22 січня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3782/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Хустської міської ради Закарпатської області, яким просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, якою порушено його право на доступ до публічної інформації та зобов'язати Хустську міську раду надати у письмовому вигляді (надіслати рекомендованим відправленням з описом вкладення на адресу реєстрації позивача) публічну інформацію стосовно вільних земель (цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку), розташованих на території міської ради із земель комунальної власності, що можуть бути відведені у порядку безоплатної приватизації, зазначених у його запиті на інформацію від 20.12.2024 р., одержаного відповідачем 26.12.2024 р.за вх. № 67/02-16.
- зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до Хустської міської ради Закарпатської області із запитом на інформацію, в якому просив надати публічну інформацію стосовно вільних земель (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку), розташованих на території міської ради із земель комунальної власності, що можуть бути відведені у порядку безоплатної приватизації.
У подальшому отримав відповідь від Виконавчого комітету Хустської міської ради, у якій запитувана інформація не надана. Позивач вважає бездіяльність щодо надання відповіді на запиту на інформацію протиправною, адже не може бути обмежено доступ до інформації про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів.
З урахуванням вищенаведеного, позивач вважає, що відповідачем порушено його право на отримання публічної інформації, гарантоване законом.
Хустською міською радою Закарпатської області ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією адміністративного позову з додатками отримано 14.05.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.16). Разом з тим, відповідачем не подано відзив на позовну заяву.
Суд констатує, що відповідно до ч. 4 ст. 159 неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 20 грудня 2024 року звернувся до Хустської міської ради Закарпатської області із запитом на інформацію, відповідно до якого просив, на підставі статей 6, 14, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», надати публічну інформацію стосовно вільних земельних ділянок (цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), розташованих на території міської ради із земель комунальної власності, що можуть бути відведені у власність в порядку безоплатної приватизації.
У вказаному запиті зазначив, що чинним законодавством передбачено першочергове надання земельних ділянок учасникам бойових дій в порядку безоплатної приватизації, а відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не може бути обмежено доступ до інформації про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном.
До запиту додав засвідчену копію посвідчення учасника бойових дій.
Виконавчим комітетом Хустської міської ради направлено відповідь від 30 грудня 2024 року № 3874/0226, відповідно до якої повідомляють, що під час воєнного стану в Україні діє заборона на безоплатну передачу земель державної та комунальної власності в особисту власність, а також заборона на отримання дозволів на розроблення документації землеустрою з метою такої передачі (підп. 5 п. 27 розд. Х Земельного кодексу України).
Тобто на час дії воєнного стану в Україні формування земельних ділянок у межах безоплатної приватизації, а саме визначення їх площі, меж та реєстрація в державному земельному кадастрі, забороняється згідно із чинним законодавством.
Після припинення дії воєнного стану в Україні та відновлення безоплатної передачі землі громадянам виконавчим комітетом Хустської міської ради буде формуватися електронний реєстр земельних ділянок комунальної власності Хустської міської територіальної громади щодо вільних земельних ділянок не переданих у користування чи власність, який буде оприлюднено на вебсайті міської ради.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовані Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-ХІI.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Таким чином, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Дослідивши інформаційний запит позивача, беручи до уваги характер запитуваної інформації, її походження та зміст, суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із проханням надати йому саме публічну інформацію.
Одночасно, встановивши приналежність запитуваної інформації до публічної, важливим є також ідентифікація відповідача як розпорядника цієї публічної інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Підстави для відмови у наданні інформації на відповідний запит є вичерпними.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частиною 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою у наданні інформації.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
Згідно із ч. 5 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
З огляду на зазначені норми суд дійшов висновку, що передусім саме зазначені органи згідно з їхньою компетенцією зобов'язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.
Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Таким чином, виходячи з вимог ст. 12 Земельного Кодексу України, фактично до повноваження міської ради відносяться земельні питання.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Хустської міської ради Закарпатської області із запитом на отримання публічної інформації, у якому, просив надати публічну інформацію стосовно вільних земельних ділянок (цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), розташованих на території міської ради із земель комунальної власності, що можуть бути відведені у власність в порядку безоплатної приватизації.
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що запитувана позивачем інформація у запиті від 20.12.2024 р. віднесена до публічної інформації, розпорядником якої є Хустська міська рада Закарпатської області, а тому, на відповідача поширюються вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Нормами ч. 1 ст. 22 цього ж Закону визначені випадки, коли розпорядник має право відмовити у задоволенні запиту, зокрема, у випадку коли розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Оцінюючи лист, отриманий позивачем 30.12.2024 р. № 3874/0226 суд зазначає, що такий направлений позивачу Виконавчим комітетом Хустської міської ради (код ЄДРПОУ - 04053714). Разом з тим, позивачем запит на інформацію від 20.12.2024 р. поданий до Хустської міської ради (код ЄДРПОУ - 34005221) та в суду відсутні будь-які докази щодо надання відповіді на вказаний запит та надання запитуваної інформації.
Суд зазначає, що Хустська міська рада Закарпатської області згідно з її компетенцією зобов'язана володіти інформацією про вільні земельні ділянки, цільове призначення яких будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих на території міської ради із земель комунальної власності, що можуть бути відведені у власність в порядку безоплатної приватизації.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 13.08.2019 р. у справі № 369/5491/16-а, від 21.04.2021 р. у справі № 369/5491/16-а, від 21.04.2021 р. у справі № 335/11624/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності бездіяльності в частині доступу до публічної інформації та останнім не заперечувався факт бездіяльності щодо доступу до публічної інформації шляхом не надання інформації.
З огляду на наведені норми та враховуючи те, що відповідач не надав жодних доказів наявності підстав для не надання інформації на відповідний запит, що передбачений положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст. 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.
Виходячи з того, суд робить висновок про порушення права позивача на отримання інформації.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 335/11624/19.
За приписами ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, для забезпечення дотримання балансу у системі розподілу влад, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України та зобов'язати відповідача розглянути запит на отримання публічної інформації від 20.12.2024 р. з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» з урахуванням висновків суду в цій справі.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити частково.
Стосовно зобов'язання відповідача надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Крім цього, враховуючи обставини даної справи у суду немає підстав вважати, що суб'єкт владних повноважень буде порушувати закон, не виконуючи рішення суду.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Хустської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Хустської міської ради Закарпатської області щодо не розгляду запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 20 грудня 2024 року.
Зобов'язати Хустську міську раду Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 34005221) розглянути запит ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на отримання публічної інформації від 20 грудня 2024 року з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяП.П.Микуляк