79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
22.01.2026 Справа № 914/3419/25
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи
за позовом:Акціонерного товариства «Ідея Банк», м.Львів
до відповідача:Фізичної особи-підприємця Тупяка Сергія Романовича, м.Івано-Франківськ
про:стягнення 307 939,17 грн.
Представники сторін:
від позивача: Бондаренко А.О. - представник;
від відповідача - не з'явився.
Хід справи.
Акціонерне товариство «Ідея Банк», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Тупяка Сергія Романовича, м. Івано-Франківськ про стягнення 308 939,17 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.12.2025.
В подальшому підготовче засідання неодноразово відкладалось, що відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судового засідання.
Крім того суд ухвалою суду від 11.12.2025 прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою суду від 12.01.2026 закрито підготовче провадження у справі; призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2026.
Процесуальні документи суду направлялись позивачу в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд», а відповідачу - засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками про доставку електронного листа та списками розсилки. В свою чергу від відповідача поверталась вся поштова кореспонденція неврученою із зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання».
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений кредитним договором № КБ03.00106.011245391 від 18.09.2024 термін та не сплатив нараховані інші платежі і станом на 10.12.2025 (з урахуванням часткового погашення заборгованості) заборгованість становить 307 939,17 грн., з яких: 250 003,83 грн. - прострочений борг, 13,79 грн.- прострочені проценти, 57 921,55 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
18.09.2024 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (кредитор) та фізичною особою-підприємцем Тупяком Сергієм Романовичем (позичальник) було укладено кредитний договір № КБ03.00106.011245391, за умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених даним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним (п. 1.1 кредитного договору).
Згідно пункту 2.1 кредитного договору сторони узгодили, що банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах:
Розмір та валюта кредиту: 300 000,00 грн. (пп. 2.1.1)
Ціль кредиту: поповнення обігових коштів. (пп. 2.1.2)
Процентна ставка: фіксована 0,01% річних. (пп. 2.1.3)
Комісія за видачу кредитних коштів: 1,1% від суми кредиту. (пп. 2.1.4)
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 2,99% від суми кредиту. (пп. 2.1.5)
Термін повернення кредиту: по 18.09.2027 (включно). (пп. 2.1.6)
Порядок видачі кредиту: перерахунок коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 . (пп. 2.1.7)
Графік повернення кредиту: додаток № 1 до договору кредиту. (пп. 2.1.8)
Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку позичальника (п. 2.5 кредитного договору).
Відповідно до п.3.1 кредитного договору комісія за видачу кредитних коштів утримується банком в день видачі кредитних коштів з суми кредитних коштів, що зараховується на поточний рахунок позичальника в банку. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати надання кредиту, та сплачується позичальником щомісячно в терміни та в розмірах, вказаних у графіку щомісячних платежів, який наведений в додатку № 1 до даного договору (графік). Базою для нарахування комісії є початкова сума кредиту.
Проценти нараховуються два рази на місяць за методом «факт/факт» (п. 3.2 договору).
Згідно п. 3.3 кредитного договору базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом.
Пунктом 3.4 кредитного договору передбачено, що графік платежів позичальника за договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід'ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів за п. 2.1.3 та комісії за обслуговування кредитної заборгованості за п. 2.1.5 припиняється з настанням терміну повернення кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені цим договором (п. 4.1 кредитного договору).
Сторони погодили, що позичальник повертає кредит разом з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком (п. 4.2 кредитного договору).
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку НОМЕР_1 грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку.
Банк, у передбачених цим договором випадках, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника в порядку визначеному цим договором (п. 4.11 кредитного договору).
Згідно з п. 5.2.5 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту за цим договором у наступних випадках: надання позичальником для отримання кредиту документів/інформації, що виявилися недостовірними; виявлення обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором; невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором; наявності арешту грошових коштів позичальника на його поточних рахунках в банку; порушення проти позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про його припинення/ліквідацію; в інших випадках, передбачених Законом. При цьому датою, з якої у банку виникає право вимагати у позичальника погашення заборгованості за цим договором в повному обсязі, є наступний банківський день за днем, коли банку стало відомо про хоча б один з зазначених у п. 5.2.5 цього договору фактів.
Сторони погодили, що виникнення зобов'язання позичальника достроково повернути кредитору всю заборгованість за цим договором згідно п. 5.2.5 цього договору, тягне за собою виконання всіх передбачених цим договором платіжних зобов'язань позичальника в строк, що зазначений у відповідній вимозі банку, яка направляється позичальнику в порядку, передбаченому п. 11.1 цього договору. В разі направлення банком вимоги про дострокове погашення заборгованості - термін повернення кредиту та виконання інших грошових зобов'язань за договором є таким, що настав.
Пунктом 5.3 кредитного договору визначено обов'язки позичальника, зокрема такі як: повернення кредиту та сплати процентів та комісії за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком (пп. 5.3.2); повернути кредит, сплатити проценти, комісію за обслуговування кредитної заборгованості достроково на вимогу банку у випадках, передбачених договором (пп. 5.3.5).
Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє протягом 2-х років з дати настання терміну повернення кредиту. Зобов'язання сторін за договором діють до їх повного виконання (п. 9.1 кредитного договору).
Договір підписано сторонами без зауважень та виправлень.
У додатку № 1 до договору кредиту № КБ03.00106.011245391 від 18.09.2024 сторони погодили графік щомісячних платежів, згідно якому відповідач повинен вносити платежі кожне 18 число місяця в розмірі 17 305,00 грн. (в період з 18.10.2024 по 18.08.2027) та 17 291,22 грн. 18.09.2027.
Позивач виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору, що підтверджується платіжною інструкцією № 5948708 від 18.09.2024 з призначенням платежу «видача кредиту згідно кредитного договору № КБ03.00106.011245391 від 18.09.2024».
Згідно виписки по рахунку станом на 10.12.2025 відповідач сплатив позивачу 49 996,17 грн. за тіло кредиту. Докази повернення відповідачем решти заборгованості у матеріалах справи відсутні.
На виконання умов кредитного договору банком 11.09.2025 було надіслано вимогу №12.4.2/КБ03.00106.011245391 від 02.09.2025 про дострокове виконання зобов'язань, що підтверджується описом вкладення про надіслання вимоги відповідачу, проте дана вимога залишилась без відповідного реагування зі сторони відповідача.
Відповідач отриманий кредит у встановлений договором термін не повернув та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором та плату за обслуговування кредиту, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем згідно кредитного договору становить 307 939,17 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з огляду на наступне.
У відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного кредитного договору № КБ03.00106.011245391 від 18.09.2024. В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавались докази на підтвердження визнання недійсним зазначеного кредитного договору повністю чи частково у встановленому порядку, у зв'язку з чим суд виходить з принципу правомірності цього правочину, який є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 наведеного Закону).
Як було встановлено судом позивачем на умовах укладеного з відповідачем кредитного договору № КБ03.00106.011245391 від 18.09.2024 було надано останньому кошти в розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжною інструкцією та банківською випискою по рахунку відповідача, але відповідач в свою чергу не здійснив повного повернення наданих йому кредитних коштів у визначений договором строк, а лише частково в сумі 49 996,17 грн. Тобто на момент ухвалення рішення в цій справі у відповідача рахується заборгованість за тілом кредиту в сумі 250 003,83 грн. Відповідачем зазначені обставини не оспорювались.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1 та ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Як вбачається з п. 3.2, 3.3 кредитного договору проценти нараховуються два рази на місяць за методом «факт/факт»; базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом.
Згідно з п. 3.4 графік платежів позичальника за договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід'ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення всієї заборгованості за договором кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим договором або законом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5.2.5 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, а також у разі невиконання грошових зобов'язань.
Відповідач не виконав обов'язку щодо повернення кредиту. Отже, позивач мав право вимагати дострокового повернення всієї позики та сплати процентів.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, а також те, що відповідач не надав суду заперечень щодо заявлених вимог та/або доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов'язань, в матеріалах справи вони відсутні, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 3707,28 грн. згідно з платіжною інструкцією № 9139344 від 28.10.2025, що становить 1,5% від первісної ціни позову 308 939,17 грн. та з урахуванням коефіцієнту за подачу позовної заяви в електронній формі.
Після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено 1 000,00 грн. боргу, у зв'язку з чим 11.12.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№5343/25 від 11.12.2025), яка була прийнята судом, про що зазначено в ухвалі від 11.12.2025, а загальна сума вимог складає 307 939,17 грн.
За подання до господарського суду позовної заяви про стягнення з відповідача 307 939,17 грн. підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3695,27 грн. (307 939,17 грн х 1,5% х 0,8).
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору, може бути повернута останньому з Державного бюджету України за умови відповідного клопотання з цього приводу на підставі ухвали суду.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Тупяка Сергія Романовича (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819; 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) заборгованість за кредитним договором в розмірі 307 939,17 грн., що складається з: прострочений борг - 250 003,83 грн., прострочені проценти - 13,79 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту - 57 921,55 грн., а також судовий збір в сумі 3695,27 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.01.2026.
Суддя Мазовіта А.Б.