Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/5462/25
Провадження № 2/650/78/26
23 січня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого - судді Ковальчук О.В.
за участі секретаря - Чечун В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Бериславської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Бериславської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Берислав, Бериславського району, Херсонської області, помер ОСОБА_3 .
Після смерті спадкодавця позивача, залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 .
Вказане майно належало померлому на підставі акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію від 05 лютого 1957 року. Спірний житловий будинок збудований у 1957 році.
Після смерті спадкодавця Бериславською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №245/1994, що підтверджується відповідною довідкою Бериславської ДНК від 23.11.2021 року.
В рамках вказаної спадкової справи № №245/1994, позивач є спадкоємцем на все майно, що належало померлому, що підтверджується відповідною довідкою Бериславської ДНК від 23.11.2021 року.
Таким чином, позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 та прийняв спадщину, яка складається з вище вказаного майна. Спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в складі спадщини немає.
Факт родинних відносин підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.
Разом із цим, на даний час позивач не має можливості оформити свої спадкові права на житловий будинок оскільки вказана Бериславська ДНК зупинила свою діяльність на період воєнного часу, що підтверджується відповіддю Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.08.2025 року.
Відповідно до вказаного листа, у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, працівникам державних нотаріальних контор, у тому числі Бериславської держнотконтори, згідно з наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.05.2022 «Про встановлення простою», з 03.05.2022 встановлено простій, який виник не з вини працівників, до припинення обставин, що його викликали.
Виконання обов'язків завідувача Бериславської держнотконтори на іншу державну нотаріальну контору не покладалися.
Документи нотаріального діловодства та архіву Бериславської держнотконтори до Державного нотаріального архіву Херсонської області не передавались.
Позивач на даний час вживає заходи, щодо оформлення своїх спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, однак позбавлений можливості оформити свої спадкові права у зв'язку із простоєм Бериславської ДНК (зупинка діяльності), не передачею справ іншому нотаріусу або до архіву, відсутні відомості щодо збереження нотаріальної справи за час окупації, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Представник позивача, позивач в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Просять суд задовольнити вимоги позову з урахуванням обставин викладених у ньому.
Представник відповідача Бериславської міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи, суд приймає до уваги наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Берислав, Бериславського району, Херсонської області, помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після смерті спадкодавця позивача, залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 .
Як вбачається з позовної заяви вказане майно належало померлому на підставі акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію від 05 лютого 1957 року. Спірний житловий будинок збудований у 1957 році.
Після смерті спадкодавця Бериславською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №245/1994, що підтверджується відповідною довідкою Бериславської ДНК від 23.11.2021 року.
В рамках вказаної спадкової справи № №245/1994, позивач є спадкоємцем на все майно, що належало померлому, що підтверджується відповідною довідкою Бериславської ДНК від 23.11.2021 року.
Таким чином, позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 та прийняв спадщину, яка складається з вище вказаного майна. Спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в складі спадщини немає.
Факт родинних відносин підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.
Разом із цим, на даний час позивач не має можливості оформити свої спадкові права на житловий будинок оскільки вказана Бериславська ДНК зупинила свою діяльність на період воєнного часу, що підтверджується відповіддю Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.08.2025 року.
Відповідно до вказаного листа, у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, працівникам державних нотаріальних контор, у тому числі Бериславської держнотконтори, згідно з наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.05.2022 «Про встановлення простою», з 03.05.2022 встановлено простій, який виник не з вини працівників, до припинення обставин, що його викликали.
Виконання обов'язків завідувача Бериславської держнотконтори на іншу державну нотаріальну контору не покладалися.
Документи нотаріального діловодства та архіву Бериславської держнотконтори до Державного нотаріального архіву Херсонської області не передавались.
Позивач на даний час вживає заходи, щодо оформлення своїх спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, однак позбавлений можливості оформити свої спадкові права у зв'язку із простоєм Бериславської ДНК (зупинка діяльності), не передачею справ іншому нотаріусу або до архіву, відсутні відомості щодо збереження нотаріальної справи за час окупації.
В зв'язку з цими обставинами позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в установленому законом порядку.
Тому вказаний спір може бути вирішено лише у судовому порядку.
У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно з пунктом 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мають право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти включно як у місті, так і поза містом.
У пункті 2 Постанови від 26 серпня 1948 року зазначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, Держземфонду та земель Держлісфонду в безстрокове користування, а збудовані на цих земельних ділянках будинки є особистою власністю забудовників.
Отже, на підставі Указу від 26 серпня 1948 року та Постанови від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.
У розділі 2 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачою свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених Рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року, зазначено, що спадкова справа на майно та майнові права померлого на території України спадкодавця може бути заведена тільки одна.
Відповідно до п. п. 2.9. Порядку спадкова справа передається разом із супровідним листом, тобто передача спадкової справи між нотаріусами здійснюється фактично.
Право спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як визначено статтею 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.1). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч.2).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За положеннями статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Згідно ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Слід зазначити, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Оскільки інших спадкоємців немає, позивач має право на спадкове майно, як спадкоємець першої черги.
Проаналізувавши вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст.1216-1218, 1261 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Бериславської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом, право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому ОСОБА_3 на праві приватної власності, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ковальчук О.В.