22 січня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 691/1298/24
Провадження № 22-ц/821/45/26
Категорія: 30510900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,
за участю секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник ОСОБА_1 - адвокат Гафич Іван Іванович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_2 - адвокат Поліщук Андрій Юрійович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Поліщука Андрія Юрійовича на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 07 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Короткий зміст позовних вимог
13.11.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.03.2024 о 08 год. 55 хв. у м. Києві на Великій Окружній дорозі (фактично в м. Городище по вул. Далекосхідна Черкаського району Черкаської області) за участю транспортного засобу Daewoo Nexia з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу JEEP Cherokee з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода. Власнику транспортного засобу JEEP Cherokee з державним номерним знаком НОМЕР_2 завдано матеріальних збитків.
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 29.04.2024 у справі № 691/308/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
На момент ДТП, водій транспортного засобу Daewoo Nexia був забезпечений за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР6526489, а тому згідно ст. 33 та ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ОСОБА_1 письмово повідомив АТ «СГ» «ТАС»» та надав всі необхідні документи для початку розгляду справи про страховий випадок.
02.05.2024 на рахунок позивача від АТ «СГ» «ТАС» було зараховано страхове відшкодування у розмірі 156800 грн.
Вказує, що виходячи із положень ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб Jeep Cheerokee з номерним знаком НОМЕР_2 , вважається фізично знищеним і в цьому випадку відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а саме: 431668,23-59369,23=372299 грн.
Виходячи з наведеного, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (розрахованим згідно з методики) і сумою страхового відшкодування, а саме: 372299 (розмір заподіяної шкоди) - 156800 (розмір страхового відшкодування)= 215499 грн.
Посилається на постанову Національного банку України «Про розмір страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 30.05.2022 № 109, відповідно до якої розмір страхової суми за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих, з 01.07.2022 становить 160000 грн на одного потерпілого.
Вказує, що грошові кошти в якості сплати франшизи відповідачем позивачу не перераховувалися, а відтак за вимогами закону підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3200 грн.
Разом з тим, позивач посилаючись на норми ст. ст. 23, 1167 ЦК України, вважає, що відповідачем завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що належний позивачеві автомобіль був основним засобом пересування. Пошкодження належного позивачеві автомобіля відповідачем завдало сильних душевних страждань та негативно вплинуло на моральний стан у зв'язку з перенесеним стресом щодо пошкодженого майна. ОСОБА_1 моральну шкоду оцінює у розмірі 10000 грн.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 215499 грн, франшизу у розмірі 3200 грн, моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 07 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу JEEP Cherokee з державним номерним знаком НОМЕР_2 , заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 08.03.2024 матеріальну шкоду в розмірі 215499,00 грн, франшизу у розмірі 3200 грн, моральну шкоду в розмірі 10000 грн та понесені судові витрати у виді сплати судового збору в сумі 3366,19 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки внаслідок ДТП, що сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , було пошкоджено належний позивачу автомобіль, та відповідач у добровільному порядку завдану позивачу майнову шкоду не відшкодовує, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08.03.2024 за участю сторін.
Так як, позивачу відшкодовано страхове відшкодування за шкоду у розмірі 156800 грн, що є недостатнім, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), відшкодування розміру франшизи.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 10000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті ДТП позивач ОСОБА_1 дійсно міг отримати емоційний стрес, який полягає у тривозі, яка охопила його після ДТП, оскільки автомобіль був основним засобом пересування; дискомфорт, який характеризується зміною усталеного ритму життя, втрачена можливість пересуватися по місту власним транспортом; схвильованість та моральні страждання, які його охопили через стійке небажання ОСОБА_2 відшкодовувати завдані йому збитки у добровільному порядку. Суд дійшов висновку, що визначений розмір грошового виразу моральної шкоди у сумі 10000 грн відповідатиме інтересам позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 30.09.2025, представник ОСОБА_2 - адвокат Поліщук А. Ю., вважаючи рішення суду першої інстанції ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, просить рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 07.08.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на норми ст. ст. 128, 174, 178, 182 ЦПК України та вказує, що процесуальні права відповідача по справі були порушені, оскільки він не зміг скористатись своїм законним правом на подачу відзиву, заперечень, подачі клопотань чи призначення додаткових експертиз, що прямо вплинуло на винесення рішення.
Вказує, що судом не враховано, що сума вартості пошкодженого майна є виключно однобічною та такою, що не відповідає реальним пошкодженням. Крім того, цивільна відповідальність в даному випадку застрахована та повинна виплачуватися страховою компанією, тобто, необхідно додатково було залучити як відповідача страхову компанію, яка є належним відповідачем у справі.
Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач по справі жодного разу не був присутній у суді, про оскаржуване рішення не був обізнаний, документи з суду не отримував. Саме по собі рішення суду, як і його розгляд повинне бути заочним, чого в даному випадку не було.
Щодо моральної шкоди, скаржник зазначає, що для відшкодування моральної шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив, що у відповідності до ч. 3 ст. 367 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи
08.03.2024 о 17 год. 40 хв. в м. Городище по вул. Далекосхідна Черкаського району Черкаської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Daewoo Nexia» державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу», на перехресті з вул. Об'їздна не надав переваги в русі автомобілю «Jeep Cherokee» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів, що призвело до їх пошкодження з матеріальними збитками (а.с.17-20).
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 29.04.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (а.с.17-20).
Звертаючись в суд з даним позовом позивач вказав, що ОСОБА_2 (водій транспортного засобу «Daewoo Nexia» державний номерний знак НОМЕР_1 ) був забезпечений за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АР 6526489.
Згідно листа (витягу) перевірки чинності внутрішнього страхування (поліс № АР6526489) в графі страхова компанія зазначено «АТ «СГ'ТАС», статус страховика - страховик є діючим членом МТСБУ, в графі транспортний засіб зазначено «державний номер - НОМЕР_1 », марка та модель «Daewoo Nexia» (а.с.21).
Згідно ст. 33 та ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 письмово повідомив АТ «СГ» ТАС» та на надав всі необхідні документи для початку розгляду справи.
02.05.2024 на рахунок ОСОБА_1 від АТ «СГ «ТАС» було зараховано страхове відшкодування у розмірі 156800 грн (а.с.16).
У акті огляду транспортного засобу (дефектна відомість) № 4346 від 26.03.2024 зафіксовано характер виявлених пошкоджень на автомобілі JEEP Cherokee з державним номерним знаком НОМЕР_2 який складає 431668,23 грн з ПДВ (а.с.22).
Звітом про визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 4346 від 29.03.2024 оцінювачем визначено вартість матеріального збитку 431668,23 грн, визначено вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу 791977,15 грн, вартість автомобіля в пошкодженому стані 59369,07 грн, ринкова вартість автомобіля складає 431668,23 грн. (а.с.23-35).
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Поліщука А. Ю. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 29.04.2024 у справі № 691/308/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. ч. 4 та 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином вина відповідача у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Частиною 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Крім того, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що цивільно-правова відповідальність відповідача, власника транспортного засобу Daewoo Nexia з державним номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована АТ «СГ'ТАС», страховий поліс № АР6526489. Зазначена обставина відповідачем спростована не була.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 4346 від 29.03.2024, складеного СОД ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки JEEP Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить: 431668,23 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ JEEP Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить: 791977,15 грн; ринкова вартість КТЗ марки JEEP Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , без урахування аварійних пошкоджень, становить: 431668,23 грн; вартість з урахуванням пошкоджень після ДТП КТЗ марки JEEP Cherokee, реєстраційний номер BK8126IC становить: 59369,23 грн.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 140/481/16-ц; від 30.01.2019 у справі № 753/21303/16-ц; від 14.07. 2020 у справі № 525/1592/18; від 01.08.2018 року у справі № 363/2222/16-ц; від 01.04.2020 у справі № 754/10777/15-ц.
Таким чином, виходячи із положень ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб JEEP Cherokee з номерним знаком НОМЕР_3 , вважається фізично знищеним і в цьому випадку відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а саме: 431668,23-59369,23=372299 грн.
Відповідно до Постанови Правління НБУ № 109 від 30.05.2022 страхова сума за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих, 160000 грн на одного потерпілого.
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно договором страхування.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
02.05.2024 АТ «СГ «ТАС» сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 156800 грн.
З урахуванням викладеного з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування, а саме: 372299 (розмір шкоди) - 156800 (розмір страхового відшкодування) = 215499 грн.
Оскільки грошові кошти в якості франшизи в сумі 3200 відповідачем позивачу не перераховувалися, а відтак, за вимогами закону, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 3200 грн (160000-156800=3200).
Суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, норми права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 215499 грн та 3200 грн в якості франшизи.
Щодо законності рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з п. 3 постанови пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2022 у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».
Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції правильно констатував порушення звичайного укладу життя позивача протягом тривалого часу у зв'язку з відсутністю автомобіля, прийняв до уваги необхідність докладання позивачем додаткових зусиль для організації свого життя, вирішення питань відшкодування шкоди у судовому порядку у зв'язку із відсутністю добровільного відшкодування спричиненого збитку, та прийшов до обґрунтованого висновку, що достатнім та співмірним із спричиненою моральною шкодою буде розмір її відшкодування в 10 000 грн.
Що стосується доводів апеляційної скарги про нібито неналежне повідомлення відповідача у справі про розгляд справи, у зв'язку з чим останній не зміг скористатися своїм законним правом на подачу відзиву, заперечень чи подачі клопотань по справі, колегія суддів виходить з наступного.
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 13.11.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.69). В ухвалі зазначено про те, що копію ухвали про відкриття провадження та призначення справи до підготовчого засідання надіслати особам, які беруть участь у справі. Одночасно, з копією ухвали про відкриття провадження та призначення підготовчого засідання надіслати відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (а.с.69 на звороті).
Згідно супровідного листа Городищенського районного суду Черкаської області від 13.11.2024 копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками направлено ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.71).
10.12.2024 поштовий конверт, який був адресований ОСОБА_2 був повернутий на адресу Городищенського районного суду Черкаської області з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.90).
25.12.2024 Городищенським районним судом Черкаської області опубліковано оголошення про виклик до суду ОСОБА_2 на 22.02.2025 о 12 год. 40 хв. (а.с.97).
24.01.2025 поштовий конверт (повістка), який/яка була адресована відповідачу ОСОБА_2 повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.99).
27.02.2025 Городищенським районним судом Черкаської області повторно було опубліковано оголошення про виклик, згідно якого повідомлено ОСОБА_2 про те, що 15.04.2025 о 09 год. 30 хв. призначено судове засідання у цивільній справі № 691/1298/24 (а.с.105-106).
18.04.2025 Городищенський районним судом Черкаської області опублікував оголошення, згідно якого повідомлено про розгляд справи № 691/1298/24 15.05.2025 о 12 год., викликано у судове засідання ОСОБА_2 (а.с.120, 121).
15.05.2025 Городищенським районним судом Черкаської області опубліковано чергове оголошення про призначення справи на 11.06.2025 та виклик відповідача ОСОБА_2 (а.с130,131).
17.05.2025, 22.07.2025 на адресу Городищенського районного суду Черкаської області повернулися поштові конверти адресовані ОСОБА_2 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 132,137).
Згідно ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
За змістом п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним чином повідомленням сторони.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції направляв поштову кореспонденцію відповідачу (копії ухвали, позовної заяви з додатками та судові повістки) на адресу: АДРЕСА_1 , яка також зазначена скаржником в апеляційній скарзі (а.с.152).
Разом з тим, суд першої інстанції неодноразово звертався з запитами до органів державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних ОСОБА_2 (а.с. 104), згідно відповідей яких, надходили інформації, зокрема про те, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Березняківської ТГ не зареєстрований (а.с.114).
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місце знаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 год. до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції окрім надсилання повісток на адресу відповідача, яка співпадає з адресою зазначеною останнім в апеляційній скарзі, неодноразово опубліковував оголошення на веб-порталі судової влади про розгляд, дату, час та місце розгляду справи та виклик відповідача в судове засідання.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не враховано, що сума вартості пошкодженого майна є виключно однобічною та такою, що не відповідає реальним пошкодженням не приймаються до уваги колегією суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
На підтвердження матеріального збитку завданого внаслідок ДТП, позивач надав в якості доказу Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 4346.
Скаржником не надано вмотивованих доказів помилковості чи необґрунтованості Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, або доказів, що зазначений Звіт суперечить матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності, а тому доводи апеляційної скарги що сума вартості пошкодженого майна (автомобіля) не відповідає реальним пошкодженням не приймаються до уваги колегією суддів.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи проти розміру матеріального збитку, не скористався своїм правом на подачу висновку експерта, складеного на його замовлення, як і правом на поновлення процесуального строку на його подачу, з урахуванням того, що відповідач не приймав участь в суді першої інстанції. Крім того, подаючи апеляційну скаргу, не заявляв клопотання щодо призначення судової експертизи з наведенням мотивів його заявлення у суді апеляційної інстанції.
Також, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не ухвалив у справі заочне рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Аналіз ст. 280 ЦПК України свідчить про те, що ухвалення заочного рішення, за існування перелічених умов, це право суду, а не його обов'язок, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що належним відповідачем у даній справі повинно бути АТ «СГ» ТАС», а не ОСОБА_2 , колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18, пункт 41), визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
При зверненні до суду, ОСОБА_1 визначив відповідача у справі саме винуватця ДТП ОСОБА_2 , оскільки АТ «СГ» ТАС» сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 156800 грн, а різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування згідно чинного законодавства повинен сплатити саме винуватець ДТП.
Страхова компанія стосовно позивача діяла правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, та не допустила неправомірних дій чи бездіяльності щодо позивача, а тому доводи апеляційної скарги, стосовно того, що належний відповідач у справі має бути АТ «СГ» ТАС» також є безпідставними.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що скаржник, вказуючи в апеляційній скарзі про те, що відповідачем у справі повинно бути саме АТ «СГ» ТАС», не навів належних мотивів з приводу вказаного, не спростував, що страхова компанія виплатила менше страхове відшкодування аніж повинна була виплатити позивачу, тим самим не спростував страховий ліміт у розмірі 160000 грн та франшизу у розмірі 3200 грн визначені у Договорі обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АР6526489.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В частині вирішення питання розподілу судових витрат судове рішення також є правильним, відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України та принципу пропорційності розподілу судових витрат при задоволенні позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про неправильне застосування районним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, при вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Поліщука Андрія Юрійовича - залишити без задоволення.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 07 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23 січня 2026 року.
Головуюча Л. І. Василенко
Судді Т. Л. Фетісова
О. В. Карпенко