23 січня 2026 рокусправа № 380/21833/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 від імені якого діє представник Райзман Олександр Якович звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
-визнати незаконними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу, починаючи з 01.09.2025, без попереднього повідомлення позивача та прийняття відповідного рішення, рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 29.10.2025 №1211 про відмову у поновленні виплати пенсії;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 01.09.2025, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з компенсацією втрати частини доходів за затримку строків виплати пенсії з 01.09.2025, на існуючий банківський рахунок позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами попередніх судових розглядів позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з 22.04.2025 розпочато її виплату, починаючи з 26.10.2021. З вересня 2025 року виплату пенсії припинено. На звернення позивача 02.10.2025 №ВЕБ-13001-Ф-з-25-217963 в особистому кабінеті на Веб-порталі ПФУ листом відповідача від 08.10.2025 №1300-5401-8/132067 повідомлено, що “...на підставі рекомендацій Міністерства фінансів України, отриманих відповідно до Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат», виплата вашої пенсії припинена, оскільки згідно з даними Державної податкової служби дані паспорта та ідентифікаційного номера не відповідають інформації, яка є в державному реєстрі фізичних осіб-платників податків». На звернення позивача до відповідача про роз'яснення підстав припинення виплати пенсії позивачем отримано суперечливу інформацію, а саме:- на гарячій лінії ПФУ: “причини припинення виплати пенсії у справі не вказані»;- на гарячій лінії ГУ ПФУ у Львівській області: “невідповідність особистих даних реквізитам банківського рахунку»;- у сервісному центрі № 8 ГУ ПФУ у Львівській області: “непроходження відеоідентифікації». Звернення позивача з того ж питання від 14.10.2025 №ВЕБ-13001-Ф-з-25-233738 на Веб-порталі ПФУ не розглянуто по суті, дана Відписка. За результатом звернення представника позивача за дорученням 22.10.2025 до установи АТ “ОЩАДБАНК» особисті дані в банківському рахунку були приведені у відповідність з даними пенсійної справи: виключено вказівку по батькові позивача. Одночасно оформлено заяву встановленого зразка про виплату пенсії на банківський рахунок, з відміткою працівника банку про ідентифікацію клієнта, яке 22.10.2025 представником подано відповідачу з оригіналами необхідних документів, в тому числі, закордонний паспорт позивача. Одночасно подано заяву про відновлення виплати пенсії з 01.09.2025. Однак, рішенням відповідача від 29.10.2025 №1211 у поновленні виплати пенсії відмовлено, з посиланням з посиланням на обов'язок особистого звернення позивача до органу ПФУ з паспортом громадянина України. Позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.09.2025, без попереднього повідомлення позивача та прийняття відповідного рішення, а також рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 29.10.2025 №1211 про відмову у поновленні виплати пенсії - незаконними, та такими, що порушують конституційне право позивача на пенсійне забезпечення у старості, що потребує судового захисту.
Ухвалою суду від 24.11.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказує, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 26.10.2021, як одержувач пенсії по віку. Загальний стаж станом на 01.09.2025 становить 20 років 10 місяців 8 днів. На підставі рекомендацій Міністерства фінансів України, отриманих відповідно до Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат» виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено, оскільки з даними Державної податкової служби України, її реквізити паспорта та ідентифікаційного номера не відповідають інформації яка наявна в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків. В паспорті нерезидента України НОМЕР_1 , дата видачі 25.08.2021, виданий 2ІSR та в картці платника податків зазначено особисті дані (ПІБ) ОСОБА_1 , що не співпадають з поданою заявою про виплату пенсії. За матеріалами електронної пенсійної справи встановлено, що до звернення ОСОБА_1 долучила заяву про перерахунок пенсії, а саме: поновлення виплати пенсії, звірену нотаріально довіреність на ОСОБА_3 , закордонний паспорт ОСОБА_1 та картку фізичної особи-платника податків. Паспорт громадянина України в електронній пенсійній справі ОСОБА_4 відсутній. Оскільки поновлення виплати пенсії за довіреністю не передбачене чинним законодавством та відсутній паспорт громадянина України позивачки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 29.10.2025 прийнято рішення №1211 про відмову у поновленні виплати пенсії. Нараховані та невиплачені пенсії позивача з 01.09.2025 в Головному управлінні не обліковуються, що свідчить про відсутність підстав для виплати компенсації втрати частини доходів. Щодо встановлення судового контролю, то такі дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Ухвалою суду від 06.01.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказує, що заяву позивача від 22.10.2025 щодо перерахунку пенсії (вид перерахунку: подовження виплати) розглянуто за принципом екстериторіальності відповідачем 2, яким було прийнято рішення про відмову № 1211 від 29.10.2025. За матеріалами справи встановлено, що до звернення ОСОБА_1 долучила заяву про перерахунок пенсії, а саме поновлення виплати їй пенсії, завірену нотаріально довіреність на ОСОБА_3 , паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру на ОСОБА_3 , закордонний паспорт ОСОБА_1 та картку фізичної особи - платника податків. Паспорт громадянина України в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 відсутній. Враховуючи викладене та також те, що поновлення виплати пенсії за довіреністю не передбачено чинним законодавством та відсутній паспорт громадянина України позивача, Головним управлінням прийнято рішення про відмову від 29.10.2025№ 1211 у поновленні виплати пенсії.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З вересня 2025 року виплату пенсії позивачці припинено.
02.10.2025 позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про надання інформації про підстави припинення/зупинення виплати пенсії за віком з 01.09.2025.
Листом від 08.10.2025 №1300-5401-8/132067 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило, що на підставі рекомендацій Міністерства фінансів України, отриманих відповідно до Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат» виплату пенсії призупинено, оскільки згідно з Даними Державної податкової служби України ваші реквізити паспорта та ідентифікаційного номера не відповідають інформації, яка наявна в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.
22.10.2025 позивачка звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, де просила провести перерахунок пенсії поновлення виплату пенсії.
До заяви додано : нотаріально завірену довіреність на ОСОБА_3 , паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_1 від 25.08.2021; корія РНОКПП; заява про виплату пенсії на рахунок в АТ “Ощадбанк».
За принципом екстериторіальності вказана заява розподілена на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 29.10.2025 №1211 за наслідками розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії, оскільки поновлення виплати пенсії за довіреністю не передбачено чинним законодавством та відсутній паспорт громадянина України позивача.
Позивач не погодився з діями відповідача-1 щодо зупинення виплати пенсії з 01.09.2025, рішенням відповідача- 2 №1211 від 29.10.2025, звернулась до суду за захистом своїх прав.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд доходить висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.
Згідно статті 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення», пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 2 ст.49 цього Закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що пенсійний орган має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав, передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.
Як вбачається з наданої відповіді відповідача-1 від 08.10.2025 та його же відзиву на позовну заяву, підставою припинення виплати пенсії позивачу з 01.09.2025 є: -“ на підставі рекомендацій Міністерства фінансів України, отриманих відповідно до Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат» згідно з Даними Державної податкової служби України ваші реквізити паспорта та ідентифікаційного номера не відповідають інформації, яка наявна в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків».
Слід зауважити, що статтею 49 Закону №1058-IV такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено.
Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог статті 49 Закону №1058-IV, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, при чому з матеріалів справи судом встановлено, що рішення про припинення нарахування та виплати пенсії позивачу з 01.09.2025 відповідачем-1 не приймалося, що не відповідає вимогам наведеного вище законодавства.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області під час розгляду справи не подано належних доказів, що б свідчили про наявність підстав для припинення виплати пенсії позивачу та не доведено правомірності таких дій.
Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність припинення відповідачем-1 нарахування та виплати позивачу пенсії починаючи з 01.09.2025.
Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що зупинення нарахування та виплати позивачу пенсії відбулось з 01.09.2025 по теперішній час. Ці обставини доведені та підтвердженні наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем-1 по справі.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 29.10.2025 №1211 за наслідками розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії, оскільки поновлення виплати пенсії за довіреністю не передбачено чинним законодавством та відсутній паспорт громадянина України позивача.
Стосовно особистого звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії до органу Пенсійного фонду України, суд ставиться критично, тому що відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 №280/4551/21, необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.
Суд зазначає, що під особистим зверненням пенсіонера, слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до приймальні відповідача. Суд зазначає, що у такому разі зазначені тлумачення норм права звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що має вищу юридичну силу.
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто особою, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.
Щодо посилань відповідача-2 ненадання позивачем оригіналу паспорту громадянина України або іншого документу з відміткою про реєстрацію (довідку з місця проживання на території України), суд зазначає.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду Укрїни від 25.11.2005 №22-1 (у редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача із заявою про поновлення виплати їй пенсії) поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:
1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;
2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;
3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).
Відтак, зважаючи на наявність у відповідача пенсійної справи позивача (доказів протилежного до суду не надано, те, що додання до заяви про поновлення особі виплати пенсії інших документів є правом особи, а не її обов'язком, те, що таким порядком не передбачено обов'язку особи надати до пенсійного органу оригіналу паспорту громадянина України такої особи, суд вважає, що такі доводи не можуть бути підставою для відмови у поновленні виплати пенсії.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 29.10.2025 №1211 про відмову у поновленні виплати пенсії позивачу протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині проведення виплати пенсії з компенсацією втрати частини грошових доходів, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159.
Згідно з нормами статей 1,2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За приписами статті 4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо).
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №129, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року у справі №200/11292/19-а дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді пенсійних виплат, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів є передчасними, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання у 14-денний строк з моменту набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки Позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що Відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Також, позивач у позові заявив клопотання про звернення рішення до негайного виконання, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, оскільки, в частині вимог про нарахування та виплату пенсії судом відмовлено та пенсійним органом ще не визначено конкретної суми пенсії, клопотання про звернення рішення до негайного виконання задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 вересня 2025 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 від 29.10.2025 №1211.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01 вересня 2025 року на визначений пенсіонером банківський рахунок.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна