Справа № 573/2480/25
Номер провадження 2/573/63/26
23 січня 2026 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.
за участю секретаря: Федорченко Г.В.,
розглянувши в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
Представник ОСОБА_3 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Стислий виклад позиції.
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 09 серпня 2014. Від подружнього життя сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час сім'я фактично розпалась та подружні стосунки не підтримують. Основою розпаду сім'ї позивач вказує на відсутність спільних інтересів, порозуміння, втрату почуттів, любові та взаємоповаги, різні погляди на сімейне життя. Вказані обставини призвели до припинення шлюбних відносин між ними. На думку представника, подальше спільне життя сторін, збереження шлюбу та примирення неможливе, оскільки суперечить інтересам позивача та дітей, та у зв'язку з цим просить розірвати шлюб між ними. Крім того, зазначає, що діти проживають разом із матір'ю і знаходиться на повному її утриманні. Відповідач не надає належну матеріальну допомогу на утримання спільних дітей. Оскільки відповідачем не виконуються передбачені законом обов'язки щодо утримання дітей, представник просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання неповнолітніх дітей, до досягнення повноліття.
Заяви (клопотання) учасників справи.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник останньої - ОСОБА_3 не з'явились, представником надіслану клопотання про підтримання позову та розгляд справу без їх участі, проти заочного розгляду справи не заперечують (а. с. 32).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, будучи сповіщеним про день, час та місце розгляду справи за місцем реєстрації (а. с. 25, 31). Відповідно до положень ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач по справі вважається належним чином повідомлений про час, день та місце проведення судового засідання. В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк до суду не надано відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст.178 ЦПК України.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 27 листопада 2025 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а. с. 21).
29 грудня 2025 ухвалою судді Черкашиної М.С. вказану цивільну справу прийнято до свого провадження (а. с. 28).
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 09 серпня 2014 року у Ковпаківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 700. Після реєстрації шлюбу позивачу присвоєно прізвище чоловіка - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а. с. 8).
Від подружнього життя сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження (а. с. 9-11).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що причиною розпаду сім'ї стали різні погляди на критерії шлюбу та сім'ю, що робить неможливою подальшу побудову сімейних відносин.
Оскільки діти є неповнолітніми, вони проживають разом із матір'ю і знаходиться на її утриманні.
Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Частина 2 ст. 16 Декларації ООН «Загальна декларація прав людини» від 10 грудня 1948 року містить положення, за якими шлюб може укладатись тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, хто одружується.
За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї, як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз, не може мати місце.
Принцип добровільності шлюбу закріплений у ст. 51 Конституції України, в силу якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Положенням частин 3 і 4 статті 56 СК України за кожним з подружжя визнано право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, як і примушення до їх припинення, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно із ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).
Відповідно до ст. 113 СК України, якою визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.
В силу положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Зі змісту вище приведеного аналізу зазначених статей слідує, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою та обов'язком як матері, так і батька. Розмір аліментів у разі спору у всіх випадках встановлюється судом, при цьому статтею 182 СК України передбачений перелік найбільш вагомих обставин, які мають братися до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину.
На підставі ст. 182 Сімейного кодексу України та роз'ясненнями, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» внесені зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 183 та ст.184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір стягуваних аліментів на утримання однієї дитини не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Висновки суду.
Суд зазначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористалась даним правом та звернулась до суду з даним позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а, як встановлено при дослідженні матеріалів справи та заяв сторін, вони не мають наміру зберегти шлюб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім'ї, поновлення шлюбних відносин та подальше спільне проживання неможливе, так як суперечить інтересам сторін.
У зв'язку з наявністю заяви позивача, суд вважає за необхідне залишити їй прізвище - ОСОБА_8 .
З огляду на вказане вище, приймаючи до уваги принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо утримання дитини і з огляду на бажання позивача отримувати кошти на утримання спільних дітей у визначеній частці, виходячи з системного аналізу наведених вище норм чинного законодавства із справедливих та розумних критеріїв належного розміру аліментів, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду.
Судові витрати.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача в розмірі 1211,20 грн. (а. с. 16).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв'язку із задоволенням позову про стягнення аліментів та враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1, п.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Крім того, представник позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн., які складаються із складання позовної заяви та представництва інтересів у суді.
Позивачем понесено судові витрати в сумі 8 000,00 грн. на професійну правову допомогу на підставі Договору про надання правової допомоги від 19.11.2025, укладеного з адвокатом Фоміним Р.М., що підтверджується договором та товарним чеком на вказану суму (а. с. 12-14).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою, такої ж позиції притримується Верховний суд в постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, а також значення справи для сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), відсутність представництва в суді під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 105, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 81, 141-142, 247, 265, 273, 280, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09 серпня 2014 року у Ковпаківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 700, розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище- ОСОБА_8 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи стягнення з 25.11.2025.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правову допомогу.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя