Справа № 163/1698/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлусь О. С.
Провадження № 22-ц/802/191/26 Доповідач: Киця С. I.
15 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
секретар судового засідання Прядун Ю. В.,
з участю:
представника відповідачів Климович Т. Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємців за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року,
У липні 2024 року Акціонерне товариство (далі - АТ) «УкрСиббанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 26 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційний банком (далі - АКІБ) «УкрСиббанк» (з 26 листопада 2018 року назва змінена на АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11320663000 та 23 березня 2009 року додаткова угода № 1 до кредитного договору, згідно з умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 100 000 доларів США та зобов'язався сплатити проценти у розмірі 13,4% річних в порядку, встановленому кредитним договором, але у будь-якому випадку повернути кредит не пізніше 26 березня 2016 року. Згідно з умовами укладеного з банком договору іпотеки від 26 березня 2008 року ОСОБА_3 передав в іпотеку житловий будинок площею 180 кв. м та земельні ділянки площею 0,15 га, 0,27 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань позивач звернувся до суду з позовом до позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 73 838,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 лютого 2014 року становило 631 556 грн 21 коп. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року у цивільній справі №163/671/14-ц солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 кредитну заборгованість у гривневому еквіваленті у розмірі 631 556 грн 21 коп., а також судові витрати у розмірі по 1 827 грн з кожного.
На виконання рішення суду за період з 10 липня 2017 року по 02 березня 2021 року надійшло 17 478 грн 55 коп., які були банком конвертовані у долари США (валюту договору); на погашення судового збору від ОСОБА_3 надійшло 591 грн 40 коп., від ОСОБА_1 - 1 872 грн. Станом на 10 липня 2024 року рішення суду залишається невиконаним в частині стягнення 615 313 грн 26 коп. кредитного боргу та 1 235 грн 60 коп. судового збору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_3 помер. Після його смерті залишається непогашеною кредитна заборгованість, що визначена рішенням суду і станом на 10 липня 2024 року складає 73 182,40 доларів США, а також судові витрати у розмірі 1 236 грн. Ця заборгованість та нерухомість, що була передана в іпотеку, увійшли до складу спадщини. Дізнавшись у жовтні 2021 року про смерть ОСОБА_3 , 08 лютого 2022 року направив Любомльській державній нотаріальній конторі вимогу до спадкоємців померлого. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_4 , які спадщину прийняли шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Оскільки вимога банку до спадкоємців залишається незадоволеною, тому має право вимагати стягнення заборгованості зі спадкоємців у судовому порядку, а саме кредитної заборгованості у розмірі 73 182,40 доларів США та судових витрат у розмірі 1 236 грн. Зважаючи на прийняття відповідачами спадщини у рівних частках, частка боргу кожного із них становитиме 36 591,20 доларів США (73 182,40/2) кредитної заборгованості та 618 грн (1 236/2) судових витрат.
Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 17 грудня 2025 року замінено первісних відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на належного відповідача ОСОБА_1 . Первісний статус ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, припинено.
Ураховуючи наведене, АТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11320663000 від 26 березня 2008 року у розмірі 73 182,40 доларів США з кожного по 36 591,20 доларів США та 1 236 грн судових витрат з кожного по 618 грн судового збору в межах вартості майна, прийнятого у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач АТ «УкрСиббанк», покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові у цій справі. Суд не звернув уваги на те, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів; застосування правила ст. 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі. Суд також не врахував, що законодавець не пов'язує можливість кредитора спадкодавця звернутися з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця зі стягненням такого боргу за життя з основного боржника та поручителя. Звернення позовної вимоги до спадкоємців померлого боржника потребує викладення інших (відмінних) підстав та предмету позову, ніж ті, які були розглянуті судом у справі за позовом банку про стягнення боргу до позичальника та поручителя, оскільки вимоги до боржника за кредитним договором (як позичальника, так і поручителя) та вимоги до спадкоємців боржника мають різні матеріально-правові підстави. Правовідносини, що виникли між банком-позивачем та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцем боржника, та вирішуються як із врахуванням порядку, визначеного ст. 1282 ЦК України, так і загальних положень цивільного законодавства. Наведене відповідає правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №202/6453/23 (провадження № 61-3821св24), від 27 листопада 2024 року у справі №755/264/19 (провадження № 61-4811св21). Таким чином, ухвалення чи не ухвалення судом рішення про стягнення боргу з боржника за його життя не має правових наслідків щодо можливості кредитора звернутися із позовом до спадкоємців боржника після його смерті.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові банку. Питання стягнення кредитної заборгованості за договором №11320663000 від 26 березня 2008 року вже було вирішено в судовому порядку рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року у цивільній № 163/671/14-ц, яке набрало законної сили і звернуто до виконання. Тобто, своє право на стягнення заборгованості за кредитним договором в судовому порядку позивач уже реалізував в межах зазначеної справи, тому задоволення вимог позивача могло призвести до подвійного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №11320663000 від 26 березня 2008 року, що є недопустимим і суперечить загальним засадам цивільного судочинства, визначеного у ст. 3 ЦК України. Аналогічні по своїй суті висновки при подібних обставинах висловив Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 522/1321/22 (провадження № 61-12829св23). Рішення суду по цивільній справі № 163/671/14-ц перебуває на примусовому виконанні щодо солідарного стягувача ОСОБА_1 , яка водночас є спадкоємцем після смерті іншого боржника ОСОБА_3 . Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач звертаючись до суду, обрав неналежний спосіб захисту.
Постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишено без задоволення. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року у цій справі залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03 грудня 2025 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд вказав, що спірні правовідносини у справі, що переглядається, стосуються реалізації кредитором свого права на стягнення зі спадкоємців позичальника за кредитним договором № 11320663000 від 26 березня 2008 року боргу, присудженого до стягнення на підставі рішення Любомльського районного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року у справі № 163/671/14-ц. Посилаючись на невиконання боржником ОСОБА_3 відповідного грошового зобов'язання, а також невиконання його спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, вимоги банку про погашення боргу спадкодавця. суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що постановою старшого державного виконавця Любомльського районного відділу ДВС Склянчука М. В. від 15 березня 2021 року виконавче провадження № 48045824 щодо ОСОБА_3 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із смертю боржника. Застосована судами попередніх інстанцій практика Верховного Суду є нерелевантною спірним правовідносинам, з огляду на те, що у справі № 522/1321/22 виконавче провадження щодо стягнення з боржника суми боргу перебувало на примусовому виконанні, доказів закриття такого виконавчого провадження як на час пред'явлення позову, так і на час розгляду справи були відсутні. Суди не врахували, що відповідачі, які проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не оспорюють факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, не оформлюють своїх спадкових прав в установленому законом порядку та не виконують вимогу кредитора АТ «УкрСиббанк» щодо погашення одноразовим платежем кредитної заборгованості спадкодавця, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку щодо відсутності у кредитора права на звернення до суду з позовом до спадкоємців боржника з вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі шляхом стягнення грошових коштів.
Позивач АТ «УкрСиббанк» подало заяву про розгляд справи судом апеляційної інстанції без участі їхнього представника.
Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Климович Т. Д. в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача не визнала та просила залишити її без задоволення.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в суд апеляційної інстанції не з'явились, були належно повідомлені апеляційним судом про час та місце судового розгляду.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 2 статті 372 ЦПК України).
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11320663000, згідно з умовами якого позичальник ОСОБА_3 отримав у кредит 100 000 доларів США зі сплатою 13,4% річних на строк до 26 березня 2015 року.
За умовами договору (п. 2.1.) у забезпечення виконання зобов'язань позичальника банком приймається застава нерухомості, а саме житлового будинку загальною площею 180 кв. м по АДРЕСА_1 , та порука ОСОБА_1 . Того ж дня між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого позичальник ОСОБА_3 передав в іпотеку банку належний йому на праві власності вищевказаний житловий будинок та земельні ділянки за цією ж адресою.
Додатковою угодою № 1 від 23 березня 2009 року до кредитного договору № 11320663000 сторони змінили кінцевий термін повернення кредиту до 25 березня 2016 року.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року у цивільній справі № 163/671/14-ц солідарно стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 631 556 грн 21 коп. заборгованості за кредитним договором № 11320663000 від 26 березня 2008 року станом на 11 лютого 2014 року та по 1 827 грн судового збору з кожного відповідача.
На підставі цього рішення суду стягувачу АТ «УкрСиббанк» були видані виконавчі листи щодо кожного із боржників, які перебували на примусовому виконанні у Любомльському відділі ДВС.
Щодо боржника ОСОБА_3 було відкрите виконавче провадження №48045824, щодо боржника ОСОБА_1 - № 48045968.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер боржник ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 27 жовтня 2021 року № 00033369636.
08 лютого 2022 року АТ «УкрСиббанк» направило на адресу Любомльської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців, в якій вимагало від спадкоємців померлого ОСОБА_3 протягом 30 робочих днів з дати отримання цієї вимоги повернути банку шляхом сплати одноразовим платежем заборгованість за кредитним договором у розмірі 193 207,53 доларів США. У цій же вимозі АТ «УкрСиббанк» просило нотаріуса повідомити банк про прізвища, ім'я та по батькові спадкоємців, які прийняли спадщину, коли та кому видано свідоцтво про право на спадщину.
На підставі вимоги банку Любомльська державна нотаріальна контора завела спадкову справу № 18/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Будь-яких заяв спадкоємців матеріали спадкової справи не містять.
Спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є дружина спадкодавця ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 , і відповідачами ця обставина не заперечувалася.
Упродовж шестимісячного строку від дня смерті ОСОБА_3 зазначені спадкоємці не заявили про свою відмову від спадщини.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01 липня 2024 року за № 385058992, №385060014, № 385060420, щодо належного на праві власності спадкодавцю ОСОБА_3 нерухомого майна у складі житлового будинку і двох земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 26 березня 2008 року застосоване обтяження у вигляді заборони відчуження цих об'єктів нерухомості.
Постановами старшого державного виконавця Любомльського районного відділу ДВС Склянчука М. В. від 15 березня 2021 року виконавчі провадження № 48045824 щодо ОСОБА_3 та № 48045968 щодо ОСОБА_1 закриті на підставі п. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (смерть боржника). Постанови державного виконавця АТ «УкрСиббанк» 20 грудня 2023 року оскаржило в судовому порядку. Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 21 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року та постановою Верховного Суду від 06 травня 2024 року, скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без розгляду через пропуск строку на її подання та незаявленням клопотання про поновлення цього процесуального строку.
Постановою в.о. начальника відділу Любомльського відділу ДВС від 23 травня 2024 року відновлено виконавче провадження № 48045968 щодо ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 631 556 грн 21 коп. заборгованості та 1 827 грн судового збору.
З інформації Любомльського відділу ДВС у Ковельському районі Волинської області від 09 травня 2025 року № 17872/23.7/9 вбачається, що по закритому виконавчому провадженню № 48045824 щодо ОСОБА_3 всього стягнуто на користь стягувача 591 грн 40 коп.; виконавче провадження № 48045968 щодо ОСОБА_1 перебуває на примусовому виконанні, в рамках цього провадження стягнуто 23 781 грн 87 коп. боргу на користь стягувача, залишок станом на 09 травня 2025 року становить 609 601 грн 34 коп.
АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як спадкоємців заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11320663000 від 26 березня 2008 року у розмірі 73 182,40 доларів США з кожного по 36 591,20 доларів США та 1 236 грн судових витрат з кожного по 618 грн в межах вартості майна, прийнятого у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, до них не належать зобов'язання спадкодавця з повернення кредиту.
Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов'язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
За статтею 1281 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Правовідносини, що виникають між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникають між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, суд встановлює такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Стаття 1282 ЦК України застосовується у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. У свою чергу, недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), має наслідком позбавлення кредитора права вимоги до спадкоємців, а, отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.
З матеріалів справи (договору іпотеки від 06.03.2008) суд апеляційної інстанції встановив наступний обсяг спадкового майна - житловий будинок по АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 0723380400:03:001:0001, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,27 га, кадастровий номер 0723380400:03:001:0015, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства.
Відповідачі не надали суду інформації про успадковане майно, вартості спадкового майна. Спадкоємці відповідають перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину, то цю вартість можна встановити і при виконанні рішення суду про стягнення заборгованості, оскільки саме на відповідачах лежить обов'язок довести вартість успадкованого майна.
