22 січня 2026 року
м. Рівне
Справа № 562/506/25
Провадження № 22-ц/4815/27/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Боймиструк С.В., судді: Ковальчук Н.М., Хилевич С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У лютому 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №1271-8602 від 14.09.2023 в розмірі 32 430 грн. 00 коп., з яких: 7 000.00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 25 430.00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
В обґрунтування позову зазначалось, що вказаний кредитний договір було укладено в електронній формі, за ним були узгоджені всі істотні умови, на підставі яких здійснено нарахування заборгованості, і він відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування", Закону України "Про електронну комерцію" та ст.ст. 207, 208, 639, 1047, 1055 ЦК України. За ним позивач, як кредитодавець, перерахував на картковий рахунок відповідача, як позичальника, позику у розмірі 5000.00 грн., строк кредитування становив 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 2,50% в день; стандартна % ставка 3,00% в день. Проте позичальник кредит не повернув, чим порушив умови договору і внаслідок цього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 травня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість по кредитному договору №1271-8602 від 14.09.2023 на загальну суму 32 430 (тридцять дві тисячі чотириста тридцять) грн. 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредитом 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами 25 430 (двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп., крім того витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а всього на загальну суму 34 852 (тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят два) грн. 40 коп.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його частково незаконним, необґрунтованим і таким, що прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заборгованість за відсотками була нарахована поза межами узгодженого строку кредитування і умови укладеного між сторонами правочину відповідно до законодавства, зокрема, положень п. 5 ч. 3., ч. 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності вносять істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Крім того, судом не враховано, що нечіткі та двозначні положення договору, які дозволили нарахувати непропорційну велику суму заборгованості, повинні були тлумачитись саме на користь споживача.
Вважає несправедливо високі розміри відсотків за кожен день кредитування, що не було узгоджено сторонами вищевказаного кредитного договору - ОСОБА_2 , просить рішення змінити і зменшити розмір заборгованості, визнає суму заборгованості у розмірі 6600.00 грн., виходячи з розрахунку 5000.00+1750.00+2000.00+(2000*3%*7)-2570.00.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зокрема, вказує, що кредитний договір №1271-8602 укладений 14.09.2023 року, та додаткова угода укладена 20.09.2023 до договору №1271-8602 року, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.
Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до вищезазначеного розрахунку штраф та комісія стосовно ОСОБА_2 не нараховувались, а тому позивач має законні підстави для нарахування відсотків за ставками у розмірі 2,50% та 3,00% за період з 14.09.2023 по 09.07.2024 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1271-8602 від 14.09.2023 року, станом на 14.01.2025 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 66 150,00 гривень, та складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 7 000,00 гривень та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 59 150,00 гривень, однак кредитодавцем було застосовано до Позичальника Програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме було здійснено часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 33 720,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 32 430,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме прострочену заборгованість за кредитом - 7 000,00 гривень та прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 25 430,00 гривень, що разом становить 32 430,00 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів виходить із того, що сторонами не заперечується факт виникнення спірних правовідносин, а саме укладення кредитного договору, отримання в кредит грошових коштів в зазначеній сумі, порушення обов'язку з її повернення, тому предметом перегляду справи для апеляційного суду є лише сума додаткових нарахувань за кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Пред'являючи позов ТОВ "Укр Кредит Фінанс" покликалось на те, що відповідно до умов кредитного договору заявлений строк користування кредитом складає 14 днів, а строк кредитування - 300 днів. Як зазначалось заявлений строк це обраний позичальником в момент укладення кредитного договору строку користування кредитом протягом якого: 1) може бути використано право користування кредитом за зниженою процентною ставкою; 2) в останній день заявленого строку позичальник зобов'язується сплачувати нараховані проценти за користування кредитом.
В таблиці обчислення вартості кредиту, який міститься на першій сторінці договору, вказується про те, що дата видачі кредиту, останній календарний день першого базового періоду 14.09.2023, сума кредиту 5 000 грн., нараховані проценти за користування кредитом 1750.00 грн., разом до сплати 6750.00 грн. (базовий період сплати відсотків) (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 4.10 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка - 3,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою та/або пільговою процентною ставкою).
Згідно п. 4.12. договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику становить 300 днів (до 09.07.2024) з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 4.14. договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 50 000 грн. та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 60 300 грн.
Пунктом 5.1. договору визначено, що позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю отриманий кредит, проценти за користуванням кредитом та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована кредитодавцем) не пізніше, ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п. 4.12. цього договору шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах (відкриття кредитної лінії (надання споживчого кредиту), які затверджені кредитодавцем та діють на дату цього договору). Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця.
Далі по змісту кредитного договору наведена таблиця, де вказується про те, що нараховані проценти за користування кредитом, але у в цьому разі у перший базовий період, також становлять 1750.00 грн.
Відповідно до п. 5.6. договору, розмір процентів за користування кредитом станом на останній день кожного поточного базового періоду, а також залишку заборгованості за кредитом зазначається у особистому кабінету позичальника.
Разом з цим, в пункті 4.10. кредитного договору вказано, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок заборгованості за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі до дати фактичного повернення всієї суми. Проте, незважаючи на такий строк нарахування відсотків, далі по тексту цього пункту договору зазначається, що стандартна процентна ставка застосовується протягом всього строку дії договору, за виключенням строку використання права на користування кредитом за промо-ставками, зниженою чи пільговою ставками.
20.09.2023 сторони підписали додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1271-8602, відповідно до якої кредитодавець зобов'язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 2000.00 грн.
Встановлено, що 29.09.2023 ОСОБА_2 здійснив платіж на погашення кредиту в розмірі 2570.00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 35).
Проте судом попередньої інстанції не було враховано того, що відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Тому при вирішенні спірних правовідносин належало застосувати принцип contra proferentem.
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Також колегія апеляційного суду зважає й на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Разом з тим, вимога позивача ТзОВ «Укр кредит фінанс» в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 25 430.00 грн. задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору про відкриття кредитної лінії №1271-8602 від 14.09.2023 року ТзОВ «Укр кредит фінанс», як фінансова установа, надало відповідачу суму позики, яку він зобов'язувався повернути у повному обсязі до 27.09.2024 року (включно).
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 27.09.2024 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
Між тим, з огляду на зміст та тлумачення кредитного договору, нарахування заборгованості за процентами поза 14 денним строком кредитування здійснювалась, як міра відповідальності за порушення певних умов кредитного договору.
Як вбачається із матеріалів справи, в межах строку кредитування залишок несплачених відсотків становить 2170,00 грн., що підлягають стягненню з відповідача.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитного договору умовах, якими визначено, що разом до сплати підлягало 9 170 грн., з яких тіло кредиту 7000 грн., а нараховані упродовж 14 днів проценти за користування кредитом - 2 170 грн. (1750+(2000*3%*7), 2 570.00 грн. - погашено відповідачем, а тому залишок заборгованості становить 6 600 грн., 00 коп., а не завуальованими, двозначними, понадміру великими за обсягом (понад 30 сторінок кредитного договору, правил відкриття кредитної лінії, паспорта споживчого кредиту, таблиці обчислення вартості та графіку платежів) умовами, які дозволяють кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом та фактично застосовувати санкції за невиконання первинно запропонованих умов.
Оскаржуване рішення підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої судом попередньої інстанції суми заборгованості до 6 600.00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Підставами для зміни оскаржуваного рішення, відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 травня 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр кредит фінанс" суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1271-8602 від 14.09.2023 в розмірі 32 430 грн. до 6 600 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.