ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" січня 2026 р. справа № 300/6393/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання (далі - відповідач, Міністерство, Міноборони, МОУ) протиправним рішення за №62 від 12.05.2022 та зобов'язання призначити і провести виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_2 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Підставами звернення позивача із вказаним позовом, є відмова від 12.05.2022 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позовні вимоги мотивовані тим, що Міністерством оборони України, протиправно та всупереч вимог пункту 2 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції до 13.10.2018, прийнято рішення за №62 від 12.05.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що батько позивача не був військовослужбовцем та помер у понад річний термін після звільнення зі служби.
За доводами ОСОБА_1 , до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція пункту 2 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" станом на дату смерті військовослужбовця, а не станом на дату звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.09.2023 відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, Кодекс).
Міністерство оборони України через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему подало до суду клопотання із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 05.10.2023" про залучення третьої особи у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що предметом спору в даній справі є рішення комісії Міністерства оборони України у формі протоколу № 62 від 12 травня 2022 року щодо відмови у призначені позивачу одноразової грошової допомоги. Алгоритм дій державних органів щодо виплати одноразової грошової допомоги врегульовано Порядком № 975 та Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі - Наказ №530). Відповідно до абзацу 6 пункту 4.6 Наказу № 530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Вирішення даного спору на користь позивача зумовить виникнення у ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язку щодо повторного направлення необхідних для прийняття рішення документів, а після прийняття такого - обов'язку щодо виплати встановлених сум допомоги позивача.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 залучено до участі у справі №300/6393/23 ІНФОРМАЦІЯ_2 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі - третя особа, центр комплектування, ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Відповідач скористався правом на подання відзиву. Так, Міністерство оборони України через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувало до суду відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 12.10.2023" на позовну заяву, в якому заперечило проти мотивів та доводів ОСОБА_3 , викладених в адміністративному позові, зважаючи на наступне.
Згідно наказу начальника штаба ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.03.1993 за №054 полковника ОСОБА_4 , звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини 25.03.1993. Виплата одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлих осіб, звільнених з військової служби, здійснюється за умови, що смерть настала протягом року після звільнення з військової служби, відповідно до змін, внесених Законом України від 06 вересня 2018 року за №2522-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 13.10.2018. Смерть ОСОБА_4 настала 31.12.2017, тобто понад річний термін після звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у чинній на дату смерті редакції) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Водночас, відповідно до відомостей довідки МСЕК № 073336 серія 2-18ОБ Одеської обласної МСЕК № 1 від 06.10.2003, ОСОБА_4 , з 06.10.2003 року встановлено 2 групу інвалідності, травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Витягом з протоколу засідання 18 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №335 від 24.09.2020 року встановлено, що травма, яка призвела до смерті так пов'язана з травмою пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби. Відповідно до Акту Одеської обласної МСЕК №2 від 08.10.2020 року №472, причина смерті ОСОБА_4 , так пов'язана з травмою пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби. З огляду на таке, ОСОБА_4 помер не внаслідок захворювання, що мале місце в період проходження ним військової служби, а внаслідок отриманої травми.
За доводами МОУ, ОСОБА_1 не відноситься до категорії утриманців або неповнолітніх, а тому не має права на виплату одноразової грошової допомоги. Просить відмовити в задоволенні позову.
Третя особа також скористалась правом на подання пояснень від 30.10.2023 за №51846 щодо позову, в яких заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, третя особа покликалась на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 06.10.2003 ОСОБА_4 був особою з інвалідністю ІІ групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 24.05.2004 ОСОБА_4 мав право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби. Згідно довідки МСЕ №073336 від 06.10.2003 причиною інвалідності ОСОБА_4 зазначено травму при виконанні обов'язків військової служби.
Згідно витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №335 від 24.09.2020 та акту Одеської МСЕК №2 від 08.10.2020 за №472 причиною смерті ОСОБА_4 є травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі № 300/2526/21, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 сформувати та подати до Міністерства оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_4 , внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, прийняла рішення, оформлене протоколом №62 від 12.05.2022, про відмову в призначення одноразової грошової допомоги дружині та двом синам померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем.
У спірному рішення зазначено, що виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, здійснюється за умови, що смерть настала протягом року після звільнення з військової служби. Ця норма запроваджена Законом України від 06.09.2018 за №2522-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 13.10.2018. Смерть ОСОБА_4 настала 31.12.2017, тобто понад річний термін після звільнення з військової служби (25.03.1993).
Інших підстав для відмови у встановленні виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_4 оскаржуване рішення не містить.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Міністерства оборони України про відмову в призначення одноразової грошової допомоги оформлене протоколом №62 від 12.05.2022, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, з метою захисту свого порушеного права на виплаті спірної одноразової грошової допомоги.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
На підставі статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпункту "а" пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Приписами частини 1 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Частиною 9 статті 16 Закону України №2011-ХІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно із пунктом 4 Порядку №975 (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала: 1) під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Пунктом 5 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 03.01.2018 складено відповідний актовий запис №4.
На час смерті ОСОБА_4 пункт 2 частини 2 статті 16 Закону України №2011-ХІ діяв в наступній редакції: одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Водночас, одноразова грошова допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 травня 2020 року по справі №489/4898/16-а, від 09 листопада 2021 року у справі №320/6298/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
В свою чергу, Законом України від 06.09.2018 за №2522-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 13.10.2018, пункт 2 частини 2 статті 16 Закону України №2011-ХІ викладено в наступній редакції:
"Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби".
Підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги слугувало те, що смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто понад річний термін після звільнення з військової служби.
Такі доводи відповідача суд вважає безпідставними, оскільки з аналізу норм Порядку № 975 та положень статті 16 Закону України №2011-ХІІ у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_4 , слідує, що визначальним для призначення одноразової грошової допомоги є не факт перебування особи на військовій службі на час смерті, а встановлення причинного зв'язку між смертю та захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби. У такому випадку право на отримання допомоги виникає незалежно від часу звільнення особи з військової служби.
Обмеження щодо смерті особи протягом одного року після звільнення з військової служби було запроваджене лише Законом України №2522-VIII, який набрав чинності 13.10.2018, тобто після настання смерті ОСОБА_4 31.12.2017, і не може застосовуватися до спірних правовідносин.
Відповідно до вимог пунктів 1, 2 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
У статті 16 вказаного Закону визначено перелік підстав за яких призначається допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, та у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №761/18099/15-а, від 13.05.2020 у справі №489/4898/16-а та від 15.07.2021 у справі № 320/5434/18, від 09.11.2021 у справі №320/6298/19.
Суд не надає оцінки доводам відповідача про те, що смерть ОСОБА_4 настала не внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження ним військової служби, а внаслідок отриманої травми, а також про те, що ОСОБА_1 не належить до категорії утриманців або неповнолітніх. Зазначені обставини не були покладені Міністерством оборони України в основу оскаржуваного рішення. Відтак вони не можуть слугувати підтвердженням його правомірності, оскільки фактично є новими підставами відмови, які не підлягають врахуванню судом.
За наведених обставин ОСОБА_1 є особою, яка відповідно до статті 16-1 Закону України №2011-ХІІ має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а рішення Міністерства оборони України про відмову в призначення одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом №62 від 12.05.2022, є протиправним та підлягає скасуванню.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №62 від 12.05.2022, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 , відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 , у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
ОСОБА_1 на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
З огляду на не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №62 від 12.05.2022, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 , відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 , у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Міністерство оборони України (ідентифікаційний код юридичної особи 00034022), проспект Повітрофлотський, 6, місто Київ, 03168;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ), АДРЕСА_2 .
Суддя Остап'юк С.В.