Суд першої інстанції встановив, що стягнення спірної заборгованості вже вирішено в судовому порядку ще у 2014 році. Так, рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року у цивільній справі № 163/671/14-ц солідарно стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 631 556 грн 21 коп. заборгованості за кредитним договором № 11320663000 від 26 березня 2008 року станом на 11 лютого 2014 року та по 1 827 грн судового збору з кожного відповідача. Вказане рішення суду набрало законної сили та на даний час перебуває на примусовому виконанні щодо солідарного боржника ОСОБА_1 , яка водночас є спадкоємцем після смерті іншого боржника ОСОБА_3 і є відповідачем у цій справі.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, звернення кредитора до суду та вирішення питання стягнення спірної заборгованості в судовому порядку ще у 2014 році, вказує про зміну кредитором в односторонньому порядку строку виконання зобов'язання за договором.
Оскільки у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором № 11320663000 від 26 березня 2008, ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом щодо дострокового виконання зобов'язань за цим договором, такими діями банк на власний розсуд змінив строк виконання зобов'язання за цим кредитним договором.
Встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» дізналося про смерть ОСОБА_3 08 лютого 2022 року.
У такому випадку для реалізації кредитором права задовольнити свої вимоги за рахунок успадкованого спадкоємцями боржника майна звернення з відповідними вимогами до спадкоємців боржника має відбуватися відповідно до частини третьої статті 1281 ЦК України (якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги).
Незважаючи на момент прийняття спадщини та дату видачі свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям у цій справі, а також того, коли кредитор довідався про смерть боржника, пред'явлення вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину, 29 липня 2024 року за зобов'язанням, строк виконання якого змінено шляхом звернення до суду та вирішення питання стягнення спірної заборгованості в судовому порядку ще у 2014 році, є таким, що суперечить змісту частини третьої статті 1281 ЦК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що банк втратив право вимоги до спадкоємців ОСОБА_3 саме по стягненню заборгованості за кредитним договором.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 613/311/23.
Отже банк, який є позивачем у цій справі, реалізував своє право на стягнення заборгованості за кредитом, є стягувачем у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 і після його смерті мав право ставити питання про заміну боржника у виконавчому провадженні. Позивач (банк) у встановлені законом строки не скористався правом на зміну боржника, хоча знав про його смерть та про відкриття виконавчого провадження саме за заявою банку. Банк (позивач по цій справі) звернувся з скаргою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, проте як зазначено вище, скарга була залишена без розгляду через пропуск строку на її подання.
Позивач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, а тому судом апеляційної інстанції на виконання вимог Постанови Верховного Суду у цій справі, з матеріалів справи встановлено, що позивач повторно пред'явив вимогу про стягнення заборгованості за кредитом до правонаступників позичальника, так як уже звертався з аналогічним позовом до позичальника. На даний час на виконанні перебуває виконавчий лист про стягнення з відповідача ОСОБА_1 цієї заборгованості і у разі ухвалення рішення про задоволення позову відбудеться її подвійне стягнення.
Повторне стягнення вже стягнутої заборгованості суперечить концепції недопустимості подвійного стягнення за зобов'язанням.
Порушене право АТ “УкрСиббанк» в цьому випадку підлягає захисту шляхом заміни боржника в виконавчому провадженні з виконання рішення суду про стягнення заборгованості з позичальника, яке набрало законної сили. Ця правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16.04.2025 в справі № 522/132/22.
Відповідно до правової позиції викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника.
Банк може подати скаргу на дії державного виконавця з клопотанням про поновлення строку оскарження, оскаржити постанову.
Крім того, в цій справі банк звернувся з позовом про стягнення грошових коштів з спадкоємців в доларах США, рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року у цивільній справі № 163/671/14-ц заборгованість стягнуто в гривні, за рішенням відбувалось стягнення в межах виконавчого провадження, відкритим є виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 , а тому задоволення вимоги до спадкоємців ОСОБА_3 в межах цієї справи призведе до подвійного стягнення заборгованості.
Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.
Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 січня 2026 року.
Головуючий - суддя
Судді