22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 420/21660/25
адміністративне провадження № К/990/47748/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року (суддя Скупінська О.В.)
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року (судді: Бітов А.І., Лук'янчук О.В., Ступакова І.Г.),
у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області
до ОСОБА_1
про стягнення суми податкового боргу,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Головне управління ДПС в Одеській області (далі також - ГУ ДПС, Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , Відповідач) про стягнення суми заборгованості:
- по військовому збору, що сплачується за результатами річного декларування розмірі 136 820,26 грн на бюджетний рахунок UA938999980313050137000015001, КБК 11011001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК Одеській області Одеська обл./11011001;
- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1642 183,29 грн на бюджетний рахунок UA838999980333109341000015744, КБК 11010500, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області м. Одеса/11010500;
- по адміністративних штрафах та інших санкціях у розмірі 9 020,00 грн на бюджетний рахунок UA518999980313050106000015744, КБК 21081103, банк отримувача 3 Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК Одеській області/м. Одеса/21081100.
1.2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року позовну заяву повернуто ГУ ДПС на підставі на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки право на звернення суб'єкта владних повноважень до суду із позовом про стягнення грошових коштів, який ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, може були реалізоване лише після закінчення строку, встановленого абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач просить стягнути з Відповідача суму заборгованості у розмірі 1788023,57 грн, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 6 березня 2025 року №9839/1532240520, №9840/1532240520, №9841/1532240520, №9846/1532240520, №9844/1532240520. Зазначені податкові повідомлення - рішення відповідно до наданих суду доказів відправки вважаються врученими Відповідачу 23 березня 2025 року, а отже шестимісячний строк звернення до суду щодо їх оскарження спливає 22 вересня 2025 року.
Також судом першої інстанції зазначено, що вимога №0007780-1305-1532 від 6 травня 2025 року вручена Відповідачу 24 травня 2025 року, а отже строк на її оскарження спливає 23 листопада 2025 року.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 листопада 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки право на звернення суб'єкта владних повноважень до суду із позовом про стягнення грошових коштів, який ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, може були реалізоване лише після закінчення строку, встановленого абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, просить їх скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції для розгляду по суті викладених позовних вимог.
Вважає, що оскаржуванні рішення судів першої та апеляційної інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що П'ятим апеляційним адміністративним судом не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №810/2533/16, від 19 лютого 2019 року у справі № 818/1117/16, від 4 березня 2019 року у справі №2а-6053/11/1070, від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18, від 14 лютого 2022 року у справі №826/9711/17, від 27 жовтня 2022 рок № 240/9395/20.
Покликаючись на положення пунктів 95.1-19.3 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначає, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. На підтвердження зазначеної позиції цитує постанову Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 300/2859/22, а також вказує, що аналогічне застосування пунктів 95.1-19.3 статті 95 ПК України відбулось у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №810/2533/16, від 19 лютого 2019 року у справі № 818/1117/16, від 4 березня 2019 року у справі №2а-6053/11/1070, від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18, від 14 лютого 2022 року у справі №826/9711/17, від 27 жовтня 2022 рок № 240/9395/20.
Зазначає, що у Відповідача наявний податковий борг, який не сплачений у добровільному порядку та ГУ ДПС дотримано обов'язку щодо направлення (вручення) податкової вимоги №0007780-1305-1532 від 6 травня 2025 року, яка була вручена 24 травня 2025 року. При цьому вказує, що 30-денний строк після вручення податкової вимоги сплив 23 червня 2025 року та до моменту звернення до суду та на дату подання апеляційної скарги податкова вимога є чинною (у судовому порядку не скасована). Також відзначає, що існування податкового боргу з моменту направлення податкової вимоги не припинялось.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Ключовим питанням, в межах якого подано касаційну скаргу, є встановлення наявності підстав для повернення поданої Позивачем позовної заяви на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.
Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.
Верховний Суд в постановах від 21 серпня 2025 року у справі № 120/14874/24 та від 30 жовтня у справі № 120/14997/24, аналізуючи зазначену норму, дійшов висновку, що фактично пункт 8 частини четвертої статті 169 КАС України встановлює процесуальне обмеження для суб'єкта владних повноважень: він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб'єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений частиною другою статті 122 КАС України
Частинами першою та другою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).
Питання щодо застосування судами пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 520/12807/19, від 12 травня 2022 року у справі № 420/9673/20, позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом також в постановах від 21 серпня 2025 року у справі № 120/14874/24 та від 30 жовтня у справі № 120/14997/24.
Суди попередніх інстанцій установили, що станом на день звернення до суду із цим позовом у Позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки спірний податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень, за якими не збіг визначений законом шестимісячний строк на їх оскарження.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 6 березня 2025 року №9839/1532240520, №9840/1532240520, №9841/1532240520, №9846/1532240520, №9844/1532240520 вважаються врученими Відповідачу 23 березня 2025 року, тоді як позов про стягнення податкового боргу подано до суду 3 липня 2025 року.
Доводів на спростування зазначених обставин Позивачем у касаційній скарзі не викладено.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки у цій справі позов поданий до суду до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, у суб'єкта владних повноважень право на пред'явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, а тому були наявні підстав для повернення позовної заяви.
Посилання Позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 червня 2018 року у справі №810/2533/16, від 19 лютого 2019 року у справі № 818/1117/16, від 4 березня 2019 року у справі №2а-6053/11/1070, від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18, від 14 лютого 2022 року у справі №826/9711/17, від 27 жовтня 2022 рок № 240/9395/20, відхиляються Судом з огляду на нерелевантність обставин цих справ до обставин справи, що розглядається.
Зокрема, у справі № 240/9395/20 Верховний Суд досліджував питання дотримання контролюючим органом порядку звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу у ситуації, коли після подання позову про стягнення боргу податкова вимога була скасована за рішенням суду. У справі, яка наразі розглядається, таких обставин не встановлено: податкова вимога залишається чинною, не скасована, а отже, неможливо застосувати у межах цієї справи висновки щодо питання про наслідки скасування податкової вимоги.
Щодо справи № 826/9711/17, то її обставини також відрізняються: Верховний Суд у вказаній справі аналізував ситуацію, коли в ході судового розгляду справи про стягнення податкового боргу контролюючий орган направив нову податкову вимогу. Це спричинило наслідки у вигляді відкликання первинної вимоги і початку дії нової. У справі, що розглядається, не встановлено факту направлення нової податкової вимоги під час судового розгляду або відкликання первісної вимоги.
Обставини справи № 240/9395/20 також є відмінним від обставин від цієї справи, оскільки в межах вказаної справи судом було встановлено, що податкові повідомлення - рішення набули статусу узгоджених за результатами їх оскарження в судовому порядку. Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла заборгованість, яку Позивач просить стягнути в межах цієї справи, статусу узгоджених за результатами оскарження в судовому порядку на час звернення Позивача з позовом до суду не набули.
У справі № 300/2859/22 контролюючий орган звернувся до суду щодо стягнення заборгованості за податковими повідомлення-рішеннями щодо яких сплив строк на судове оскарження визначений частиною другою статті 122 КАС України
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2027 року, Кодексу адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.
З позовами у справах №810/2533/16, № 818/1117/16, від 4 березня 2019 року у справі №2а-6053/11/1070 контролюючий орган звернувся до 15 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності діючою редакцією КАС України. Відповідно висновки, сформовані в зазначених справах не можуть бути застосовані у межах спірних правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу на те, що підходи щодо застосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України у спосіб, що застосували суди попередніх інстанцій, підтверджується усталеними підходами Верховного Суду, що зазначені вище, відступу від яких у встановлений законом спосіб здійснено не було.
Суд зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами попередніх інстанцій висновків є безпідставними, адже касаційна скарга не містить відомостей про обставини, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення судами норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Положеннями частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи наведене у сукупності, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви, а тому немає підстав вважати, що суди попередніх інстанцій у цій справі неправильно застосували норми матеріального права чи порушили норми процесуального права.
3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх