22 січня 2026 рокуСправа №160/28472/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.09.2025р. (згідно відомостей Нова Пошта) ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправними дії відповідача в зарахуванні позивачеві до загального стажу при розрахунку пенсії повних місяців страхового стажу ведення підприємницької діяльності за періоди з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.04.2017 по 31.12.2017;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачеві повні місяці страхового стажу ведення підприємницької діяльності за періоди з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.04.2017 по 31.12.2017 включно до загального стажу при розрахунку пенсії, перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням виплачених сум починаючи з 18.10.2023.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при призначенні їй пенсії до її страхового стажу пенсійним органом не було зараховано періоди провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.04.2017 по 31.12.2017 в повному обсязі, а тому позивач звернулася до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку її пенсії з урахуванням наведених періодів. Листом №40329-30245/К-01/8-0400/25 від 02.09.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачку зокрема про те, що періоди здійснення фізичною особою підприємницької діяльності після 01.01.2004 до страхового стажу зараховуються на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку; період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховується до страхового стажу виключно для визначення права на пенсію; для визначення права на пенсію до страхового стажу зараховано періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.2004 по 30.06.2010 у повному об'ємі, тому страховий стаж для визначення права на пенсію складає 33 роки 09 місяців 20 днів, а страховий стаж для розрахунку розміру пенсії - 28 років 07 місяців 19 днів. Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, а тому звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та постанову Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а.
Ухвалою суду від 15.10.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.
06.11.2025р. через систему «Електронний суд», на виконання вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 даними персоніфікованого обліку за інформацією відділу персоніфікованого обліку; з урахуванням внесених змін періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 при призначенні пенсії після 05.10.2018 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів; період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховується до страхового стажу виключно для визначення права на пенсію; позивачем додані документи про ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.2024; для визначення права на пенсію до страхового стажу зараховано періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.2024 по 30.06.2010 у повному обсязі; страховий стаж позивача для визначення права на пенсію складає - 33 роки 09 місяців 20 днів, а страховий стаж для розрахунку розміру пенсії складає - 28 років 07 місяців 19 днів. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на постанови Верховного Суду.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 22.01.2026р. було продовжено строк розгляду даної справи до 22.01.2026р.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 22.01.2026р. в межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 з 2023 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що підтверджується копією листа відповідача від 02.09.2025р., копією перерахунку пенсії по пенсійній справі позивача від 25.02.2025р. та не заперечується учасниками справи.
На звернення позивача від 01.08.2025р. з питання обчислення страхового стажу, листом №40329-30245/К-01/8-0400/25 від 02.09.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило останню зокрема про те, що періоди здійснення фізичною особою підприємницької діяльності після 01.01.2004 до страхового стажу зараховуються на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку; період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховується до страхового стажу виключно для визначення права а пенсію; для визначення права на пенсію до страхового стажу зараховано періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.2004 по 30.06.2010 у повному об'ємі, тому страховий стаж для визначення права на пенсію складає 33 роки 09 місяців 20 днів, а страховий стаж для розрахунку розміру пенсії - 28 років 07 місяців 19 днів, що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявної у справі.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями відповідача в зарахуванні позивачеві до загального стажу при розрахунку пенсії повних місяців страхового стажу ведення підприємницької діяльності за періоди з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.04.2017 по 31.12.2017, у зв'язку з чим позивач просить захистити її порушені права на пенсійне забезпечення шляхом визнання таких дій протиправними та зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві повні місяці страхового стажу ведення підприємницької діяльності за періоди з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.04.2017 по 31.12.2017 включно до загального стажу при розрахунку пенсії, перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням виплачених сум починаючи з 18.10.2023.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058, встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 3 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
За приписами пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону №1058 визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються зокрема періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що положення пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону №1058, підлягають застосуванню саме при вирішенні питання визначення права на призначення пенсії, згідно із статтею 26 цього Закону (пенсія за віком).
