Справа № 199/16818/25
(1-кп/199/458/26)
іменем України
23.01.2026 м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12024050000000520 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2024, відносно:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Кам'януватка Новормиргородського району Кіровоградської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією на посаді водія відділення управління вогнем і маневру підрозділами взводу управління командира мінометної батареї 4 батальйону оперативного призначення за 5 тарифним розрядом військової частини НОМЕР_1 НГУ, сержанта, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого у будинку АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у будинку АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст.415 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_6
обвинувачений - ОСОБА_3
потерпілий - ОСОБА_7 та його представник - адвокат ОСОБА_8
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом визнано доведеним, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №113 від 14.04.2023 сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду водія відділення управління вогнем і маневру підрозділами взводу управління командира мінометної батареї 4 батальйону оперативного призначення за 5 тарифним розрядом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Будучи військовослужбовцем Збройних сил України сержант ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов?язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила дорожнього руху), та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Проте, сержант ОСОБА_3 , 02.08.2024 року, приблизно о 13 год. 45 хв., керував технічно справною транспортною машиною «Jeep Cherokee», в.р.н. НОМЕР_2 та рухався по автомобільній дорозі «Олександрівка-Покровськ-Костянтинопіль» зі сторони м. Покровськ у напрямку м. Добропілля, зі швидкістю 90 км/год.
Продовжуючи рух у напрямку нерегульованого перехрестя з проїжджою частиною, що веде до стволу шахти «Білецька», яка знаходиться у м. Білицьке, Добропільської міської громади Покровського району, Донецької області, ОСОБА_3 , проявив неуважність, діючи необережно, не переконавшись в безпеці своїх подальших дій і що це не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам руху, не маючи перешкод технічного характеру, не врахував дорожню обстановку, почав виконувати обгін автомобіля «ВАЗ-2105», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався попереду нього у попутному напрямку та здійснював маневр повороту ліворуч, чим грубо порушив вимоги п. 14.6 (а) Правил дорожнього руху України та вимоги дорожнього знаку: №2.1 «Дати дорогу» згідно з якими:
-14.6 а) «Обгін заборонено: а) на перехресті», у зв?язку із тим, що в зоні перехрестя існує підвищена небезпека здійснення маневрів транспортних засобів як у попутному, так і в зустрічному напрямках. Крім того, поданий попереджувальний сигнал може бути неправильно витлумачений іншими учасниками дорожнього руху».
У подальшому при виконанні ОСОБА_3 , маневру обгону на перехресті відбулося зіткнення з автомобілем «ВА3-2105», р.н. НОМЕР_4 .
Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи у даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія транспортної машини «Jeep Cherokee», в.р.н НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , наявні невідповідності вимогам п. 14.6 а) Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв?язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.
Порушення водієм ОСОБА_3 , п. 14.6 а) Правил дорожнього руху України перебували в причинно-наслідковому зв?язку з дорожньо-транспортною подією, внаслідок якої пасажир автомобіля ОСОБА_9 , 1985 року народження, який загинув на місці, спричинені наступні тілесні ушкодження: забійна рана потилиці, по одному садну на шиї позаду, на лобі та правій вилиці, три садна спини; множинні уламкові переломи основної, решітчастої, потиличної, обох скроневих кісток та лінійні переломи потиличної лобної, обох тім?яних кісток черепу, уламковий перелом правої виличної кістки, уламковий відкритий перелом нижньої щелепи на рівні 3-го зуба зліва, руйнування тканини мозку основної та частково скроневих ділянок головного мозку, субарахноїдальний крововилив лівої тім?яно-скроневої області; переломи ребер справа: 1,2,3,7,8-е по середньо-ключичній, 2-6-е по переднє-пахвинній лініям, ребер зліва- по середньо-ключичній 1-3-е, по переднє-пахвинній- 4,5,б-е, по лопатковій лінії 1-10-е, 9-11-е по біля-хребтовій лінії; перелом лівої ключиці, розрив лівого клубово-крижового сполучення; компресійний перелом тіла 1-го грудного хребця з уламковим переломом його лівого поперечного відростку та повним розривом спинного мозку по цьому рівню; множинні розриви позаду обох нижніх долей легень, перикарду з серцем, печінки, розрив капсули та тканини селезінки, ускладнені двостороннім гематораксом (400мл зліва та 100мл справа), гемоперикардом(150мл), гемоперитонеумом (до 300мл крові). Усі вище вказані ушкодження, у сукупності , мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя під час спричинення на підставі Наказу Міністерства Охорони здоров?я України №6 від 17.01.1995р п.п.2.1.3.б.ж.и.,л.. Спричинені від дій тупих предметів в час не більше декількох хвилин до моменту смерті. Усі ці ушкодження мають прямий причинно-наслідковий зв?язок з причиною смерті. Виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_9 могли бути спричинені при дорожньо-транспортній пригоді 02.08.2024р, описаної в фабулі постанови. Вірогідніше, травмуюча сила на тіло ОСОБА_9 діяла в сторону його лівої та передньої поверхні тіла, при цьому він вірогідніше, знаходився в сидячому положенні.
