23 січня 2026 рокуСправа №: 695/5525/25
Номер провадження 3/695/131/26
23 січня 2026 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-4 КУпАП,
29 жовтня 2025 р. близько 14 год. та у період часу з жовтня по листопад 2025 р. на території Плешканівського НВК, що розташований в с. Плешкані, вул. Шкільна,4, неповнолітня донька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , систематично вчиняла булінг фізичного та психологічного характеру, що виражалося в образливих висловах, стусанах, штовханні та бійці відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учениці 6 класу Плешканівського НВК, внаслідок чого заподіяна шкода психічному та фізичному здоров'ю малолітньої ОСОБА_3 .
У судовому засіданні 16.01.2026 ОСОБА_1 вину визнала, каялася, підтвердила, обставини, зазначені в протоколі. Вказала, що її донька ОСОБА_2 інклюзивна дитина, школу не пропускає. Для дитини створені всі належні умови для проживання. У сім'ї троє дітей, чоловік служить у ЗСУ. У подальшому в судове засідання 23.01.2026 ОСОБА_1 не з'явилася, скерувавши до суду заяву про продовження розгляду справи без її участі.
У судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_2 16.01.2026 в присутності матері ОСОБА_1 підтвердила, що неодноразово чіплялася до учениці 6 класу ОСОБА_4 . Події відбувалися в школі, після уроків, на перервах.
У судовому засіданні 16.01.2026 р. мати малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_5 , вказала, що її донька неодноразово скаржилася, що її ображає, чіпляється учениця школи ОСОБА_6 . Вона не придавала цьому значення, вважала що дитина перебільшує події, до того часу поки до неї не потрапило відео, на якому зафіксовано як ОСОБА_7 , штовхає, дає стусанів її доньці. Після цього відео, ОСОБА_5 пішла до директора школи, було викликано працівників поліції та вона написала заяву.
У судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 16.01.2026 в присутності законного представника - матері ОСОБА_5 повідомила, що вона знайома з ученицею ОСОБА_8 . Раніше вони були друзями. Але з часом ОСОБА_6 почала до неї чіплятися, ображати, бити, одного разу навіть посадила її в мусорку. Вона говорила про це мамі, але остання не повірила їй зразу. Їй набридали образи ОСОБА_9 , тому інколи вона давала їй здачу.
Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Диспозиція ч.1 ст. 173-4 КУпАП передбачає відповідальність за булінг (цькування) тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років.
Згідно з ч. 3 ст. 173-4 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
Відповідно до ст.1Закону України"Про охорону дитинства" булінг (цькування) - психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов'язків.
У п. 4 розділу І Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), який затверджений наказом МОН України від 28 грудня 2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» вказано, що до булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.
Ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме: умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру; словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи; будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток; будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів; інші правопорушення насильницького характеру.
Таким чином, істотними ознаками булінгу є систематичність (повторюваність) діяння, яка в переважній більшості випадків слугує ключовою відмінністю від конфлікту між учасниками освітнього процесу, прояву невихованості чи недисциплінованості, та насильницький характер діянь, які вчиняються.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Частиною першою статті 16 Конвенції про права дитини передбачено, що жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключаютъ приниження честі та гідності дитини.
Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлюється, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які є батьками малолітніх, що вчинили відповідне правопорушення відповідає принципу пропорційності та справедливого балансу між інтересами малолітнього потерпілого, який став жертвою булінгу і потребує захисту та інтересами батьків малолітнього кривдника, оскільки останні повинні відповідати за належну соціальну поведінку своєї малолітньої дитини та зобов'язані вживати заходів для її виховання, навчання, духовного і морального розвитку у дусі поваги до гідності інших людей.
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-4 КУпАП, що знайшло своє повне підтвердження в суді на підставі зібраних та досліджених доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 981532 від 17.11.2025; протоколом прийняття заяви про правопорушення від 17.11.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 14.11.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 від 17.11.2025; протоколом №1 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) Плешканівського НВК від 17.11.2025, відеозаписом.
З досліджених судом доказів встановлено, що учасник освітнього процесу малолітня ОСОБА_1 вчинила булінг (цькування) іншого малолітнього учасника освітнього процесу - ОСОБА_3 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-4 КУпАП.
Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_2 являються ОСОБА_15 та ОСОБА_1 .
У відповідності до санкції частини 3 статті 173-4 КУпАП відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, несуть батьки, або особи, які їх замінюють, тобто в даному випадку мати ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .
Зважаючи на сукупність наведених доказів, суд приходить до висновку, що в діях малолітньої ОСОБА_2 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-4 ч. 1 КУпАП, а саме булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, що відповідно до ст. 173-4 ч. 3 КУпАП є підставою для накладення на її матір ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
При накладенні стягнення, суддя відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом'якшують відповідальність.
Зі службової характеристики вбачається, що ОСОБА_15 є військовослужбовцем, мобілізований та проходить службу в ЗСУ.
Згідно характеристики №150 від 03.12.2025 р, виданої старостою села с. Підставки, сім'я ОСОБА_15 , та ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем свого проживання: Черкаська область, Золотоніський район, с. підставки, вул. Центральна, 14.
ОСОБА_1 працює в ПСП «Плешкані» та позитивно характеризується за місцем роботи, що підтверджено характеристикою директора та інспектора кадрів ПСП «Плешкані», що міститься в матеріалах справи.
Обставиною, що згідно зі ст.34 КУпАП, пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, суд визнає щире каяття.
Обставин, що згідно зі ст.35 КУпАП, обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2026 року складає 665,60 грн.
Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з неї належить стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п'ять гривень шістдесят копійок).
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 40-1, 184, 256, 268, 280-287, 307, 308 КУпАП ,ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п'ять гривень шістдесят копійок).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.
Суддя Бойко Н.В.