23 січня 2026 року Справа № 280/10391/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ ВП 44118663)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
25.11.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:
- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі винесене відповідачем: податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 0348724-2411-0829-UA23060070000082704, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за 2024 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 1810 грн 44 коп. (квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 37,25 кв.м); податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 0348723-2411-0829-UA23060070000082704, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за 2024 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 3433 грн 27 коп. (квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею - 70,64 кв.м); податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 0348722-2411-0829-UA23060070000082704, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за 2024 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 2520 грн 03 коп. (квартира за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею - 51,85 кв.м); податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 0348721-2411-0829-UA32080050000052660, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за 2024 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 469 грн 84 коп. (квартира за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею - 38 кв.м).
- стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Ухвалою суду від 26.11.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 відкрито провадження у справі №280/10391/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№59135 від 25.11.2025). Зокрема зазначено, що позивач є власницею нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 37,25 кв.м, квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею - 70,64 кв.м, квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею - 51,85 кв.м, та квартири за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею - 38 кв.м сумарна площа яких становить 197,74 кв.м. 07.06.2025 позивачем засобами поштового зв'язку були отримані податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 0348724-2411-0829-UA23060070000082704, № 0348723-2411-0829-UA23060070000082704, № 0348722-2411-0829-UA23060070000082704 та № 0348721-2411-0829-UA32080050000052660, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за податковий період 2024рік у розмірі 2520,03 грн, 1810,44 грн, 469,84 грн та 3433,27 грн відповідно. Зауважено, що оскільки загальна площа належних позивачу об'єктів житлової нерухомості становить 197,74 кв.м, то з урахуванням пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв. м, база нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік складає 77,74 кв.м (197,74 - 120 = 77,74). Таким чином, оскільки загальна площа належних позивачу квартир не перевищує 120 кв.м., то відповідно, нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2024 рік є протиправним. Водночас вказано, що рішення Запорізької міської ради, яким встановлено пільги із сплати податку, не скасоване в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим для застосування як платниками податків, так і контролюючим органом. Враховуючи викладене, вказано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку із чим позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення проти позову викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№64929 від 25.12.2025). Зокрема вказано, що відповідно до даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за громадянкою ОСОБА_1 обліковуються об'єкти житлової нерухомості, серед яких квартира за адресою: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 37,25 кв.м, квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею - 70,64 кв.м, квартира за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею - 51,85 кв.м, та квартира за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею - 38 кв.м. Таким чином, база оподаткування становить 197,74 кв.м., що перевищує граничну межу застосування нульової ставки податку (120 кв.м.), а тому підстави для застосування нульової ставки податку у даному випадку відсутні, навіть з урахуванням пільг встановлених Запорізькою міською радою. Водночас зазначено, що об'єкти житлової нерухомості, належні позивачу на праві власності, розташовані у різних областях, а тому для визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо кожного з цих об'єктів податковий орган має враховувати рішення органів місцевого самоврядування. Відповідно до статті 266 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Запорізькій області проведено розрахунок податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2024 рік та сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 12.05.2025 №0348724-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 1810,44 грн, від 12.05.2025 №0348723-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 3433,27 грн, від 12.05.2025 №0348722-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 2520,03 грн, та від 12.05.2025 №0348721-2411-0829-UA32080050000052660 на суму 469,84 грн, які були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані нею 07.07.2025. Зауважено, що Податковим кодексом України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 цього кодексу. Враховуючи викладене наголошено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є такими, що прийняті в межах діючого законодавства, а тому не підлягають скасуванню, у зв'язку із чим представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії № НОМЕР_2 , виданим 26.06.2012 Шевченківським РВ ГУМВС в Запорізькій області (а.с.9-10).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачу на праві приватної власності належить об'єкт житлової нерухомості - квартира загальною площею 37,25 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 54-55).
Крім того, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належить об'єкт житлової нерухомості - квартира загальною площею 70,64 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 60-61).
Згідно з відомостями, що містяться у витязі з Державного реєстру речових прав позивачу на праві приватної власності належить квартира загальною площею 38 кв. м, розташована в АДРЕСА_5 (а.с. 66-67).
Також, зі змісту витягу про реєстрацію права власності встановлено, що позивачу належить об'єкт житлової нерухомості - квартира загальною площею 51,85 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 78-79).
12.05.2025 Головним управлінням ДПС у Запорізький області сформовані та направлені на адресу позивача податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2024 рік:
- № 0348724-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 1810,44 грн, щодо нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 37,25 кв.м. (а.с.12);
- № 0348723-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 3433,27 грн, щодо нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 70,64 кв.м (а.с.14).
- № 0348722-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 2520,03 грн, щодо нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 51,85 кв.м (а.с.11).
- № 0348721-2411-0829-UA32080050000052660 на суму 469,84 грн, щодо нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 38,00 кв.м (а.с.13).
Не погодившись із правомірністю прийнятих ГУ ДПС у Запорізькій області податкових повідомлень-рішень позивач 06.08.2025 направила до Державної податкової служби України скаргу, яка зареєстрована Державною податковою службою України за вх.№3379/С/6 від 11.08.2025 (а.с.15-19).
За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 09.10.2025 № 29371/6199-0006-01-02-06, яким податкові повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 0348724-2411-0829-UA23060070000082704, № 0348723-2411-0829-UA23060070000082704, № 0348722-2411-0829-UA23060070000082704, 0348721-2411-0829-UA32080050000052660 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.20-23).
Вважаючи винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася із даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.
Пунктом 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом..
У відповідності до пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5 статті 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлюють, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом «в» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, зокрема за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості. Відтак встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Пунктом 2.4. Положення про податок на майно врегульовані питання застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту 2.4.1. пункту 2.4 Положення про податок на майно (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Абзацами 1-6 підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Положення про податок на майно визначено, що міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підприємства, установи та організації, яким відповідно до законодавства України присвоєно ознаку неприбутковості, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями), звільняються від нарахування та сплати податку з об'єктів житлової нерухомості.
Пільги з податку, що сплачується на території міста з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:
- об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої цим рішенням;
- об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Пункт 2.5 Положення про податок на майно визначає розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, відповідно до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів.
Отже, органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжя щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2024 році, зокрема, для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.
При цьому, також встановлено пільгу зі сплати податку (неоподатковувану площу), на яку зменшується база оподаткування податком, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.
Суд звертає увагу, що на законодавчому рівні поняття нульова ставка податку на нерухоме майно та пільга зі сплати податку (тобто неоподатковувана площа, на яку зменшується база оподаткування податком) є різними, і нульова ставка податку діє лише у разі, якщо загальна площа не перевищує встановлених розмірів (в зазначеному вище Положенні про податок на майно 120 кв.м), у разі коли площа є більшою, то нульова ставка податку не застосовується, однак у разі, якщо площа для квартири/квартир незалежно від їх кількості перевищує, то застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м, а ставка податку 1%, як передбачено Положенням про податок на майно.
Водночас, у випадку, якщо загальна площа об'єктів оподаткування перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, пільга з податку не надається.
Отже, Положенням про податок на майно встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжя щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2024 році, зокрема, для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.
Вказане рішення протягом податкового періоду за який позивачу нараховано податкове зобов'язання (2024 рік) було чинним, внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
На підставі викладеного, суд констатує, що нульова ставка податку діє лише у разі, якщо загальна площа квартир, що розташовані на території міста Запоріжжя не перевищує встановлених розмірів, а у разі коли площа є більшою, то нульова ставка податку не застосовується, тобто у разі, якщо площа квартири/квартир перевищує 120 кв. метрів, то застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м.
Зазначений висновок кореспондується із правовою позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 03.10.2024 по справі № 280/3075/24 та від 07.08.2025 по справі №280/634/25.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать об'єкти житлової нерухомості, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 37,25 кв.м, квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею - 70,64 кв.м, квартира за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею - 51,85 кв.м, та квартира за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею - 38 кв.м, на підставі чого ГУ ДПС у Запорізький області 12.05.2025 сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення форми №0348724-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 1810,44 грн, №0348723-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 3433,27 грн, №0348722-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 2520,03 грн та №0348721-2411-0829-UA32080050000052660 на суму 469,84 грн.
Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відповідачем під час нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даними об'єктами нерухомості за 2024 рік застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м, що суд вважає вірним, так як загальна площа належних позивачу квартир перевищує 120 кв.м.
Разом із тим, оскільки об'єкти житлової нерухомості, належні позивачу на праві власності, розташовані у різних областях, для визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо кожного з цих об'єктів податковий орган має враховувати рішення органів місцевого самоврядування.
Відповідно до Розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік, по об'єктах оподаткування, які належать позивачу, ставка податку до квартир, що розташовані на території міста Запоріжжя відповідачем застосована у розмірі 1%, що відповідає Положенню про податок на майно.
Водночас, ставка податку до квартири за адресою: Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка відповідно до Розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік, по об'єктах оподаткування, які належать позивачу відповідачем застосована у розмірі 0,30%, що відповідає Положенню про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Борщагівської сільсбкої територіальної громади, затвердженому рішенням 14 сесії Борщагівської сільської ради VIII скликання від 23.06.2023 №17-14-VIII.
Враховуючи вищенаведене у сукупності суд дійшов висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення від 12.05.2025 №0348724-2411-0829-UA23060070000082704, №0348723-2411-0829-UA23060070000082704, №0348722-2411-0829-UA23060070000082704 та №0348721-2411-0829-UA32080050000052660, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України.
Щодо доводів відповідача щодо того, що рішення Запорізької міської ради в частині визначення ставки податку для квартир суперечить вимогам ПК України, суд зазначає наступне. Предметом оскарження у даній справі є виключно податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо визначення податкового зобов'язання. Правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження у даній справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі ПК України, проте є виключною компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах даної справи.
Також судом не приймається посилання відповідача на те, що Державною регулятивною службою України було встановлено, що рішенню Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 притаманні ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та таке рішення суперечить принципам державної регуляторної політики, адже даний лист носить лише роз'яснювальний характер та інформує про необхідність внесення на розгляд сесії питання про скасування вищезазначеного рішення, а не скасовує його.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 23.01.2026.
Суддя І.В.Садовий