що відповідно до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 98, 131, 132, 169-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
Клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт в рамках кримінального провадження № 42025222080000050 від 21 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України на тимчасово вилучене майно 12.01.2026 в ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- блокнот з чорновими записами, який поміщено до полімерного сейф-пакету WAR 2013227, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном в межах строку досудового розслідування, абоухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді.
- ноутбук марки Lenovo ideapad 100-15IBD, зарядний пристрій, які поміщено до полімерного сейф-пакету NPU 5465119, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном строком на два місяці, протягом якого надати стороні обвинувачення строк для здійснення його огляду, зняття виявленої інформації спеціалістами (експертами) в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаному предметі для залучення до матеріалів кримінального провадження № 42025222080000050 від 21 листопада 2025 року, після спливу зазначеного терміну - зобов'язати прокурора передати на відповідальне зберігання вказане майно особам, у яких воно було вилучено відповідно, попередивши про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Зберігання арештованого майна здійснювати відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012 та до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 від 27.08.2010 року, обов'язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого (дізнавача), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Роз'яснити особам, які не були присутні під час розгляду клопотання, що вони не позбавлені можливості звернутись до суду у передбаченому законом порядку з клопотанням про скасування арешту майна.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню після її постановлення.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити слідчому, прокурору та особам, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт.
У разі відсутності вищевказаних осіб під час оголошення судового рішення, його копію надіслати таким особам не пізніше наступного робочого дня.
Виконання ухвали по визначенню місця зберігання арештованого майна покласти на слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, контроль за виконанням - на прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 .
Роз'яснити положення, які закріплені в ч. 1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошено в приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області 23 січня 2026 року о 12 годині 45 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1