Справа № 358/2231/25 Провадження № 2/358/270/26
23 січня 2026 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Тітова М.Б.
за участю секретаря судових засідань - Зеленько О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуслав, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії,
Представник позивача Інна Іваніцька 26 листопада 2025 року звернулася до Богуславського районного суду Київської області із вказаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області переплату пенсії у розмірі 24823,60 грн. та судовий збір.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності. Виплата пенсії йому здійснюється шляхом отримання пенсійних коштів у поштовому відділенні №1 с. Шупики, встановлена дата виплати 4 числа.
Раніше відповідач перебував на обліку на отримував пенсію за віком відповідно до вимог ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 21.07.2023 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та надав відповідні документи.
На підставі заяви, яка опрацьовувалася за принципом екстериторіальності, в порядку єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, відповідачу було здійснено перерахунок пенсії з 24.06.2022. Однак при проведенні перерахунку пенсії - перехід з одного виду пенсії на інший, розмір пенсійної виплати було здійснено без врахування вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, згідно якої розмір збільшення в результаті перерахування пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1 500,00 гривень, що призвело до невірного визначення розміру пенсії відповідачу з 24.06.2022.
Після отримання дозволу від Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України, пенсійну справу ОСОБА_1 приведено у відповідність та здійснено перерахунок пенсії з 26.06.2023 року вже із врахуванням вимог постанови КМУ від 24.02.2023 року №168.
Оскільки у зв'язку із невірним перерахунком пенсії утворилася переплата за період 01.03.2023-30.04.2025 у розмірі 24823,60 грн., з метою врегулювання спору ГУ ПФУ у Київській області зверталося до відповідача із листами про добровільне повернення надмірно виплачених коштів, проте відповідач кошти не повернув, тому позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 11 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.
У судове засідання представник позивача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Катерина Борисенко не з'явилася, про час, день та місце розгляду повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта (а.с. 4-6).
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія І та має інвалідність ІІ групи (а.с. 10).
Також із копії виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги вбачається, що відповідач ОСОБА_1 має 80 % ступеню втрати професійної здатності з 15.02.2022 у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з ЛНА на ЧАЕС (а.с. 11 зі з/б).
Із копії виписки акту огляду МСЕК від18.04.2022 №2582/15 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність ІІ групи з 15.02.2022, довічно, у зв'язку із ЛНА на ЧАЕС, може працювати у спеціально створених умовах (а.с. 12).
У матеріалах справи міститься копія заяви від 24.06.2022 №1133 про призначення/перерахунок пенсії, з якої вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про перехід на інший вид пенсії, до якої додав документи, які містяться у переліку (а.с. 13-14).
Як вбачається із листа Відділу з питань відрахувань Управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, при перерахунку пенсії ОСОБА_1 не було застосовано обмеження згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, згідно якої розмір збільшення в результаті перерахування пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1 500,00 гривень, що призвело до невірного визначення розміру пенсії, внаслідок чого виникла переплата у розмірі 24823,60 грн. за період з 01.03.2023-30.04.2025 (а.с. 8).
Відповідачу було запропоновано добровільно повернути переплату або шляхом зарахування вказаної суми на вказаний у листі рахунок, або шляхом подання заяви про відрахування переплати із пенсії, однак відповідач, згідно копії розписки, яку додано до позовної заяви, добровільно вказану суму повертати відмовився.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4.
Відповідно до п. 3, 4 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії. У разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.
Відповідно до ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Згідно ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стягнення сум пенсії, надміру виплачених пенсіонерові, внаслідок зловживань з його боку, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
Аналіз зазначених норм закону свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Аналогічні за своїм змістом висновки про застосування статті 1215 ЦК України викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, підстав відступити від яких Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц не встановила.
Вказаний правовий висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 та від 08 серпня 2019 року у справі № 524/2025/17.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових коштів.
Отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів у їх сукупності.
Саме до таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові по справі №711/1509/17 від 12.12.2018, від 21.06.2018 у справі 554/1809/17, від 31.10.2018 у справі 307/2100/16-ц та від 13.04.2020 у справі № 487/2596/17.
Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації, взагалі ненадання відповідної інформації або наявності рахункової помилки зі сторони ПФУ при виплаті пенсії.
При цьому, слід зазначити, що в українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка».
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз'яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.
У даному випадку, ГУ ПФУ у Київській області не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при призначенні пенсії відповідачу та з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, як стверджує позивач, а не помилкою, пов'язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов'язків службовими особами, відповідальними за призначення та нарахування пенсії, а також здійснення контрольних функцій.
Крім того, у § 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
ГУ ПФУ у Київській області не доведено факту недобросовісності з боку набувача, що це було результатом його поведінки, адже у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав управлінню недостовірні дані під час призначення йому пенсії.
За таких обставин, враховуючи те, що на підставі наданих позивачем доказів, судом не встановлено фактів недобросовісної поведінки відповідача та наявності рахункової помилки при призначенні пенсії, набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 24823,60 грн, є пенсійною виплатою, призначеною йому позивачем, а тому, відсутні підстави для стягнення з нього надмірно виплаченої суми пенсії відповідно до ст. 1215 ЦК України.
Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд бере до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача в разі відмови в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 82, 84, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 352, 354 ЦПК України,ст.ст.1212,1215 ЦК України, -
Відмовити у задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов