23 січня 2026 року Чернігів Справа № 620/6371/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №620/6371/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державне підприємство ''Інфоресурс'' про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти та науки України, в якому просить:
визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні відповідних змін до відомостей про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у графу "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - "Так, не порушує";
зобов'язати Міністерство освіти і науки України вилучити запис «Ні, порушує», що проставлений в Єдиній державній електронній базі з питань освіти в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» в особовій картці ОСОБА_1 та внести запис «Так, не порушує».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 позовну заяву через невідповідність вимогам процесуального законодавства залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державне підприємство ''Інфоресурс''.
22.01.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить заборонити 1 Відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншим компетентним суб'єктам вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі №620/6371/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство «Інфоресурс» про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що на даний момент має статус військовозобов'язаного та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Ічня). У додатку Резерв + у нього з'явилося повідомлення про те, що ТЦК та СП звернувся до Нацполіції, щоб доставити його для складання протоколу. Причина: не прибуття за повісткою. Зазначає, що 23.06.2025 пройшов військово-лікарську комісію, жодних повісток на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання не отримував. Вважає, що саме внаслідок протиправних дій Міністерства освіти і науки України (відповідача по справі) не можу у встановленому законом порядку оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Вказує, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, то він набуду нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на його користь, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Беручи до уваги положення частини 1 статті 154 КАС України суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Визначаючись щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно з нормами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Поряд з цим, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 07.04.2020 у справі №826/13413/18, від 14.05.2021 у справі №320/3957/20.
Розглядаючи та вирішуючи подану заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Адекватність заходів для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, існування інституту забезпечення позову обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке, на думку останньої, є порушеним.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Однак, проаналізувавши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи позивача є такими, що не підтверджуються існуванням обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких може бути застосовано забезпечення позову.
Позивачем у заяві про забезпечення позову, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Таким чином, при вирішенні питання щодо необхідності забезпечення позову має враховуватися предмет позову, підстави звернення до суду, співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи, а також забезпечення дотримання пропорційного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для позивача та інших заінтересованих осіб внаслідок невжиття таких заходів.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не наведено підстав наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, зокрема, не вказано також підстав, які б свідчили про ускладнення чи унеможливлення реалізації його прав в межах позовних вимог - внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про дотримання позивачем послідовності здобуття рівня освіти відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту» із зазначенням у в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЄБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», «Так, не порушує».
Відтак, оцінка підстав щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» судом не надається, оскільки не підлягає дослідженню в межах даної справи.
Також, суд зазначає, що у цій справі відсутній будь-який спір між позивачем та 1 Відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач просить застосувати заходи забезпечення позову до суб'єкта, який не є стороною у справі, а заявлена вимога про забезпечення позову фактично не стосується предмета позову, що не відповідає меті адміністративного судочинства та є самостійною підставою для відмови у задоволенні поданої ним заяви про забезпечення позову.
Так, відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Таким чином, забезпечення позову у спосіб, що просить позивач, прямо суперечитиме імперативній нормі пункту 5 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо посилань заявника на практику Верховного Суду щодо незворотності мобілізації, викладену в постанові від 05.02.2025 у справі 160/2592/23, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що взагалі вчинялись дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Суд зауважує, що документальному оформленню призову на військову службу під час мобілізації та відправленню призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадян до місць проходження військової служби, передують процедури, зокрема, прибуття військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби, перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
Отже, до завершення цих процедур ризик набуття військовозобов'язаним правового статусу військовослужбовця та ризик початку проходження військової служби згідно із частиною 1 статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" кваліфікується судом у якості примарного та вигаданого (а не реально існуючого).
Доказів на підтвердження обставин проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби чи наявності документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації до заяви про забезпечення позову не надано.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені доказами.
Посилання позивача на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Отож, на переконання суду, позивачем не надано докази, які б доводили те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, згідно із частиною 1 статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.
Підсумовуючи викладене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст позовних вимог та заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у запропонований спосіб.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №620/6371/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державне підприємство ''Інфоресурс'' про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 23 січня 2026 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО