Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.
23 січня 2026 р. Справа № 520/14144/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/14144/25
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області про припинення позивачці з 01.04.2025 року нарахування й виплати допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області поновити позивачці нарахування й виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі з 01.04.2025 року, а також нараховувати й та виплачувати цю допомоги надалі, доки в мене існуватиме право на її отримання відповідно до Закону;
- стягнути з Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області на користь позивачки сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року в адміністративній справі №520/14144/25, ухвалити нове рішення, яким: визнати протиправним дії Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області про припинення з 01.04.2025 року нарахування й виплати позивачці допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі; зобов'язати Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області поновити позивачці нарахування й виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі з 01.04.2025 року, а також нараховувати й та виплачувати їй цю допомоги надалі, доки у неї існуватиме право на її отримання відповідно до Закону; стягнути з Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області суму сплаченого мною судового збору за розгляд адміністративної справи у загальному розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що як отримувач допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі позивачка підпадає під дію пункту 13-1 Порядку № 332, оскільки вона є отримувачем пенсії, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги. Станом на момент виникнення спірних правовідносин за своїм соціальним статусом вона є пенсіонером за віком, розмір пенсії з березня 2025 року становить 8 650 гривень 05 коп., цей факт встановлений судом першої інстанції. Таким чином, в контексті спірних правовідносин вона, як отримувач допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, підпадає під дію абзацу 2 пункту 13-1 Порядку № 332, а не підпункту 3 пункту 13-2 цього Порядку, як вважає суд першої інстанції. Вказала, що з ухвалою суду першої інстанції від 20 жовтня 2025 року вона також не погоджується, оскільки вона постановлена з порушеннями норм процесуального права. Вважає, що відмовивши в залученні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до участі в адміністративній справі як співвідповідача, суд першої інстанції позбавив позивачку можливості змінити позовні вимоги в частині зобов'язання поновити нарахування й виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі з 01.04.2025 року не Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області, а Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з огляду на те, що наразі йому передані функції з призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачка - ОСОБА_1 , з 12.07.2022 року перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 12.07.2022 № 6342-5001862199 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
З липня 2022 року по березень 2025 року включно позивачка отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі в розмірі 2000 гривень щомісяця, яку було призначено відповідачем відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 (із змінами) (далі - Порядок № 332).
Позивачка є пенсіонером за віком та розмір пенсії з березня 2025 року становить 8 650 гривень 05 коп., що підтверджується даними довідки про розмір пенсії позивача від 30.05.2025 року № 3882 8089 2964 2800 та протоколом перерахунку пенсії від 30.05.2025 року, сформованими засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України.
З квітня 2025 року позивачці перестала надходити допомога на проживання внутрішньо переміщеній особі, у зв'язку з чим 21.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій зокрема просила відновити виплату вказаної допомоги.
Відповідач листом від 24.04.2025 року № 01-30/І-34 повідомив зокрема, що за даними в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери виплата допомоги ВПО автоматично припинена з 01.04.2025, оскільки середньомісячний сукупний дохід на одного утримувача сім'ї позивачки 15 412,12 грн. перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що середньомісячний дохід позивачки у розмірі 15412,12 грн. перевищує чотири прожиткових мінімуми які втратили працездатність.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Статтею 2 Закону №1706-VII встановлені гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.
Так, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (ч.1 ст.2 Закону №1706-VII).
Постановою КМУ від 20.03.2022 №332 затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (Порядок №332), який визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
За приписами п. 13 Порядку №332 особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 “Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» та особам/сім'ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена на наступний шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 13-1-13-5 цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку.
Виплата допомоги уповноваженим особам/отримувачам, які мали право на її виплату відповідно до пунктів 13-1, 13-2 і 13-4 (крім абзацу четвертого пункту 13-4) цього Порядку, продовжується автоматично на наступний шестимісячний період без додаткового звернення.
Протягом місяця з дати продовження виплати допомоги орган Пенсійного фонду України проводить перевірку щодо таких уповноважених осіб/отримувачів на відповідність критеріям, зазначеним у пунктах 13-1-13-4 (крім абзацу четвертого пункту 13-4) цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку. У разі виявлення невідповідності таких уповноважених осіб/отримувачів зазначеним критеріям або вимогам виплата їм допомоги припиняється з місяця, що настає після місяця автоматичного продовження виплати допомоги.
Для перевірки середньомісячного сукупного доходу на одного отримувача враховується період, визначений пунктом 14 цього Порядку, на підставі інформації, що надійшла від ДПС/Пенсійного фонду України, або довідки про доходи.
Відповідно до абз. 2 п. 13-1 Порядку №442 виплата допомоги продовжується на наступний шестимісячний період автоматично отримувачам пенсії, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги.
Судовим розглядом встановлено, що позивачка з 12.07.2022 року перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 12.07.2022 № 6342-5001862199 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
З липня 2022 по березень 2025 року вона отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі в розмірі 2000 гривень щомісяця відповідно до абз. 2 п. 13-1 Порядку №332 як отримувач пенсії, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги.
Автоматичне продовження допомоги на проживання з 01.03.2025 в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери здійснювалося централізовано Державним підприємством «Інформаційно обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України».
На центральному рівні позивачці було продовжено виплату допомоги на проживання з 01.03.2025 по 31.08.2025. Проте, з 01.04.2025 виплату допомоги на проживання було автоматично призупинено, оскільки встановлено, що середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в сім'ї (15412,12 грн) перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог п. 13 Порядку №332 протягом місяця з дати продовження виплати допомоги орган Пенсійного фонду України проводить перевірку щодо таких уповноважених осіб/отримувачів на відповідність критеріям, зазначеним у пунктах 13-1-13-4 (крім абзацу четвертого пункту 13-4) цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку.
Підставою для висновку відповідача про те, що середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в сім'ї позивачки складає 15412,12 грн. стала інформація про те, що у жовтні 2024 позивачка отримала дохід - 8 372,78 грн ( код виплати 317 - сума пенсії цивільного пенсіонера з урахуванням постанови КМУ «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 №214»); у листопаді 2024 - 29 490,80 грн ( код виплати 317 - сума пенсії цивільного пенсіонера з урахуванням постанови КМУ «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 №214» та код виплати 195 - дохід від надання земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис згідно пунктом 170.1 статті 170 розділу IV Кодексу (підпункт 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)); у грудні 2024 року позивачка отримала дохід в розмірі 8 372,78 (код виплати 317 - сума пенсії цивільного пенсіонера з урахуванням постанови КМУ «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 №214»). Загальна сума складає 46 236,36 грн за три місяці, що в місяць становить - 15412,12 грн.
Відповідачем встановлено, що за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 має у власності дві земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в м.Люботин Харківська обл. (площею 1,8336га та площею 2,4902га), які передані в оренду фермерському господарству « ДЕМЕТРА СХІД», код ЄДРПОУ 40946141.
Колегія суддів вказує, що вимогами п. 7 Порядку №332 встановлено, що допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, починаючи з 1 серпня 2023 р., якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання:
1) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, придбано транспортний засіб (механізм), що підлягає реєстрації в установленому законодавством порядку, з року випуску якого минуло менш як п'ять років (крім мопеда або причепа).
При цьому не враховуються мотоцикли, вартість яких на дату набуття права власності не перевищує тринадцяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, з якого призначається допомога; самостійно зібрані транспортні засоби; транспортні засоби, придбані особою з інвалідністю I та II групи; одержані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через органи соціального захисту населення/одержані через благодійні організації, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля; транспортні засоби, які перебувають у розшуку у зв'язку з незаконним заволодінням або фізично знищені, що підтверджується відповідними документами, а також транспортні засоби, придбані батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу, багатодітними сім'ями та сім'ями з дітьми з інвалідністю, сім'ями з особами з інвалідністю I та II групи, які досягли 80-річного віку;
2) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, здійснено на суму, що перевищує 100 тис. гривень, купівлю земельної ділянки, квартири (будинку) (крім житла, розташованого на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, зазначених у переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, якщо купівля була здійснена до дати включення до переліку територій активних бойових дій, можливих бойових дій або тимчасової окупації, або житла, яке зруйновано), іншого нерухомого майна, цінних паперів та інших фінансових інструментів, віртуальних активів (у значенні, наведеному в Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»), оплачено (одноразово) інші товари довгострокового вжитку (крім автомобілів, будівельних матеріалів, якщо в особи пошкоджено/знищено житло) або оплачено (одноразово) будь-які роботи або послуги (крім будівельних, якщо в особи пошкоджено/знищено житло, медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла);
3) внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання, або є отримувачем допомоги, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень, крім внутрішньо переміщених осіб, один із членів сім'ї яких отримує щорічну або одноразову державну грошову допомогу як особа, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, щодо якої встановлено факт відсутності батьківського піклування та яка тимчасово або постійно влаштована в сім'ю родичів, знайомих, прийомну сім'ю, сім'ю патронатного вихователя або дитячий будинок сімейного типу;
4) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, здійснила операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування) соціальних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень;
5) внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування, або інформації (за технічної можливості), внесеної до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра (загальна площа) на одного члена сім'ї), або житлового приміщення (частини житлового приміщення, придбаного за кошти, отриманого на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений уповноваженою особою або отримувачем, становив менш як 100 тис. гривень);
6) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, здійснила купівлю квартири (будинку) за рахунок коштів, виділених з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 719 “Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 83, ст. 2742; 2017 р., № 22, ст. 605), від 28 березня 2018 р. № 214 “Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 29, ст. 1029), від 18 квітня 2018 р. № 280 “Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 35, ст. 1231) і від 20 лютого 2019 р. № 206 “Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 24, ст. 845) (крім осіб, у яких квартира/будинок розташовані на територіях, включених до переліку територій, крім територій, для яких визначено дати завершення бойових дій).
Положення підпунктів 1, 2 і 4 цього пункту не поширюються на осіб, які включені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації відповідно до пункту 2-1 розділу VII “Прикінцеві положення» Закону України “Про благодійну діяльність та благодійні організації» та які здійснили безоплатну передачу для потреб держави (для Збройних Сил, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, військових адміністрацій, утворених відповідно до законодавства, правоохоронних органів, інших суб'єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону) придбаних в установленому законодавством порядку транспортних засобів (механізмів), коштів та іншого майна, що підтверджується відповідними документами;
7) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, перебувала та після переміщення перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення;
8) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, перебувала та після переміщення перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) спрямування;
9) внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, відбуває покарання в місцях позбавлення волі;
10) внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, отримує субсидію або входить до складу домогосподарства особи, яка отримує субсидію на оплату вартості або частини вартості найму (оренди) житлового приміщення (частини житлового приміщення) (далі - субсидія на найм житла) відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання субсидії на оплату вартості або частини вартості найму (оренди) житлового приміщення (частини житлового приміщення) та компенсації частини податку на доходи фізичних осіб або єдиного податку та військового збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2024 р. № 1225 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 100, ст. 6397; 2025 р., № 8, ст. 645), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2025 р. № 422;
11) встановлено факт, що внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою або є отримувачем допомоги, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, здає в оренду житло, яке належить їй на праві власності, у тому числі розташоване на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, зазначених у переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, та/або купівля якого була здійснена після дати включення території, на якій розташоване житло, до переліку територій активних бойових дій, можливих бойових дій або тимчасової окупації.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що вимоги, зазначені, зокрема, в пункті 7 Порядку №332 відповідно до яких допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, не містять вимог щодо врахування доходу від надання земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис.
Таким чином, відповідач, врахувавши у середньомісячний сукупний дохід позивачки отриманий нею в листопаді 2024 року дохід за кодом виплати 195 - дохід від надання земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис згідно пунктом 170.1 статті 170 розділу IV Кодексу (підпункт 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу) порушив вимоги Порядку №332.
В тож же час колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 13-1 Порядку №332 виплата допомоги продовжується на наступний шестимісячний період автоматично отримувачам пенсії, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить 2361,00 грн.
Судовим розглядом встановлено, що позивачка є пенсіонером за віком та розмір пенсії, зокрема з жовтня 2024 по лютий 2025 включно становив 8372, 78 грн, а з березня 2025 року становить 8 650 гривень 05 коп., що підтверджується даними довідки про розмір пенсії позивачки від 30.05.2025 року № 3882 8089 2964 2800 та протоколом перерахунку пенсії від 30.05.2025 року, сформованими засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України. Вказаний розмір пенсії не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2025 року.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області щодо припинення позивачці з 01.04.2025 року нарахування й виплати допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі та зобов'язання Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області поновити позивачці нарахування й виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі з 01.04.2025 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області нараховувати й та виплачувати позивачці спірну допомогу надалі, доки в неї існуватиме право на її отримання відповідно до Закону, колегія суддів зазначає, що такі є передчасними та такими, що заявлені на майбутнє.
Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даної вимоги фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.
Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися з захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.
Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказана позовна вимога не підлягає захисту судом і у її задоволенні слід відмовити у зв'язку з передчасністю її заявлення.
Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, дійшов помилкових висновків.
Щодо доводів апеляційної скарги про відмову судом першої інстанції в залученні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до участі в адміністративній справі як співвідповідача, колегія суддів зазначає, що питання заміни відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у разі вибуття однієї із сторін в процесі виконання рішення передбачена можливість її заміни правонаступником.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції змінить або ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 968,96 грн. та апеляційної скарги в розмірі 1 453,44 грн.
Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі № 520/14144/25 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області щодо припинення ОСОБА_1 з 01.04.2025 року нарахування й виплати допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області поновити ОСОБА_1 нарахування й виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі з 01.04.2025 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 21173058) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 2 422,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло