Справа № 530/2002/24 Номер провадження 22-ц/814/742/26Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
22 січня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Обідіна О.І., Чумак О.В.,
розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка участі у справі не приймала - виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області,
на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2024 року, постановлене суддею Должко С.Р.,
у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення; заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
19.09.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, у якій просив установити факт, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за хворим батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Зіньківський ЦПМСД» потребує постійного догляду вдома.
В обґрунтування вимог заяви посилається на те, що фактично проживає разом із батьками за адресою: АДРЕСА_1 . Його мати, ОСОБА_3 , є інвалідом 3 групи. До 2021 року догляд за дружиною здійснював її чоловік - ОСОБА_2 , який через перелом шийки правої кульшової кістки не може самостійно пересуватися і самообслуговуватися та потребує догляду вдома. Нині він, заявник, є єдиною особою, яка постійно проживає разом із батьком та надає йому необхідний догляд та допомогу.
Зазначає, що офіційний догляд за батьком через органи соціального захисту населення здійснити не представляється можливим, оскільки ОСОБА_2 не призначено групу інвалідності, тоді як дохід сім'я заявника перевищує установлений чинним законодавством України розмір. Тоді як заявлений факт встановлюється з метою юридичного закріплення факту одноосібного надання ним, заявником, постійного догляду за батьком та забезпечення соціальних гарантій, передбачених для осіб, які здійснюють такий догляд та для підтвердження факту здійснення постійного догляду в державних органах.
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.12.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за хворим батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Зіньківський ЦП МСД» потребує постійного догляду вдома.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що заявник є єдиним сином, що може здійснювати постійний догляд за хворим батьком ОСОБА_2 , який внаслідок захворювання потребує постійного стороннього догляду вдома.
Із рішеннями районного суду не погодився виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтавської області, який участі у справі не приймав, та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким провадження у справі закрити. Вирішити питання розподілу судових витрат, повернувши їх на користь виконавчого комітету Зіньківської міської ради.
Зазначає, що у даному випадку органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Зіньківська міська рада та її виконавчий комітет, відповідно до їх компетенції належить вирішення питання про встановлення постійного догляду.
Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг регламентовано Законом України «Про соціальні послуги», а механізм призначення і виплати компенсацій з цим пов'язаних - Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859.
Наведені норми закону не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, встановлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями. Отже, необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюються уповноваженим органом на підставі поданих документів, що виключає можливість їх встановлення у судовому порядку в окремому провадженні.
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ./а.с.13/
16.07.2024 працівниками відділу соціального захисту виконавчого комітету Зіньківської міської ради в присутності свідків, складено Акт №668 про те, що за адресою: будинок АДРЕСА_1 , починаючи із 1997 року по теперішній час проживає без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.14/
ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи безтерміново./а.с.11/
Згідно із висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Зіньківський ЦПМСД» №119 від 12.07.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , установлено діагноз: перелом шийки правої кульшової кістки (2021); УХС: дифузний кардіосклероз ГХ ІІ ст, ст2, цукровий діабет тип ІІ; рекомендовано соціальні послуги: догляд вдома./а.с.12/
24.12.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про виключення зі складу учасників процесу Зіньківську міську раду./а.с.28/
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.12.2024 виключено зі складу заінтересованих осіб орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Зіньківської міської ради./а.с.30/
Задовольняючи заяву та встановлюючи факт, що має юридичне значення, районний суд виходив із підстав доведеності, що заявник є єдиною особою, що може здійснювати постійний догляд за хворим батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Зіньківський ЦПМСД» потребує постійного догляду вдома.
Апеляційний суд визнає такі висновки районного суду помилковими, із огляду на наступне.
Стосовно порушеного права виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області при постановленні оскаржуваного судового рішення
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частини перша, друга статті 11 цього Закону).
Згідно із пунктом 13 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про соціальні послуги» фінансування надання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, соціальних фондів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та інших джерел, не заборонених законом.
Пунктом 4 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.09.2020 за №869 визначено, що розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Із огляду на викладені норми закону, установивши, що Зіньківська міська рада є розпорядником бюджетних коштів за рахунок яких здійснюються відповідні соціальні виплати, колегія судді погоджується із доводами апеляційної скарги, що оскаржуване судове рішення стосується прав міської ради в особі її виконавчого органу, який не був залучений до участі у справі, що згідно із вимогами п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Стосовно встановлення факту постійного догляду
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України однією з категорій справ окремого провадження є справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення факту, який не є вичерпним; у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
2) встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформульованій у справах №752/20365/16-ц від 19.06.2019, №750/9847/18 від 05.12.2019, №644/9753/19 від 03.02.2021, №643/6447/19 від 16.06.2021, №641/5187/20 від 08.09.2021.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 29.03.2024 у справі №378/760/23, обставини яких є подібними, Верховний Суд погодився з висновками місцевого суду про те, що факт постійного догляду встановлюється в позасудовому порядку. Оскільки положення чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про соціальні послуги», не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, вставлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями. Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18).
При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладені норми права неправильно застосував, залишивши поза увагою, що юридичний факт постійного догляду встановлюється виключно в позасудовому порядку, що є підставою для застосування вимог п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Стосовно розподілу судових витрат
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної фінансової політики.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про повернення виконавчому комітету Зіньківської міської ради Полтавської області судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 908,40 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, провадження у справі слід закрити.
Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.ст.367, 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу особи, яка участі у справі не приймала - виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області - задовольнити.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2024 року - скасувати.
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.
Повернути виконавчому комітету Зіньківської міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 44123741, р/р №UA408201720344270002000109527, ДКСУ м.Київ) сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 908,40 грн. (за платіжною інструкцією №984, внутрішній номер 448978650 від 22.09.2025).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді О.І. Обідіна
О.В. Чумак