23 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/6322/24 пров. № А/857/3610/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Глушка І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (суддя- Юзьків М.І., ухвалене в м. Тернопіль) у справі № 500/6322/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті суми пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 при виконанні рішень Тернопільського окружного адміністративного суду у справах № 500/5829/21, № 500/326/22, № 500/5888/23, i які залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити в порядку, передбаченому статтею 61 Закону № 2262-ХІІ, виплату ОСОБА_1 сум пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 на виконання рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі № 500/5829/21 в сумі 212530,78 грн, від 17.02.2022 у справі № 500/326/22 в сумі 117983,65 грн, від 24.10.2023 у справі № 500/5888/23 в сумі 10000,00 грн, які залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволені позову.
Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 перебував на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі № 500/5829/21 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки № 11/1/6322 від 02.08.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки № 11/1/6322 від 02.08.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019. Рішення набрало законної сили 07.12.2021.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 у справі № 500/326/22 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_2 з 90% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01.04.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_2 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум), на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення станом на 05.03.2019, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення. Рішення набрало законної сили 22.03.2022.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі № 500/5888/23 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", починаючи з 01.08.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення набрало законної сили 24.11.2023.
На виконання вищезазначених рішень відповідачем було проведено перерахунок пенсії та нараховано суми коштів згідно з розрахунком на доплату від 04.01.2022 у сумі 212530,78 грн, розрахунком на доплату 05.05.2022 у сумі 117983,65 грн та розрахунком на доплату від 05.12.2023 у сумі 10000,00 грн.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (арк. справи 8).
Станом на день смерті ОСОБА_2 , нарахована різниця в пенсії на виконання судових рішень у справі № 500/5829/21, у справі № 500/326/22 та у справі № 500/5888/23, відповідачем не була виплачена.
11.09.2024, тобто до спливу шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_2 , позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату їй недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю свого чоловіка.
Листом від 24.09.2024 № 7558-7473/В-02/8-1900/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило позивачці у виплаті недоотриманих сум пенсій її чоловіка та повідомило, що на виконання рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі № 500/5829/21, від 17.02.2022 у справі № 500/326/22 та від 24.10.2023 у справі № 500/5888/23 ОСОБА_2 було зараховано суми коштів, які станом на 24.09.2024 не виплачені. Вказана сума заборгованості обліковується в автоматизованій базі даних обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах). Заборгованість на виконання рішення суду виплачується за окремою бюджетною програмою та не включається в недоотриману пенсію. Також звернуто увагу на те, що у разі смерті заявника рішення суду може бути повторно подано на виконання спадкоємцем разом з ухвалою суду про заміну сторони її правонаступником (арк. справи 11 - 12).
Позивачка, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулася за їх захистом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно частини 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частина 1). У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відтак, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини.
В іншому випадку, якщо у цей проміжок часу такі особи не звернулися, то сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової природи - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист
Згідно частин першої-третьої статті 61 Закону № 2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відтак, Закон визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді зокрема пенсії яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, є доходом сім'ї.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, зазначив, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Зазначений висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частини першої статті 61 Закону № 2262-XII, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ запроваджено спеціальне правило, в силу якого недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера з числа військовослужбовців не включається до складу спадщини і виплачуються: 1) членам сім'ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; 2) батькам померлого пенсіонера, дружині (чоловіку) померлого пенсіонера та членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, навіть якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, що однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини, вказаним вище особам є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована до виплати, але недоодержана за життя померлого пенсіонера.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 3-1).
Пунктом 3, пунктом 4 Порядку № 3-1 передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається заявником до органу, що призначає пенсію, через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України установлено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а батьки і дружина (чоловік) мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Таке саме право мають також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 та звернулась до відповідача за виплатою недоодержаної пенсії до закінчення шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера, а саме 11.09.2024. При цьому нарахованою на виконання рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі № 500/5829/21 в сумі 212530,78 грн., від 17.02.2022 у справі № 500/326/22 в сумі 117983,65 грн., від 24.10.2023 у справі № 500/5888/23 в сумі 10000,00 грн, але не виплаченою ОСОБА_2 на момент його смерті.
Отже, позивачка дотрималась умов, які визначені статтею 61 Закону № 2262-XII та Порядком №3-1. Однак отримала відмову викладену в листі, з мотивів відсутності правових підстав для такої виплати.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , в силу положень статті 61 Закону № 2262-XII має право на одержання суми пенсії, що підлягали виплаті її чоловіку ОСОБА_2 і які залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Разом з тим відповідач, відмовляючи їй у виплаті суми недоодержаної пенсії, діяв протиправно та усупереч приписам вищенаведених норм законодавства.
Судом першої інстанції також правильно не взято до уваги твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 не є стягувачем у справах № 500/5829/21, № 500/326/22 та № 500/5888/23, оскільки правовідносини щодо виплати суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, є відмінними від правовідносин, які виникають при виконанні судових рішень.
Стаття 61 Закону № 2262-XII прямо зобов'язує відповідача виплатити недоодержану пенсіонером пенсію у зв'язку з його смертю, особам, які належать до кола осіб, визначених цією ж статтею та які звернулись за такою виплатою не пізніше 6 місяців з дня смерті пенсіонера.
Те, що недоодержана пенсія нарахована на виконання судового рішення, не змінює її правову природу, а тому, дії відповідача, щодо невиплати позивачці недоодержаної пенсії її чоловіка є протиправними.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності дій щодо відмови позивачці у виплаті недоодержаної пенсії її чоловіка, а тому позовні вимоги правомірно задоволені в повному обсязі.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі № 500/6322/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга