15 січня 2026 року 10 год 50 хвСправа № 280/8924/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лазаренка М.С.
за участю секретаря судового засідання Ігнатченка В.Д.
представника позивача - Безух А.М.
представника відповідача - Гаврика С.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАСК АВТО"
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
09.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НАСК АВТО" (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- №123040810704 від 31.07.2025, яким донараховано ПДВ в сумі 5 553 257 гривень та штрафних санкцій на суму 1 338 314,25 гривень, разом - 6 941 571,25 гривень;
- №1230708010704 від 31.07.2025, яким зменшено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 604 699 гривень;
- №1230608010704 від 31.07.2025, яким нараховано штраф в сумі 3400 гривень за відсутність реєстрації податкової накладної на суму вищеописаних “порушень» на суму 6 157 956 гривень - обсяг постачання 30 789 778 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення позивач вважає такими, що суперечать вимогам податкового законодавства є неправомірними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки виходячи із змісту акту документальної позапланової перевірки, податковий орган дійшов хибного висновку щодо порушень позивачем норм податкового законодавства. Вказано, що на підставі рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «НАСК АВТО» від 14.01.2021 №14.01.21, від 21.01.2021 №21.01.21, від 29.01.2021 №29.01.21, розподільчого балансу на 15.01.2021 було здійснено реорганізацію підприємства передачу товарно-матеріальних цінностей виділеному підприємству ТОВ «МЕРРЕЛЛ» код ЄДРПОУ 44080703. Згідно передавального акту від 29.09.2021 ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв документи щодо прав та обов'язків ТОВ «НАСК АВТО» та майно у вигляді товарно-матеріальних цінностей вартістю - 30 789 778,03 грн. без ПДВ (наявний перелік викладено у Додатку №1 до передавального акту). Після передачі товарно-матеріальних цінностей до TOB «МЕРРЕЛЛ» службові особи TOB «НАСК АВТО» не несуть відповідальність за майно, яке передане до іншого суб'єкта господарської діяльності, відповідно до норм чинного законодавства. Вказує, що діловою метою зазначеної операції є виділ неліквідних активів та поточної заборгованості, що позитивно вплинула на основні фінансові показники діяльності підприємства і призвела до росту прибутків. При перевірці контролюючий орган дійшов хибного висновку щодо не відображення операцій при списаннi з пасиву балансу пайового капіталу та кредиторської заборгованості на суму 30 789 778,03 грн, оскільки відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб. Оскільки передача активів (майна) від платника податків до новоствореного шляхом виділу підприємства відбувається безоплатно на підставі та на виконання рішення вищого органу управління (загальних зборів учасників) позивача, яким затверджується розподільчий баланс, то відсутній факт переходу права власності на підставі таких операцій як постачання, так і продаж товарів. В свою чергу, відповідачем не наведено належних та допустимих доказів порушення позивачем податкового законодавства, а його твердження ґрунтуються виключно на припущеннях. З урахуванням наведених обставин вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 13.10.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору та уточненої позовної заяви із зазначенням поштових індексів сторін у справі.
17.10.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якого додано платіжну інструкцію №1085 від 15.10.2025 про сплату судового збору.
Також, 20.10.2025 від представника позивача надійшла уточнена позовна заява.
20.10.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/8924/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.11.2025.
Головне управління ДПС у Запорізькій області позовну заяву не визнало. У письмовому відзиві від 03.11.2025 вх. №54961 посилається на те, що документальною позаплановою виїзною перевіркою було встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, про що відображено в акті про результати документальної планової виїзної перевірки №9469/08-01-07-04/37301424 від 10.07.2025. Також у ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «НАСК АВТО» у січні 2021 року в бухгалтерському обліку відображено реорганізацію шляхом виділу нового підприємства, а саме ТОВ «МЕРРЕЛЛ» (код ЄДРПОУ 44080703). На підставі цього ТОВ «НАСК АВТО» від зазначених операцій зменшило актив балансу за 2021 рік на суму 30 789 778,03 грн та зменшило пасив балансу за 2021 рік на суму 30 789 778,03 гривень. В ході дослідження спірних правовідносин в рамках перевірки між ТОВ «НАСК АВТО» та ТОВ «МЕРРЕЛЛ» контролюючим органом не було встановлено економічної спрямованості передачі позивачем належного йому майна та майнових прав іншій юридичній особі, як і її створення шляхом виділення за результатами реорганізації Позивача. При цьому позивачем, у позовній заяві не наведено доводів, як і не надано доказів, які б підтверджували наявність безпосереднього економічного ефекту з результатами проведення відповідної реорганізації, як і обґрунтувань щодо причин її проведення. Зазначено, що ТОВ «МЕРРЕЛЛ» з дня взяття на облік у контролюючому органі по теперішній час не подано жодних податкових декларацій, звітів, розрахунків, тощо, не відкрито жодного банківського рахунку, у тому числі відсутнє повідомлення про оформлення (прийняття) гр. ОСОБА_2 на роботу як керівника, відсутня інформація щодо оренди складських приміщень, відсутня інформація щодо відображення в бухгалтерському обліку товарно-матеріальних цінностей. На переконання відповідача, виділення ТОВ «МЕРРЕЛЛ» не містило в собі розумної економічної причини (ділової мети), а тому фактично ТОВ «НАСК АВТО» здійснило господарську операцію з надання товару невстановленій особі. Створюючи видимість реальності здійснення зазначеної операції ТОВ «НАСК АВТО» діяло умисно, оскільки воно удавано, цілеспрямовано створило умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, встановлених податковим законодавством. Таким чином, контролюючим органом було встановлено оформлення позивачем штучного виділу (удаваного правочину) з метою одержання незаконної податкової вигоди, а тому придбані підприємством ТОВ «НАСК АВТО» товарно-матеріальні цінності вартістю 30 789 778 грн використано в операціях, що не є господарською діяльністю. У зв'язку з цим, а також з тим, що суми податку на додану вартість під час придбання були включені до складу податкового кредиту, то не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбулось їх списання, повинно бути здійснено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання таких товарів та відобразити їх у рядку 4.1 розділу «податкові зобов'язання» податкової декларації з ПДВ. ТОВ «НАСК АВТО» у січні 2021 року не включено до бази оподаткування суму списаних з балансу ТМЦ у розмірі 30 789 778 грн та не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ по ТМЦ, які були використані не у господарській діяльності, на суму 6 157 956 грн, не складено і не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну. Просить у задоволенні адміністративного позову ТОВ «НАСК АВТО» відмовити повністю.
Ухвалою суду від 06.11.2025 забезпечено участь представника позивача у підготовчому засіданні, яке відбудеться 10.11.2025 о 10:30 год в режимі відеоконференції.
10.11.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача. Зазначає, що контролюючий орган не здійснював жодних перевірок стосовно ТОВ «МЕРЕЛЛ», його державна реєстрація не визнавалась судом незаконною, а податковий орган з таким позовом до суду не звертався. Крім того, контролюючий орган покладає відповідальність на позивача за вчинені ТОВ «МЕРЕЛЛ» дії або бездіяльність в частині належного ведення господарської діяльності та дотримання податкового законодавства. Щодо наявності у спірній операції ділової мети вказує на здійснення процедури реорганізації ТОВ «НАСК АВТО» в порядку статті 109 Цивільного кодексу України - тобто з підстав цивільного законодавства, а не господарського, тому неможливо вимагати від її здійснення виключно прибутковості. Вона може бути здійснення і з інших причин - оптимізації управління, тощо.
10.11.2025 представником відповідача надано заперечення на відзив на позовну заяву. Наполягає на відсутність економічну спрямованість передачі позивачем належного йому майна та майнових прав іншій юридичній особі. Контролюючим органом було належним чином встановлено відсутність ознак здійснення ТОВ «МЕРРЕЛЛ» господарської діяльності. Зазначене свідчить про вчинення позивачем дій, направлених виключно на зменшення податкового навантаження на нього, без отримання додаткового приросту активів чи збереження вартості.
10.11.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.12.2025.
22.12.2025 протокольною ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.01.2026.
У судовому засіданні 15.01.2026 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.
15.01.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши думку сторін, суд встановив наступне.
У січні 2021 року проведено реорганізацію TOB «НАСК АВТО», шляхом виділення нового підприємства TOB «МЕРРЕЛЛ» (код ЄДРПОУ 44080703).
Відповідно до протоколу Загальних зборів учасників TOB «НАСК АВТО» №14.01.21 від 14.01.2021 прийняте рішення щодо створення нового підприємства шляхом виділу у відповідності до ст. 109 Цивільного кодексу України та переходу за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків ТОВ «НАСК АВТО» до створюваного нового товариства з обмеженою відповідальністю.
На підставі протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРРЕЛЛ» №1 від 21.01.2021 за участю фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та юридичної особи TOB «КОМПАНІЯ 3 УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ІНВЕСТГРУП» (код ЄДРПОУ 37408437), прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю шляхом виділу з TOB «НАСК АВТО» та обрано директором TOB «МЕРРЕЛЛ» громадянина ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) строком на 3 роки з моменту державної реєстрації та з укладанням трудових відносин.
Відповідно до розподільчого балансу (станом на 15.01.2021) TOB «НАСК АВТО» №21.01.21 від 21.01.2021 передано до новоствореного підприємства TOB «МЕРРЕЛЛ» наступні активи та пасиви: запаси на суму 30 789,8 тис. грн, у тому числі готова продукція на суму 21 118,5 тис. грн, інші поточні зобов'язання на суму 30 789,8 тис. грн.
29.01.2021 складено передавальний акт TOB «НАСК АВТО», відповідно до якого ОСОБА_1 (директор TOB «НАСК АВТО») передала, а ОСОБА_2 прийняв документи щодо прав та обов'язків TOB «НАСК АВТО» та майно у вигляді ТМЦ вартістю 30 789 778,03 грн без ПДВ, згідно Розподільчого балансу складеного станом на 15.01.2021. Передачу майна здійснено за адресою: м. Запоріжжя, Донецьке шосе. 8.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п.п. 69.2 прим 2, п.п. 69.35 прим 1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 20.06.2025 № 1135-п та повідомлення з Єдиного державного реєстру від 15.01.2021 відомості типу «122 - про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо виділу» по ТОВ «НАСК АВТО» (код ЄДРПОУ 37301424), а 29.01.2021 відомості типу «136 - державна реєстрація створення юридичної особи в результаті виділу», а саме ТОВ «МЕРРЕЛЛ» (код ЄДРПОУ 44080703), за період діяльності з 01.10.2018 по 31.03.2021 з метою дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства, за період з 01.10.2018 по 31.03.2021 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та за період з 01.01.2011 по 31.03.2021 з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 553 257 грн, у т.ч. за відповідні податкові періоди: січень 2021 року - 3 847 467 грн; лютий 2021 року - 1 048 304 грн; березень 2021 року - 657 486 грн, та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 21 декларації) на загальну суму 604 699 грн, у т.ч. по відповідним податковим періодам: березень 2021 року - 604 699 грн;
- п. 201.1, п. 201.4 , п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме встановлено відсутність реєстрації податкових накладних, в єдиному реєстрі податкових накладних, протягом граничного терміну;
- п. 1 ч. 2 ст. 6; ч. 2, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (зі змінами та доповненнями) - підприємством несвоєчасно та не в повному обсязі нарахований і сплачений ЄСВ у сумі 339,35 грн., тобто у податковій звітності платником податків самостійно донараховано єдиного внеску, у зв'язку з виправленням помилок, допущених у попередніх звітних періодах та/або у зв'язку з уточненням, проведеним поза межами звітного періоду.
На підставі акту перевірки від 10.07.2025 №9469/08- 01-07-04/37301424 ГУ ДПС у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення:
- форми «Р» від 31.07.2025 № 12304/08-01-07-04, яким позивачу нараховано податок на додану вартість на суму 5 553 257 грн та штрафні санкції у розмірі 1 338 314,25 грн, всього 6 941 571,25 грн;
- форми «В4» від 31.07.2025 № 1230708010704, яким позивачу донараховано зменшену у 2021 році суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 604 699 грн;
- форми «ПН» від 31.07.2025 № 1230608010704, яким позивачу нараховано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкової накладної.
Позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення до ДПС України, рішенням якої від 23.09.2025 № 27657/6/99-00-06- 01-03-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України (далі - ПК України).
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Судом встановлено, що підстави для призначення перевірки не є спірними у даній справі.
Судом під час розгляду справи встановлено, що висновку про порушення позивачем податкового законодавства у вигляді не включення ТОВ «НАСК АВТО» у січні 2021 року до бази оподаткування суми списаних з балансу товарно-матеріальних цінностей у розмірі 30 789 778,03 грн, не нарахування податкового зобов'язання з ПДВ по товарно-матеріальним цінностям, які були використані не у господарській діяльності на суму 5 553 257,00 грн та не складання і не реєстрація в ЄРПН податкової накладної, контролюючий орган дійшов виходячи з відсутності здійснення господарської діяльності підприємством ТОВ «МЕРРЕЛЛ», утвореним шляхом виділу з підприємства ТОВ «НАСК АВТО».
На переконання контролюючого органу, у даному випадку відбулась операція надання товару невстановленій особі, що свідчить про здійснення операції з виділення ТОВ «НАСК АВТО» без розумної економічної причини (ділової мети).
З приводу такого суд зазначає наступне.
Правові відносини, які виникають при реорганізації юридичної особи шляхом виділу, регулюють норми, закріплені в Цивільному, Господарському кодексах України, Законі України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV), Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275-VIII).
Згідно з частиною першою статті 56 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) орган, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
Відповідно до частини першої статті 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
За змістом статті 47 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275-VIII) виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.
Згідно з частиною другою статті 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Частинами третьою, четвертою статті 109 ЦК України передбачено, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 755-IV у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
За змістом підпункту 98.1.4. пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Відповідно до пункту 98.3. статті 98 ПК України реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за висновками контролюючого органу така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте контролюючим органом у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.
Згідно з підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.
У постанові від 25 травня 2021 року у справі № 822/2434/16 Верховний Суд зазначив, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов'язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 640/1845/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 817/76/17, від 19 січня 2023 року у справі № 810/4427/18, від 28 квітня 2025 року у справі № 320/6091/24, від 13 жовтня 2025 року у справі №160/29715/23.
Судом було встановлено, що відповідно до протоколу Загальних зборів учасників TOB «НАСК АВТО» №14.01.21 від 14.01.2021 прийняте рішення щодо створення нового підприємства шляхом виділу у відповідності до ст. 109 Цивільного кодексу України та переходу за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків ТОВ «НАСК АВТО» до створюваного нового товариства з обмеженою відповідальністю.
Згідно передавального акту від 29.01.2021 ТОВ «НАСК АВТО» передало, а ТОВ «МЕРРЕЛЛ» прийняло наступні активи та пасиви: запаси на суму 30 789,8 тис. грн, у тому числі готова продукція на суму 21 118,5 тис. грн, інші поточні зобов'язання на суму 30 789,8 тис. грн.
Відповідач під час судового розгляду не надав доказів на підтвердження невідповідності вимогам Закону № 755-IV поданих позивачем документів для проведення державної реєстрації створення юридичної особи в результаті виділу та наявності у державного реєстратора підстав для зупинення чи відмови у державній реєстрації при проведенні реєстраційних дій.
Верховний Суд в постановах від 29 вересня 2025 року у справі № 160/32652/24, від 13 жовтня 2025 року у справі №160/29715/23 зазначав, що реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов'язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, що не є цивільно-правовим договором, оскільки не передбачає передачу права власності на передане майно, а здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства.
Також в цих постановах Верховний Суд звертав увагу, що якщо податковий орган вважає, що новостворена шляхом виділу юридична особа не подає податкову звітність, не має основних засобів, транспорту, штатних працівників, що вказує на формальний характер її створення, не обумовлений розумними економічними причинами та здійснений з метою отримання податкової вигоди, то відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звернутись до суду з позовом про визнання такого виділу недійсним та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами.
Однак, у цій справі не встановлено і відповідач не зазначав, що він реалізував надане право шляхом звернення до суду з відповідним позовом у визначеному законом порядку. Обставини, на які посилається податковий орган, без належних та допустимих доказів самі собою не є безумовними підставами для висновку про фіктивність створення товариства чи недійсність проведеної реорганізації.
Суд також зауважує, що правильність нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без урахування відомостей первинних документів. У випадку посилання на таку інформацію контролюючий орган має надати докази, зокрема у вигляді винесення відносно таких осіб податкових повідомлень-рішень чи судових рішень, що набрали законної сили, якими встановлено факт порушення податкового законодавства.
Відповідно, суд вважає безпідставними доводи відповідача про документальне оформлення операцій з виділення, яке не створювало реальної зміни активу та пасиву ТОВ «НАСК АВТО» в розумінні передачі частини майна, прав і обов'язків, адже такі ґрунтуються виключно на основі податкової інформації відносно новоутвореного суб'єкта господарювання. При цьому будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження означеної податкової інформації відповідач не надав.
Водночас, судом враховуються викладена позиція Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 у справі №280/10715/23 під час розгляду аналогічних правовідносин щодо необхідності надання судом належної оцінки наявності/відсутності ділової мети при здійсненні реорганізації підприємства шляхом виділу.
З приводу такого суд зазначає наступне.
Відповідно до визначення термінів під постачанням товарів визнається будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 ПК України).
В підпункті 14.1.202 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу. міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Підставою збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення суми від'ємного значення з цього податку та нарахування штрафних санкцій за не здійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом граничного терміну за вказаною операцією відповідач визначив підпункт «г» пункт 198.5 статті 198 ПК України.
Встановлюючи наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України відповідач виходив з відсутності розумної економічної причини (ділової мети) здійснення реорганізації TOB «НАСК АВТО», внаслідок якої шляхом виділу створено TOB «МЕРРЕЛЛ» та передачі йому за розподільчим балансом активів та пасивів.
Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку(крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №360/4169/21.
При цьому використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 814/476/18.
У постанові від 24.01.2023 у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов'язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов'язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.
За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
У той же час, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.
Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом в постанові від 23.02.2024 у справі №813/1777/16, від 11.12.2024 у справі №280/10715/23.
Отже для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.
Так, обґрунтовуючи наявність ділової мети в реорганізації ТОВ «НАСК АВТО» шляхом виділення нового підприємства TOB «МЕРРЕЛЛ» представник позивача зазначає, що відповідно до даних передавального акту від 29.01.2021, активи - це запасні частини та матеріали, придбані в період 2019-2020 років, асортимент запасів не є достатньо оборотним, допущені помилки з закупівлі ряду позицій, які не користуються попитом, тому період реалізації значених товарів дуже значний. Разом з активами було здійснено передачу пасиву в еквівалентному розмірі - сума заборгованості (позики), яку необхідно було сплатити за товар. В той же час настав строк по сплаті поточної кредиторської заборгованості.
Виходячи з пояснень представника позивача, передача активу разом пасивами на суму 30 789 778 гривень значно покращило фінансові показники ТОВ «НАСК АВТО», зокрема змінився коефіцієнт абсолютної ліквідності (Грошові кошти та їх еквіваленти / Поточні зобов'язання), який був «0,1» по результатам 2020 року (нижче допустимих нормативних показників) та став «0,39» по результатам 2021 року. Коефіцієнт рентабельності капіталу (ROE) (Чистий прибуток / Власний капітал * 100%) - виріс з «1» в 2020 року до «5» у 2021 році.
Також представник позивача посилається на повномасштабну агресію РФ проти України та перебування міста Запоріжжя в зоні активних бойових дій, як на причину зупинення росту рівня прибутковості від поточної операційної діяльності підприємства.
На підтвердження таких обставин надано наступні письмові докази: передавальний акт від 29.01.2021, затверджений рішенням загальних зборів учасників TOB «НАСК АВТО» №29.01.21 від 29.01.2021; розподільчий баланс (станом на 15.01.2021); фінансова звітність малого підприємства за 2020 рік; фінансова звітність малого підприємства за 2021 рік.
Інших пояснень та доказів щодо економічних причин здійсненої спірної операції матеріали справи не містять.
Дослідивши зазначені пояснення, надані до них докази, суд враховує наступне.
З наданої позивачем фінансової звітності малого підприємства за 2020-2021 роки вбачається, що за результатами роботи за 2020 рік підприємство отримало чистий прибуток в сумі 722,3 тис. грн, водночас у 2021 році такий прибуток склав 428,5 тис. грн. Зазначений фінансовий результат свідчить про відсутність позитивного економічного ефекту після проведення виділу.
Водночас, самостійно розраховані представником позивача показники фінансово-економічного стану підприємства суд до уваги не приймає, оскільки ним не надано будь-яких доказів щодо наявності у нього відповідної кваліфікації експерта у цій галузі, та встановленої методики проведення таких розрахунків.
Також матеріали справи не містять жодних доказів прямого впливу повномасштабної агресії РФ проти України на зміну показників прибутковості ТОВ «НАСК АВТО».
Крім того матеріали справи не містять жодних доказів, що зазначений перелік активів (асортимент запасних частин та матеріалів, придбаних в період 2019-2020 років ТОВ «НАСК АВТО») є неліквідними.
Позивач не навів суду жодних ґрунтовних пояснень, яким чином виділ частини активів та пасивів до іншої юридичної особи буде впливати на економічні показники ТОВ «НАСК АВТО», а також потенційний економічний ефект після виділу таких активів та пасивів з балансу ТОВ «НАСК АВТО» до окремої юридичної особи ТОВ «МЕРРЕЛ».
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, позивачем не наведено доводів, як і не надано допустимих доказів, які б підтверджували наявність (в тому числі потенційну) безпосереднього економічного ефекту за результатами проведення відповідної реорганізації шляхом виділу частини активів та пасивів до окремої юридичної особи.
Отже, позивач у січні 2021 року використав товарно-матеріальні цінності на суму 30 789 778,00 грн не у господарській діяльності, а суми податку на додану вартість під час придбання були включені до складу податкового кредиту.
Стосовно нарахування контролюючим органом штрафних санкцій на підставі п. 123.2 ст. 123 ПК України суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Контролюючий орган має право довести наявність / відсутність вини платника, зокрема, в акті камеральної перевірки у відносинах в межах періодів з 01 січня 2021 року після набуття чинності Законом України від 17 грудня 2020 року № 1117-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об'єктів оподаткування» (далі - Закон № 1117-IX). Комплексній оцінці підлягають фактичні обставини на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів у контексті удаваного, цілеспрямованого створення платником умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства.
Суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, у якому визначено, що «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.».
Наведене не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути визначено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, чого не було зроблено в Законі № 1117-IX.
Отже, щодо правовідносин з періодами до 01 січня 2021 року установлення вини не вбачається можливим.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом в постанові від 29.04.2024 у справі №320/13732/20.
За таких обставин, контролюючий орган законно застосував штрафні санкції на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України.
Враховуючи викладене вище, ТОВ «НАСК АВТО» у січні 2021 року безпідставно було не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ по списанню з балансу дебіторської та кредиторської заборгованості на суму 30 789 778,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 553 257 грн, та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у сумі 604 699,00 грн, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.07.2025 № 12304/08-01-07-04, від 31.07.2025 № 1230708010704 є правомірними та не підлягають скасуванню.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.07.2025 № 1230608010704, яким визначено позивачу суму штрафу у розмірі 3400,00 грн за відсутність реєстрації податкових накладних, скасуванню не підлягає, оскільки є похідним від податкового повідомлення-рішення від 31.07.2025 № 12304/08-01-07-04.
Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НАСК АВТО" (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 8; код ЄДРПОУ 37301424) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 23.01.2026.
Суддя М.С. Лазаренко