22 січня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/22969/25
Провадження № 22-ц/4815/224/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
- Рівненське районне управління поліції ГУНП
в Рівненській області Сектор протидії домашньому
насильству відділу превенції,
- Рівненське районне управління поліції ГУНП в
Рівненській області Сектор протидії домашньому
насильству відділу превенції
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Луцик Катериною Василівною на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2025 року (ухвалене у складі судді Тимощука О.Я.) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Рівненське районне управління поліції ГУНП в Рівненській області Сектор протидії домашньому насильству відділу превенції про видачу обмежувального припису, -
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Луцик К.В., звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою про видачу обмежувального припису.
Заяву обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису.
В обґрунтування заяви вказувала, що вона із заінтересованою особою - 1 - ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11.02.2025 року шлюб між ними розірвано. Однак, вони надалі проживають разом у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 постійно влаштовує конфлікти, застосовує щодо неї та спільної дитини ОСОБА_3 фізичне та психологічне насильство.
Вказувала, що 17.12.2024 року, 06.09.2025 року та 05.10.2025 року її колишній чоловік в черговий раз по місцю їх проживання вчинив по відношенню до неї домашнє насильство психологічного і фізичного характеру, а саме: штовхав, нецензурно лаявся, виштовхував із квартири, завдавав тілесних ушкоджень. Співробітниками поліції були складені щодо нього термінові заборонні приписи, а саме зобов'язано залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи, заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Вважала, що є особою, яка зазнала домашнього насильства, тому змушена просити видати обмежувальний припис відносно кривдника.
Просила суд видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 100 метрів до місця спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Рівненське районне управління поліції ГУНП в Рівненській області Сектор протидії домашньому насильству відділу превенції про видачу обмежувального припису - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи відсутність документального підтвердження наявності ризиків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а також зважаючи, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб і у разі настання відповідних факторів та ризиків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Луцик К.В., 03 листопада 2025 року оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі вказує, що 17.12.2024 року, 06.09.2025 року, 03.10.2025 року її колишній чоловік в черговий раз по місцю їх проживання вчинив по відношенню до неї домашнє насильство психологічного і фізичного характеру: штовхав, нецензурно лаявся, виштовхував із квартири, завдав тілесних ушкоджень.
Працівниками поліції був складений щодо нього термінові заборонний припис, а саме зобов'язано залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи, заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
03.10.2025 року по факту вчинення домашнього насильства відносно заявниці та
неповнолітнього сина було винесено відомості до ЄРДР за №1202518601000953 та №1202518601000951, з яких вбачаються факти нанесення ОСОБА_2 неповнолітньому сину та колишній дружині тілесних ушкоджень за адресою АДРЕСА_1 .
Таким чином заявниця вважає, що є особою, яка зазнала домашнього насильства, тому змушена просити видати обмежувальний припис відносно кривдника.
Просить суд скасувати рішення Рівненського міського суду - винести нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - задовольнити та видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2
01 грудня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Пилипчук Л.М. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваного рішення.
Вказує, що ОСОБА_1 не надано доказів вчинення домашнього насильства заінтересованою особою відносно неї, що є необхідною умовою для застосування до особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом "Про запобігання та протидію домашньому насильству", як і не
надано доказів про ризики у майбутньому вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у будь-яких проявах.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Звертаючись до суду з заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 зазначала, що її колишній чоловік ОСОБА_2 чинить щодо неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
У пункті 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до частини десятої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у разі порушення кримінального провадження у зв'язку із вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов'язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Таким чином, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.
Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.
У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 216/4309/21 (провадження № 61-1199св22) вказано, що докази, що додають до заяви, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. В якості доказів до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20) зазначено, що "оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. […] При оцінці ризиків відповідно до Закону № 2229-VIIIапеляційному суду слід врахувати поведінку ОСОБА_2 , як до так і після звернення ОСОБА_1 до суду у розглядуваній справі; з огляду на тривалий час, який минув після подання заяви ОСОБА_1 , з'ясувати чи не відбулось примирення між сторонами; чи є наразі необхідним тимчасове обмеження прав та/або покладення на ОСОБА_2 обов'язків передбачених статтею 26 Закону № 2229-VIIIта чи не застосовувались до нього подібні обмежувальні заходи у кримінальному провадженні № 12020180180000749 відповідно до положень частини шостої статті 194 КПК України або статті 911 КК України".
Обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками (див. постанову Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22)).
У справі, яка переглядаються в апеляційному порядку, суд встановив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як між колишнім подружжям, існує конфлікт щодо проживання у квартирі.
ОСОБА_2 не притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП яка передбачає настання відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2025 року у справі № 569/25380/24 при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до відповідальністю за ч.1 ст.173-2 КУпАП провадження у справі було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2025 року у справі № 569/8274/25 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У своїй заяві про видачу обмежувального припису заявниця покликається на вчинення ОСОБА_2 щодо неї домашнього насильства 17.12.2024 року, 06.09.2025 року, 05.10.2025 року, проте жодних належних та допустимих доказів вчинення ним домашнього насильства у вказані дні, суду не надано.
Окрім того, в матеріалах справи наявна копія термінового заборонного припису від 03.10.2025 року стосовно ОСОБА_1 , яким заборонено останній в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_2 , строком на 5 днів, починаючи з 15. год 30 хв. 03.10.2025 року (а.с. 25).
Оцінюючи долучені ОСОБА_1 до апеляційної скарги витяги з єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом повідомлення ОСОБА_1 Рівненське РУП ГУНП в Рівненській області про заподіяння ОСОБА_2 . 02.10.2025 року тілесних ушкоджень їй та сину - ОСОБА_3 , апеляційний суд зазначає, що саме по собі звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у його постанові від 09 червня 2022 року, у справі № 216/4309/21 (провадження № 61-1199св22).
Виходячи з того, що ОСОБА_1 не довела обставини щодо вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви. Надані ОСОБА_1 докази не є безумовною підставою для застосування судом до ОСОБА_1 спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у вигляді обмежувального припису.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи та застосовано правові норми, які підлягали до застосування, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Луцик Катериною Василівною залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Хилевич С.В.
Ковальчук Н.М.