Так, як встановлено судом з матеріалів справи ОСОБА_1 з 2023 року отримує пенсію за віком, що підтверджується копією листа відповідача від 02.09.2025р., копією перерахунку пенсії по пенсійній справі позивача від 25.02.2025р. та не заперечується учасниками справи.
При цьому, у даному випадку судом враховується, що питання щодо призначення позивачці пенсії за віком не вирішується, оскільки позивачка вже отримує пенсію за віком з 2023 року та в серпні 2025 року звернулася до пенсійного органу саме з питання зарахування до її страхового стажу спірних періодів ведення підприємницької діяльності в повному обсязі при проведенні розрахунку її пенсії, незалежно від сплачених страхових внесків.
Тобто, спірним питанням є зарахування до страхового стажу позивачки періодів з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.04.2017 по 31.12.2017 у повному обсязі при проведенні розрахунку її пенсії.
А відтак, положення пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону №1058 у межах спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Питання на час призначення пенсій щодо відсутності страхового стажу не поставало, оскільки при призначенні позивачеві пенсії, пенсійним органом для визначення права останньої на пенсію, до її страхового стажу було зараховано періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.2004 по 30.06.2010 у повному обсязі, що підтверджується копіями листа відповідача від 02.09.2025р. та розрахунку стажу, наявними у справі.
На користь наведеного свідчить і те, що позивачці було призначено пенсію за віком з неповним страховим стажем - 28 років 07 місяців 19 днів, тоді як за приписами ст.26 Закону №1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року страхового стажу не менше 30 років.
Судом також враховується і те, що якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою визначеною ст.24 Закону №1058.
Як встановлено судом зі змісту Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) та не заперечується позивачкою у періоди з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.04.2017 по 31.12.2017 щомісячні страхові внески були сплачені в сумі меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Жодних доплат до мінімальної суми страхових внесків позивачем не проведено (таких доказів суду не надано).
Тому суд приходить до висновку, що страховий стаж позивачки для розрахунку розміру пенсії обчислений за наданими документами та за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб з урахуванням сплати страхових внесків правомірно.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, за ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладається на кожну сторону, тобто, у даному випадку, на позивача.
Однак, позивачкою не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача в зарахуванні позивачеві до загального стажу при розрахунку пенсії не повних місяців страхового стажу ведення підприємницької діяльності за періоди з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.04.2017 по 31.12.2017, з урахуванням аналізу наведених положень чинного пенсійного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, та встановлених судом обставин у справі.
При цьому, суд не вбачає підстав для врахування при розгляді даної справи висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, оскільки спірні правовідносини у ній не є релевантними до спірних правовідносин у даній справі.
Інші доводи позивачки, викладені у позові уважно вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо зарахування позивачеві до загального стажу при розрахунку розміру пенсії не повних місяців страхового стажу ведення підприємницької діяльності за періоди з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.04.2017 по 31.12.2017, суд приходить до висновку, що пенсійний орган, вчинивши такі дії, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом не встановлено порушення відповідачем прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення своїми діями щодо зарахування позивачеві до загального стажу при розрахунку розміру пенсії не повних місяців страхового стажу ведення підприємницької діяльності за періоди з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.04.2017 по 31.12.2017, у зв'язку з чим слід відмовити позивачеві у задоволені даних позовних вимог.
Виходячи з того, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо зарахування позивачеві до загального стажу при розрахунку розміру пенсії не повних місяців страхового стажу ведення підприємницької діяльності за періоди з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.04.2017 по 31.12.2017 (основної вимоги), а, відповідно, відсутні підстави для задоволення і похідних вимог позивача про зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві повні місяці страхового стажу ведення підприємницької діяльності за періоди з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.04.2017 по 31.12.2017 включно до загального стажу при розрахунку пенсії, перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням виплачених сум починаючи з 18.10.2023.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Отже, з урахуванням того, що у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №76 від 26.09.2025р., слід покласти на позивача за нормами ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва