Справа № 461/9355/25 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.
Провадження № 33/811/44/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
21 січня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М. з участю захисника Рісної Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Рісної Ю.Б. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ДСА України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 вчинив правопорушення п. 5, п. 6, п. 7, п. 9 П(С)БО 16 «Витрати», п.п.134.1.1, п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1032315 грн., в т.ч. за 2019 рік - 934215 грн., за 2021 рік - 98100 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.200.1, п.200.2 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на додано вартість на загальну суму 1147017 грн.
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Рісна Ю.Б. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Зазначає, що з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 ознайомився лише 05.12.2025, оскільки лише 04.12.2025 року вказана постанова була надана для загального доступу в ЄДРСР.
З огляду на те, що останній 10-ий день строк для оскарження припадає на 13 грудня 2025 року (якщо рахувати з дня прийняття оскаржуваної постанови), 14 грудня 2025 року (якщо рахувати з дня забезпечення доступу до оскаржуваної постанови), а 13 та 14 грудня припадають на вихідні дні - суботу та неділю, строк апеляційного оскарження підлягає поновленню.
Апелянт вказує, що ст. 163-1 КУпАП є бланкетною, тобто такою, що посилається на певні норми права, які встановлюють саме порядок ведення податкового обліку, але ці норми права у протоколі не вказані, натомість ст. 134, 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року, на які посилається особа, яка склала протокол, не встановлюють порядок ведення податкового обліку, а встановлюють порядок обчислення суми податку на додану вартість та податку на прибуток.
В акті перевірки ГУ ДПС у Львівській області відсутні посилання на порушення відповідальними посадовими особами ТОВ «РОКСІС ГРУП» правил ведення податкового обліку, які передбачені Главою 2 "Податкова звітність" Розділу II Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року. Натомість в акті містяться твердження органу ДпС про заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість у результаті ніби-то нереальності господарських операцій ТОВ «РОКСІС ГРУП» із своїми контрагентами. При цьому, порушень складання, оформлення та/або облікування будь-яких бухгалтерських документів та/або операцій не встановлено.
Порушення, зафіксовані у акті перевірки, на думку органів ДПС, полягають у проведенні безтоварних операцій ТОВ «РОКСІС ГРУП» з контрагентами - ТОВ «В-ІНТЕР ГРУП» (41077970) за період липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2019 року, ГОВ «ПРОФСИСТЕМБУД» (41312835) за період вересень 2019 року, ТОВ «АНТИКО РОССО» (43224767) за період квітень 2021 року, проведення їх лише з метою оформлення документів без реального факту реалізації товарів та робіт.
Такі висновки податкового органу грунтуються виключно на даних ДПС про неможливість проведення господарської діяльності контрагентами ТОВ «РОКСІС ГРУП».
При проведенні перевірки директором ТОВ «РОКСІС ГРУП» ОСОБА_1 надано перевіряючим первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами. Усі вищезазначені документи є належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», що не заперечується податковим органом з огляду на відсутність будь-яких зауважень до документів, які були б викладені в акті перевірки.
ТОВ «РОКСІС ГРУП» представлено органам ДПС належним чином оформлені податкові накладні на виконані роботи, які є достатньою правовою підставою для формування платником податку податкового кредиту. Жодних зауважень щодо оформленій вказаних податкових накладних з боку ДПС у акті перевірки не викладено, що однозначні свідчить про їх правильне та належне оформлення.
На час здійснення усіх вищевказаних господарських операцій ТОВ «РОКСІС ГРУП» та його контрагентами, останні були включені до Єдиною державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприсмців, а також була зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Крім того, виходячи з принципу індивідуальної відповідальності, ТОВ «РОКСІС ГРУП» не повинен нести відповідальності за неподання своїми контрагентами звітності по податку на прибуток та податку на додану вартість, неповідомлення податкових органів про зміну свого місцезнаходження, їх співпраці з ніби-то фіктивними підприємствами, а також ведення їхніми| контрагентами господарської діяльності у такий спосіб, який в подальшому призвів до визнання вказаних контрагентів банкрутами.
Відсутність за місцем знаходження контрагентів, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі сторін договору не свідчить про наявність мети у ТОВ «РОКСІС ГРУП» па укладення угоди, яке суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобов'язання.
Однак органом державної податкової служби не представлено обвинувального вироку суду щодо посадових осіб контрагентів ТОВ «РОКСІС ГРУП», єдиного допустимого доказу нікчемності правочинів, а тому відсутні законні підстави вважати доведеним факт спрямованості умислу посадових осіб правочинів на порушення публічного порядку.
При цьому у акті перевірки ГУ ДПС у Львівській області не оспорюється факт використання результатів виконаних робіт у власній господарській діяльності ТОВ «РОКСІС ГРУП».
Окрім того, ТОВ «РОКСІС ГРУП» оскаржує висновки акту перевірки, яким зафіксовано порушення.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з'явився. Захисник Рісна Ю.Б. у суді апеляційної інстанції не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .
За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
У суді апеляційної інстанції захисник Рісна Ю.Б. апеляційну скаргу підтримала, просив її задоволити.
Заслухавши пояснення захисника Рісної Ю.Б., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу задоволити частково з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зі змісту ст. 283 КУпАП вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Цих вимог закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції дотримано не було.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які, у разі визнання особи винною, повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
Виходячи зі змісту ст.ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, цим процесуальним документом особа фактично притягається до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище, фактично є обвинуваченням.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
Так, диспозиція частини першої статті 163-1 КУпАП передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Норма ч. 1 ст. 163-1 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, проте для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
Проте, складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, який прийнятий судом до уваги як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не відповідає даним вимогам закону, оскільки в ньому не відображено суть адміністративного правопорушення та конкретні дії останнього, що у розумінні диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП були допущені ОСОБА_1 , як керівником ТОВ Роксіс Груп», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1032315 грн., в т.ч. за 2019 рік - 934215 грн., за 2021 рік - 98100 грн., що призвело до заниження податку на додано вартість на загальну суму 1147017 грн.
Тобто, викладена у протоколі фабула інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, не відповідає об'єктивній стороні правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, при викладі суті вчиненого адміністративного правопорушення, в протоколі зазначено лише перелік норм податкового законодавства.
Неналежне оформлення матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення, а саме відсутність конкретизації наведених вище даних, позбавило суд можливості об'єктивно встановити обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, та прийняти законне рішення.
На переконання апеляційного суду, без усунення зазначених недоліків зробити однозначний висновок щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_1 не є можливим, відтак неповнота даних є істотною і апеляційний суд не наділений повноваженнями таку усунути.
За змістом ст. 278 КУпАП, при виявленні недоліків в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, або в інших матеріалах, що перешкоджають або унеможливлюють об'єктивний розгляд справи, особа, що провадить підготовку до розгляду справи, повертає матеріали справи відповідному правоохоронному органу, що порушив провадження в адміністративній справі, на дооформлення.
Верховним Судом України визнано правильною практику тих судів, які вмотивованими постановами повертають відповідному правоохоронному органу для належного, додаткового оформлення протоколи про адміністративні правопорушення, складені без додержання вимог ст. 256 КУпАП (п.24 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року № 14; п.16 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №10).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Без належного оформлення протоколу про адміністративну правопорушення, неможливо постановити законне і обґрунтоване рішення, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з поверненням матеріалів до Головного управління ДПС у Львівській області для доопрацювання, після усунення яких справа про адміністративне правопорушення, підлягає подальшому направленню до місцевого суду для її розгляду по суті.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
поновити захиснику Рісній Ю.Б. строк апеляційного оскарження.
Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП скасувати.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 повернути до Головного управління ДПС у Львівській області через Галицький районний суд м. Львова.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.