23 січня 2026 р.Справа № 440/4336/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду клопотання представника позивача - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича про поновлення строку звернення до суду з позовом по справі № 440/4336/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
02 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 по справі № 440/4336/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач, посилаючись на приписи ч.3 ст. 122 КАС України, ч.3 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль», стверджує про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з цим позовом, адже оскаржуване рішення датоване 12.11.2024, а з даним позовом ОСОБА_1 звернувся 01.04.2025.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 запропоновано надати заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та навести обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
На виконання вимог вказаної ухвали представником позивача надано клопотання про поновлення процесуального строку.
Дослідивши подане представником позивача клопотання та надавши оцінку, наведеним у ньому обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу.
Отже, у спірних правовідносинах законодавством встановлено спеціальний строк щодо оскарження рішення про відмову у перетинанні державного кордону, і такий строк становить 1 (один) місяць, як до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня, так і до адміністративного суду.
Обчислюється такий строк, із дня прийняття відповідного рішення, із врахуванням того коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами справи підтверджується, що адміністративний позов щодо оскарження рішення від 12 листопада 2024 року про відмову в перетинанні державного кордону України, подано до суду 01 квітня 2025 року, тобто із пропуском місячного строку.
Разом з тим, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, представник позивача у поданому до суду клопотанні пояснює, що з огляду на введення та тривале продовження в Україні воєнного стану, активні бойові дії на території Донецької області, де проживав позивач, ОСОБА_1 був змушений евакуюватися та набув статусу внутрішньо переміщеної особи. Після переїзду до Полтавської області позивач фактично проживає разом із матір'ю - особою з інвалідністю І групи, яка має тяжкі хронічні захворювання та потребує постійного стороннього догляду. Сукупність зазначених обставин, зумовлених умовами воєнного стану, відсутністю безпечних умов пересування, необхідністю забезпечення щоденного догляду за особою з інвалідністю, а також обмеженим доступом до юридичних послуг, створила об'єктивні та непереборні перешкоди для своєчасного звернення позивача до суду.
Вказує, що після усунення зазначених перешкод позивач без зволікань вжив необхідних заходів для захисту своїх прав: 12.03.2025 було укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатом, а вже 01.04.2025 року позовну заяву подано до Полтавського окружного адміністративного суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Таким чином, звернення до суду здійснено у розумний строк після відновлення реальної можливості реалізувати право на судовий захист, що свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку та наявність правових підстав для його поновлення.
Надаючи оцінку наведеним доводам та наданим поясненням у їх сукупності, колегія суддів виходить з того, що обставини, на які посилається позивач, є об'єктивними, реальними та такими, що не залежали від його волевиявлення.
Судом апеляційної інстанції враховано, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Колегія суддів зазначає, що введення та тривале продовження воєнного стану, вимушена евакуація з території активних бойових дій, набуття статусу внутрішньо переміщеної особи, а також необхідність постійного догляду за матір'ю - особою з інвалідністю І групи з тяжкими хронічними захворюваннями, істотно ускладнили та фактично унеможливили своєчасне звернення позивача до адміністративного суду у межах встановленого місячного строку.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач з метою захисту порушеного права 12.03.2025 уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом, а вже 01.04.2025, тобто у межах одного місяця з моменту укладення такого договору, звернувся до суду з відповідною позовною заявою. Така процесуальна поведінка свідчить про відсутність зволікання з боку позивача та підтверджує, що звернення до суду відбулося у розумний строк після відновлення реальної можливості реалізувати право на судовий захист.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та наявність підстав для його поновлення.
Згідно з ч. ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Керуючись ст. 121, 293, 295, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника позивача - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича про поновлення строку звернення до суду з позовом по справі № 440/4336/25 - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду з позовом по справі № 440/4336/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Любчич Л.В.
Судді Спаскін О.А. Присяжнюк О.В.