22 січня 2026 року
м. Київ
справа №640/6473/22
адміністративне провадження № К/990/38365/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/6473/22
за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року (суддя Жук Р.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Кузьменко В.В., Василенко Я.М.),
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач, Управління забезпечення примусового виконання рішень), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень від 11 березня 2021 року ВП № НОМЕР_2 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 640/6252/20, виданого 02 лютого 2021 року Окружним адміністративним судом м. Києва.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року у справі № 640/6252/20 відповідача зобов'язано провести йому перерахунок пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.03.2020.
Вказує, що 11 березня 2021 року державний виконавець, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 640/6252/20 у зв'язку з тим, що боржник виконав рішення суду в повному обсязі.
Натомість позивач стверджує, що рішення суду не було належним чином виконано, оскільки при здійсненні перерахунку пенсії було істотно зменшено її розмір та не враховано, що судове рішення передбачало виплату пенсії у належному розмірі й надалі.
Уважає, що державний виконавець не проводив перевірки виконання рішення боржником безпосередньо перед тим, як прийняти оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, а прийняв її тільки на основі повідомлення боржника.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 у справі № 640/6252/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років на підставі його заяви від 21.02.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII в первинній редакції, виходячи із 90% місячної заробітної плати з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 17.06.2016 № 18-985зп без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.03.2020.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання цього рішення 02.02.2021 видано виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем 09.02.2021 відкрито виконавче провадження.
Листом від 26.02.2021 ГУ ПФУ повідомило про добровільне виконання рішення та перерахунок пенсії з 01.03.2020.
Постановою від 11.03.2021 виконавче провадження закінчено з підстав фактичного виконання рішення у повному обсязі (керуючись вимогами пункту дев'ятого частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) ).
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
За результатом розгляду спору, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ (виконання виконавчого листа в повному обсязі).
Суд першої інстанції, керувався тим, що боржником виконане судове рішення (справа № 640/6252/20) у зобов'язальній частині, шляхом здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, у розмірі 90% від місячної заробітної плати з посади, яка існувала на день звільнення, відповідно до довідки, без обмеження її максимального розміру, з 01.03.2020. Розмір пенсійної виплати позивача після такого перерахунку з 01.03.2020 склав 21 204,09 гривень.
Цей суд також зазначив, що додатком до листа надано перерахунок пенсії, з якого вбачається, що підставою для перерахунку є рішення суду № 640/6252/20 від 02.10.2020, а розмір пенсії складає 90% від заробітку; розмір пенсії з 01.03.2020 склав 20 104,09 грн; з 01.04.2020 розмір пенсії зменшився до 16 380,00 грн; з 01.07.2020 - 17 120,00 грн; з 01.12.2020 - 17 690,00 грн.
При цьому, за висновком суду, зобов'язання ГУ ПФУ у Запорізькій області саме виплатити позивачу нараховану суму пенсії резолютивна частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 у справі № 640/6252/20 не містить, а тому у відповідача, відповідно, були відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви ГУ ПФУ у Запорізькій області про закінчення виконавчого провадження з підстав невиплати нарахованої позивачу у порядку здійснення перерахунку пенсії на виконання означеного судового рішення.
За висновком суду першої інстанції, та обставина, що позивач не згідний з розміром пенсії після проведеного нарахування не позбавляє його права звернутися до суду з новим позовом, оскільки подальші перерахунки та виплати пенсії, здійснені пенсійним органом після виконання судового рішення, не могли бути предметом та підставами позовних вимог, заявлених у межах адміністративної справи № 640/6252/20 з огляду на те, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Цей суд наголосив, що примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, визначеному Законом № 1404-VІІІ, і суд не вправі фактично зобов'язувати відповідача виконати рішення суду, яке набрало законної сили, шляхом ухвалення іншого рішення.
Доводи позивача про те, що виконавчий лист виконано не в повному обсязі (ілюзорно), оскільки перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром здійснено лише за один місяць березень, тоді як з 01.04.2020 боржником знову застосовано обмеження, суд першої інстанції розцінив як такі, що стосуються правовідносин, які виникли у стягувача з боржником на майбутнє, і не охоплювались спором, що був вирішений судом у зазначеній вище справі.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 вересня 2024 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Як на підставу оскарження судових рішень попередніх інстанцій позивач послався, на пункт 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосували норми матеріального права, а саме, положення Закону № 1404-VІІІ - без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.10.2023 в справі № 420/1511/23, від 02.11.2023 в справі 580/4398/22, від 08.12.2022 в справі № 457/359/21 та ін. Не врахували також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2020 у справі № 750/11948/17 та у постанові від 27.03.2019 у справі № 750/9782/16-а.
Також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII у подібних правовідносинах, щодо правомірності або протиправності постанови про закінчення виконавчого провадження при виконанні рішення суду, яким зобов'язано орган ПФУ здійснити перерахунок (донарахування, нарахування) та виплату пенсії (підвищення до пенсії) без обмеження строком, якщо не відбулось змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення та не змінились умови пенсійного забезпечення одержувача пенсії.
Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення для позивача.
Ухвалою від 14 листопада 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у силу частини четвертої статті 338 КАС України.
Ухвалою від 15 січня 2026 року Верховний Суд призначив розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У цій справі спірні правовідносини виникли з приводу закінчення державним виконавцем виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі відповідно до виконавчого документа.
Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про правомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, оскільки ГУ ПФУ у Запорізькій області добровільно виконало судове рішення № 640/6252/20 у зобов'язальній частині, здійснивши перерахунок пенсії з 01.03.2020 у розмірі 90% від місячної заробітної плати та розмір після такого перерахунку склав 21 204,09 грн.
Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, що державним виконавцем не враховано, що боржник ілюзорно виконав рішення суду, здійснивши виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром лише за один місяць, потім, знову застосував відповідне обмеження.
Скаржник зазначає, що такий підхід судів не відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 26.10.2023 у справі № 420/1511/23, від 02.11.2023 у справі № 580/4398/22, від 08.12.2022 у справі № 457/359/21, від 04.03.2020 у справі № 750/11948/17 та від 27.03.2019 у справі № 750/9782/16-а.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на зазначені правові позиції Верховного Суду, оскільки правовідносини у наведених справах є відмінними від правовідносин, що виникли у цій справі.
У відповідних рішеннях Верховного Суду надавалась оцінка діям державного виконавця, вчиненим у межах його повноважень під час здійснення виконавчого провадження (зокрема, щодо накладення штрафів на боржника та направлення повідомлень про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування) з метою забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення.
Натомість у цій справі спірним є питання констатації державним виконавцем фактичного виконання рішення суду та закінчення у зв'язку із цим виконавчого провадження.
Питання застосування п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII щодо закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення (після відкриття касаційного провадження у цій справі) вже було предметом розгляду Верховного Суду, а тому сформовані у подібних правовідносинах висновки підлягають урахуванню при вирішенні цієї справи.
Так, у постанові від 31.08.2020 у справі № 809/1370/17 Верховний Суд дійшов висновку, що закінчення виконавчого провадження є передчасним, якщо воно здійснене виключно на підставі повідомлення боржника без перевірки фактичного виконання та без належних підтверджувальних документів, оскільки на державного виконавця покладено обов'язок контролю та перевірки виконання судового рішення.
У постанові від 10.04.2025 у справі № 240/28517/23 Верховний Суд наголосив, що п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII може бути застосований лише за умови встановлення фактичного повного виконання рішення, при цьому постанова про закінчення виконавчого провадження має бути мотивованою, містити встановлені обставини та зазначення способів їх перевірки, а державний виконавець зобов'язаний пересвідчитись у виконанні рішення саме в обсязі та спосіб, визначені резолютивною частиною судового рішення.
Оскільки рішення суду передбачало безстрокове нарахування доплати, а законодавство, яке застосував суд, не зазнало змін, у цій справі Верховний Суд дійшов висновків, що Пенсійний фонд був зобов'язаний здійснювати виплати виходячи з актуального розміру мінімальної заробітної плати, а постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена передчасно та є протиправною.
У цій самій постанові Верховний Суд послався на релевантну правову позицію, викладену у постанові від 21.08.2024 у справі № 240/27324/23, в якій підкреслено, що формальне підтвердження або припущення виконання рішення не може вважатися підставою для закінчення виконавчого провадження. У зазначеній постанові Суд заначив, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Також суд констатував, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов'язаний пересвідчитися, що відповідне зобов'язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновків, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження може бути закінчене виключно за умови фактичного виконання судового рішення у повному обсязі згідно з виконавчим документом.
Крім того, Верховний Суд сформулював сталий правовий підхід, відповідно до якого постанова про закінчення виконавчого провадження з цих підстав має бути належно мотивованою, містити конкретні обставини, що свідчать про повне фактичне виконання рішення, а також спосіб встановлення таких обставин. Державний виконавець при цьому зобов'язаний перевірити виконання зобов'язання у чіткій відповідності до резолютивної частини судового рішення, а не обмежуватися формальним посиланням на повідомлення боржника.
Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 у справі № 640/6252/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2020, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною відмову у перерахунку пенсії та зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.03.2020, на підставі якого видано виконавчий лист.
Як слідує зі змісту оскаржуваних судових рішень, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.03.2021 року № НОМЕР_2, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що листом ГУ ПФУ у Запорізькій області від 26.02.2021 № 0800-0903/6/14692 повідомило відповідача, що ним відповідно до вимог означеного виконавчого листа здійснено позивачу перерахунок пенсії за вислугу років, виходячи з 90% місячної заробітної плати з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, які існували на день звільнення, згідно постанови КМУ від 09.12.2015 № 1013 відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 17.06.2016 № 18-985зп, без обмеження її максимального розміру, з 01.03.2020. Розмір пенсійної виплати з 01.03.2020 склав 21 204,09 грн. Таким чином, виконавчий лист № 640/6252/20 виконано у добровільному порядку.
Додатком до означеного листа ГУ ПФУ у Запорізькій області надано відповідачу перерахунок пенсії, з якого вбачається, що підставою для здійснення перерахунку є рішення суду № 640/6252/20 від 02.10.2020; розмір пенсії складає 90% від заробітку; розмір пенсії з 01.03.2020 склав 20 104,09 грн. З 01.04.2020 розмір пенсії зменшився до 16 380,00 грн; з 01.07.2020 - 17 120,00 грн; з 01.12.2020 - 17 690,00 гривень.
Отже, на переконання суду, боржником виконане судове рішення у зобов'язальній частині шляхом здійснення перерахунку пенсії з 01.03.2020 у розмірі 90% від місячної заробітної плати та розмір пенсії позивача після такого перерахунку склав 21 204,09 гривень.
При цьому зобов'язання ГУ ПФУ у Запорізькій області саме виплатити позивачу нараховану суму пенсії резолютивна частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 у справі № 640/6252/20 не містить.
Водночас із наданого перерахунку вбачається, що відсутність обмеження максимальним розміром застосована лише за один місяць, тоді як з 01.04.2020 таке обмеження знову було введено, що не відповідає резолютивній частині судового рішення та виконавчого листа.
Попри це, постановою від 11.03.2021 виконавче провадження закінчено з підстав фактичного виконання рішення у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що цей спір не стосується визначення розміру пенсії як такого чи встановлення нового розміру пенсійних виплат. Предметом спору є правомірність дій державного виконавця при закінченні виконавчого провадження, а саме - чи мало місце повне та належне виконання судового рішення, що підлягало примусовому виконанню за виконавчим листом № 640/6252/20.
Розмір і порядок перерахунку пенсії позивача чітко визначені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 у справі № 640/6252/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2020, яким зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.03.2020. Це рішення набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Отже, при вирішенні цього спору суди мали надати оцінку не формальному факту здійснення перерахунку, а правильності та повноті виконання судового рішення, на чому наполягав позивач, вказуючи, що рішення виконано ілюзорно, здійснивши виплату без обмеження її максимальним розміром лише частково (за один місяць), а потім знову застосував обмеження.
Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2024 року у справі № 240/27324/23, посилаючись на усталену практику Верховного Суду України, зазначив, що виплати, призначені на підставі судових рішень без обмеження строком, підлягають здійсненню до моменту внесення змін до законодавства або зміни умов пенсійного забезпечення. Оскільки підвищення до пенсії було встановлене безстроково, а станом на час виконання рішення та розгляду справи змін до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також до інших нормативних актів, які застосовував суд, не вносилося, орган Пенсійного фонду зобов'язаний і надалі здійснювати нарахування та виплату доплати у розмірі двох мінімальних заробітних плат, визначених на момент здійснення таких виплат.
Зазначений правовий підхід послідовно застосований Верховним Судом також у постановах від 18 вересня 2024 року у справах № 240/26091/23 та № 240/28481/23 та у постанові від 10.04.2025 в справі № 240/28517/23.
Як убачається з матеріалів справи, державний виконавець закінчив виконавче провадження, фактично поклавшись виключно на лист боржника, не здійснивши самостійної перевірки правильності та повноти виконання судового рішення. Водночас доданий самим боржником перерахунок пенсії прямо свідчить про частковість виконання, а саме:
- режим «без обмеження максимальним розміром» дотримано лише за період з 01.03.2020 по 31.03.2020;
- з 01.04.2020 боржником знову застосовано обмеження максимальним розміром, тобто умова виконання судового рішення «починаючи з 01.03.2020 без обмеження» фактично не забезпечена.
За таких обставин відсутній сам факт повного виконання судового рішення у розумінні пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, а відтак постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2020 року у справі № 809/1370/17 прямо вказав, що закінчення виконавчого провадження на підставі листа боржника без перевірки фактичного виконання або за наявності суперечностей у наданих матеріалах свідчить про порушення порядку виконання судового рішення. Держава в особі органу державної виконавчої служби зобов'язана пересвідчитися у наявності належних правових підстав для такого закінчення, а не покладатися на декларативні твердження боржника.
Із наданого самим боржником розрахунку вбачається, що «без обмеження» дотримано лише за 01.03.2020- 31.03.2020, тоді як з 01.04.2020 обмеження знову застосовано, що виключає висновок про повне фактичне виконання та свідчить про передчасність закінчення ВП. Такий підхід узгоджується з позицією Верховного Суду щодо необхідності реального відновлення порушеного права та належного способу виконання рішень у пенсійних спорах, а аналогічний висновок зроблено у справі № 580/11575/21 від 24 квітня 2024 року.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що обов'язковість судового рішення означає його виконання своєчасно, належним чином, у визначений судом спосіб і в повному обсязі, а якщо зобов'язання має тривалий характер або впливає на подальші виплати, закінчення виконавчого провадження без доказів належного повного виконання є передчасним.
Посилання суду на те, що резолютивна частина рішення у справі № 640/6252/20 «не містить зобов'язання виплатити», не спростовує доводів позивача та не підтверджує факту належного повного виконання рішення.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що зобов'язання органу Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії є функціонально нерозривним з обов'язком виплатити пенсію у правильно визначеному розмірі та погасити різницю (заборгованість), що виникла внаслідок такого перерахунку. Сам по собі перерахунок без фактичної виплати належних сум не може вважатися належним виконанням судового рішення, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постановах від 23.04.2012 у справі № 21-239а11, від 19.03.2013 у справі № 21-53а13 та від 05.11.2013 у справі № 21-293а13.
За таких обставин та правового врегулювання постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Верховний Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне ухвалити нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.
За вказаних обставин, ураховуючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
VI. Висновки щодо розподілу судових витрат
За приписами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 356 КАС України у резолютивній частині постанови зазначається розподіл витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на результат касаційного розгляду та задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень в повному обсязі, всі судові витрати (судовий збір), понесені позивачем у зв'язку з розглядом цієї справи, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив за подання позовної заяви - 992,40 грн, за подання апеляційної скарги - 1 488,00 грн, за подання касаційної скарги - 1 984,00 грн, що підтверджується квитанціями ID від 24.02.2022 № 9257-4001-3325-4540, від 16.01.2024 № 2182-3604-1480-7691, від 07.10.2024 № 1624-4589-2369-5727 відповідно. Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у загальному розмірі 4 464,40 грн підлягає стягненню з рахунків Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 640/6473/22 скасувати та ухвалите нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 11 березня 2021 року ВП № НОМЕР_2 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 640/6252/20, виданого 02 лютого 2021 року Окружним адміністративним судом м. Києва.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (адреса: Україна, 49027, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 21 А, код ЄДРПОУ 43314918) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4 464,40 (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду