Справа № 357/12844/25
Провадження № 2/357/2283/26
( ЗАОЧНЕ )
19 січня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Кардаш О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 338856 від 15.02.2022р. у розмірі 5 600,00 грн та суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову вказав, що 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ», правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» заяву на отримання кредиту № 479828 від 14.02.2022 р. в якій разом з вказівкою особистих анкетних відомостей просив видати йому кредит в розмірі - 4 000,00 (чотири тисячi гривень 00 копiйок). 15 лютого 2022 року на підставі вказаної заяви між ТОВ «ІЗІ КЕРЕДИТ», правонаступником якого є - ТОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 338856. Сторони підтвердили, що правовою основою для укладення цього Договору є Заява на видачу кредиту, підписана позичальником 15.02.2022р., що є додатком № 1 та невід'ємною частиною Договору (п. 1 кредитного договору). Пунктом 2 кредитного договору № 338856 від 15.02.2022р. визначено, що Позичальник підтверджує, що до підписання даного Договору, кредитодавець ознайомив його з усіма умовами цього Договору та Внутрішніх правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з якими він погоджується і які він приймає. Відповідно до умов кредитного договору № 338856 від 15.02.2022 р. Кредитодавець надає Позичальнику в кредит грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 4 000,00 грн. (надалі за текстом - сума кредиту) на особисті потреби, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (надалі - проценти) Кредитодавцю відповідно до умов зазначених у Договорі (п. 3 кредитного договору). Пунктом 3.1. кредитного договору № 338856 від 15.02.2022р. визначено, що Сума кредиту, яка зазначена в цьому договорі надається Позичальнику в готівковій формі у національній валюті України не пізніше наступного робочого дня з дати підписання цього договору. Відповідно до Графіку платежів кредит надавався строком з 22.02.2022 р. по 12.04.2022 року. Згідно п. 5.7. кредитного договору № 338856 від 15.02.2022р. загальна сума всіх платежів Позичальника за договором з урахуванням процентної ставки за кредитом становить - 5 600 грн. 00 коп. Загальна вартість кредиту у грошовому виразі становить 5 600 грн. 00 коп., що складає 4 000 грн. суми кредиту та 1 600 грн. 00 коп. процентів за користування кредитом, або 260,71% у процентному значені. В свою чергу, ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» в повному обсязі було виконано свої зобов'язання за кредитним договором № 338856 від 15.02.2022р., а саме надавши відповідачу кошти на особисті потреби у розмірі визначеному цим договором. Однак, відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання по Договору, не сплачував щомісячні платежі за кредитом та проценти за користування кредитом, тим самим допускаючи порушення умов Кредитного договору. 26 березня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ» (у цьому договорі іменується, як «Клієнт») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (у цьому договорі іменується, як «Фактор») укладено Договір факторингу № Ф-25/2 (копія додається). Розмір Прав Вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до Договору факторингу № Ф-25/2 від 26.03.2025 р. Права Вимоги, що передаються Клієнтом та приймаються Фактором а Оплата права грошової вимоги за кожним Правом Вимоги зазначаються в Реєстрах Боржників. Станом на 26.03.2025 р. відповідно до Реєстру боржників сума заборгованості - ОСОБА_1 за кредитним договором № 338856 від 15.02.2022р. перед новим кредитором - ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складає - 5 600,00 (п'ять тисяч шiстсот гривень 00 копiйок), з яких: - 4 000 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; - 1 600 грн. - прострочені проценти за кредитом. Кількість днів прострочення по поверненню визначеного Графіком платежів частини тіла кредиту, процентів по кредиту, комісії та інших визначених договором платежів станом на 26.03.2025 р. складає 1128 днів. 23 травня 2025 р. ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» було направлено на адресу відповідача Повідомлення про відступлення права вимоги № 04-25/4949/Ф надано строк для погашення суми заборгованості за кредитним договором № 338856 від 15.02.2022р., яка складала - 5 600,00 грн. таном на день звернення до суду з даною позовною заявою Відповідачем не вчинено жодних дій щодо погашення вказаної вище заборгованості за кредитним договором № 338856 від 15.02.2022р. Отже, невиконання Відповідачем належним чином зобов'язання за кредитним договором № 338856 від 15.02.2022р. є порушенням його умов та зазначених вище норм чинного законодавства України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2025 головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 03 жовтня 2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач, належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Матеріали справи містять підтвердження про направлення відповідачу рекомендованого повідомлення про вручення поштою повістки в судові засідання.
При цьому слід зазначити, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. (позиція КГС ВС у справі № 911/3142/19 від 18.03.2021р).
На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи, про що не заперечував позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» заяву на отримання кредиту № 479828 в якій разом з вказівкою особистих анкетних відомостей просив видати йому кредит в розмірі 4000,00 грн.
На підставі вказаної заяви 15.02.2022 між ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 338856.
Згідно п. 1 Кредитного договору, сторони підтвердили, що правовою основою для укладення цього Договору є Заява на видачу кредиту, підписана позичальником 15.02.2022, що є Додатком №1 та невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що позичальник підтверджує, що до підписання даного Договору, кредитодавець ознайомив його з усіма умовами цього Договору та Внутрішніх правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з якими він погоджується і які він приймає.
Відповідно до п. 3. Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 4000,00 грн. на особисті потреби, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Пунктом 3.1. кредитного договору № 338856 від 15.02.2022р. визначено, що Сума кредиту, яка зазначена в цьому договорі надається Позичальнику в готівковій формі у національній валюті України не пізніше наступного робочого дня з дати підписання цього договору.
Згідно п. 3.2. кредитного договору, Кредит надається на умовах терміновості, повернення та платності.
Пунктом 3.3. кредитного договору визначено, що Кредит повертається Позичальником шляхом щотижневих виплат в готівковій формі у національній валюті України.
Днем надання кредиту вважається день отримання Позичальником готівкових коштів від Кредитодавця (п. 4 кредитного договору).
Сторони домовились про окремі умови цього Договору, що викладені в цьому розділі та відповідно до Графіку платежів (далі по тексту - «Графік платежів»), що є додатком № 2 та невід'ємною частиною цього договору (п. 5 кредитного договору).
Згідно п. 5.1. Договору, Перебіг строку нарахування процентів за користування кредитом розпочинається з дати фактичного отримання Позичальником кредиту і складає 8 тижнів.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що Реальна (ефективна) річна ставка за кредитом є фіксованою та становить 5 843,36%.
Сума щотижневого платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів (надалі - Платіж) визначається Графіком платежів. З урахуванням ануїтентного характеру платежів за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 717,64% річних від суми кредиту з першого по 3 платіж та 3,97% процентів річних за всіма наступними платежами до останнього платежу згідно Графіку платежів, у розрахунку з потижневою сплатою - 13,80% (процентів) з 1 по 3 платіж та 0,08% (процентів) за всіма наступними платежами до останнього платежу, за період дії договору -41,80% (процентів) (п. 5.4. кредитного договору).
Дата першого платежу 22.02.2022 р. (п. 5.5. кредитного договору).
Згідно п. 5.7. кредитного договору, загальна сума всіх платежів Позичальника за договором з урахуванням процентної ставки за кредитом становить - 5 600 грн. 00 коп. Загальна вартість кредиту у грошовому виразі становить 5 600 грн. 00 коп., що складає 4 000 грн. суми кредиту та 1 600 грн. 00 коп. процентів за користування кредитом, або 260,71% у процентному значені.
Відповідно до п. 5.8. Договору, Сплата суми кредиту та процентів Позичальником здійснюється щотижня в національній валюті України шляхом внесення належних платежів у готівковій формі до каси Кредитодавця або зарахування (перерахування) грошових коштів на поточний рахунок Кредитодавця через банківську установу, внесення належної суми платежу через платіжний термінал мереж Citi24, 2click, iВox або через термінал самообслуговування АТ КБ «ПРИВАТЮБАНК». У разі здійснення платежу через через банківську установу, внесення належної суми платежу через платіжний термінал мереж Citi24, 2click, iВox або через термінал самообслуговування АТ КБ «ПРИВАТЮБАНК», зобов'язання зі сплати комісії за здійснення платежу покладаються на позичальника та не зараховуються до складу платежу.
Відповідно до Графіку платежів кредит надавався строком з 22.02.2022 р. по 12.04.2022 року.
Крім того суд враховує, що графік платежів та паспорт споживчого кредиту ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ», в яких викладено орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, розмір щомісячних платежів, підписані 15.02.2022 відповідачем, що свідчить про його згоду із вказаними умовами користування кредитними коштами.
Факт видачі ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» та отримання відповідачем коштів за кредитним договором № 338856 від 15.02.2022 р. підтверджується Карткою № 20250421-124130 обліку виконання кредитного договору № 338856 та видатковим касовим ордером від 15.02.2022 р.
26.03.2025 між ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» укладено Договір факторингу №Ф-25/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» за плату набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» в тому числі і до ОСОБА_1
23.05.2025 ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» направило на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги та надало строк на погашення заборгованості.
Відповідно до Реєстру боржників №1 від 26.03.2025 року відповідач ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором має заборгованість, яка станом на 26.03.2025 становить 5600,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 1600,00 грн. прострочені проценти за кредитом.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статтею 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
За умовами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням статті 611 ЦК України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладання відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором, визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З матеріалів справи вбачається і судом встановлено, що відповідачем дійсно був укладений Договір № 338856 від 15.02.2022 з ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ», умовами якого передбачалося надання кредитних коштів.
Позивачем доведено підписання вищевказаного договору відповідачем та факт отримання відповідачем коштів за кредитним договором.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні, саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Тому, враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, суд приходить до висновку, що останній дійсно має заборгованість, яка підтверджується наявною в матеріалах справи Деталізацією нарахувань та обліку платежів за кредитним договором.
В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо наявної заборгованості та нарахованих сум.
Окрім цього, відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості.
Водночас суд звертає увагу, що незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій контррозрахунок.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що право позивача на повернення фактично отриманої суми кредитних коштів підлягає захисту в судовому порядку.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув отримані кошти, з урахуванням наданих доказів з боку позивача, суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за сумою кредиту (тіло кредиту) в розмірі 4000,00 грн є такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 1600,00 грн, то з цього приводу, суд зазначає про таке.
Так, дійсно умовами Договору визначено, що позичальник сплачує кредитодавцю відсотки у розмірах, зазначених у Договорі.
Згідно умов Договору, Сума щотижневого платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів (надалі - Платіж) визначається Графіком платежів. З урахуванням ануїтентного характеру платежів за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 717,64% річних від суми кредиту з першого по 3 платіж та 3,97% процентів річних за всіма наступними платежами до останнього платежу згідно Графіку платежів, у розрахунку з потижневою сплатою - 13,80% (процентів) з 1 по 3 платіж та 0,08% (процентів) за всіма наступними платежами до останнього платежу, за період дії договору -41,80% (процентів).
Загальна сума всіх платежів Позичальника за договором з урахуванням процентної ставки за кредитом становить - 5 600 грн. 00 коп. Загальна вартість кредиту у грошовому виразі становить 5 600 грн. 00 коп., що складає 4 000 грн. суми кредиту та 1 600 грн. 00 коп. процентів за користування кредитом, або 260,71% у процентному значені.
Відповідно до Графіку платежів кредит надавався строком з 22.02.2022 по 12.04.2022.
Враховуючи те, що позичальник (відповідач) не виконав умови Договору та не повернув у встановлений строк отримані кошти, продовжує ними користуватися, то з урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 1600,00 грн, які передбачені умовами Договору.
Отже, суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір, умовами якого передбачено та встановлено відсотки за користування кредитними коштами, з чим погодився відповідач підписуючи вказаний Договір (з усіма його умовами).
До того ж, в правових позиція Верховного Суду зазначено про відсутність підстав для визнання договорів недійсними, зокрема, пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», що відображено в постановах від 12.01.2022 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фінанс» були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 гривень.
Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то у відповідності до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021 у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022 у справі № 316/356/20, від 03.02.2022 у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022 у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022 у справі № 560/8629/21.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 2 422,40 гривень, понесення яких документально підтверджено, про що вищезазначено.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 288 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 338856 від 15.02.2022 у розмірі 5 600,00 грн та судові витрати по справі у розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс»; місце знаходження: вул. Саперне поле, буд.12, офіс 1007, м. Київ, 01042; код ЄДРПОУ: 42436323.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Б. І. Кошель