Крім вказаного, порушення водієм ОСОБА_3 , п. 14.6 а) Правил дорожнього руху України перебували в причинно-наслідковому зв?язку з дорожньо-транспортною подією, внаслідок якої водій автомобіля ВА32105», р.н. НОМЕР_5 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження: перелом акроміального відростка лівої лопатки, вивих акроміально-ключичного суглоба зліва, утворилися від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі елементи автотранспортного засобу при дорожньо-транспортній пригоді, можливо у строк та при обставинах, вказаних в представленій постанові. Згідно наказу МОЗ №6 від 17.01.1995р. правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, вищезазначені тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, які потребують для свого загоєння та лікування терміну понад 21-н день ( 3-х тижні).
Необережні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразились у порушенні правил водіння транспортної машини, що спричинило загибель потерпілого ОСОБА_9 , а також спричинило потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 415 КК України.
2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Як пояснив обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчиненого ним кримінального правопорушення, та повідомив, що 02.08.2024 рухався з м.Покровська в бік м.Добропілля на транспортному засобі «Jeep Cherokee», в.р.н НОМЕР_2 зі швидкістю 80-90 км/год на точку дислокації. Так, виконуючи бойовий наказ, у автомобілі також перебував ОСОБА_10 , виїхавши на зустрічну смугу для обгону машини, він побачив транспортний засіб «ВА32105» білого кольору. Далі, через 300 метрів виїхала інша машина, а тому щоб уникнути аварії він повернув ліворуч, внаслідок чого зачепив «ВА32105», після чого автомобіль під його керуванням перекинулось.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що 02.08.2024 року, приблизно о 13 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом «ВА32105», р.н. НОМЕР_5 по автомобільній дорозі «Олександрівка-Покровськ-Костянтинопіль» при здійсненні маневру повороту ліворуч сталось зіткнення з транспортним засобом «Jeep Cherokee», в.р.н НОМЕР_2 , подальші події він не пам'ятає .
В судовому засіданні всі учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд, за згодою всіх учасників судового провадження, вважав не доцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження, кожен окремо, правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його необережні дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 415 КК України, як такі що виразилися у порушенні правил водіння транспортної машини, що спричинило загибель потерпілого ОСОБА_9 , а також спричинило потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
4.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Суд відносить щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченим до обставин, що пом'якшують покарання, оскільки він визнав свою вину, проявив дійове каяття, що характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
5.Мотиви призначення покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, який скоєно з необережності, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, є військовослужбовцем, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, має на триманні неповнолітніх дітей.
Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, який просив призначити покарання у виді службового обмеження на строк 1 рік із відрахуванням у дохід держави в розмірі двадцяти відсотків із суми грошового забезпечення; потерпілі та представник просили призначити не суворе покарання; обвинувачений просив суворо не карати, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді службового обмеження.
Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 не обирався.
За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь держави витрати пов'язані із проведенням судових експертиз.
Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 415 КК України і призначити йому покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 (один) рік із відрахуванням у дохід держави в розмірі двадцяти відсотків із суми грошового забезпечення.
У відповідності до ч. 2 ст. 58 КК України під час відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на один рік ОСОБА_3 не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Скасувати накладений, відповідно до ухвали слідчого судді Красноармійського районного суду Донецької області від 08.08.2024 арешт на автомобіль марки «Jeep-Grand Cherokee», який належить Західне ОТО в/ч НОМЕР_6 , та автомобіль марки «ВАЗ-2105» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ТзОВ Агрофірма «Красний забойщик» - повернувши за належнстю власникам.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов'язані із проведенням судових експертиз в сумі - 9 319,08 гривень.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя Амур-Нижньодніпровського
районного суду м. Дніпра ОСОБА_11