22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 990SCCV/12/26
провадження № 61-21вп26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Паращака Василя Васильовича, про визначення підсудності клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,
У січні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Паращака В. В. звернувся до Верховного Суду із заявою, в якій просить визначити підсудність клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, а саме рішення судді 4-го сімейного суду в м. Бююкчекмедже Турецької республіки ЕМІНЕ СЕЛДА ОДЖАЛ 39503 від 08 червня 2023 року, ухвалене у справі № 2022/448, що набрало законної сили 26 березня 2024 року, та роз'яснювальне рішення судді 4-го сімейного суду в м. Бююкчекмедже Турецької Республіки ЕМІНЕ СЕЛДА ОДЖАЛ 39503 від 20 лютого 2025 року, що набрало законної сили 19 березня 2025 року, про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України (прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянином Турецької Республіки, який був зареєстрований 06 травня 2017 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 894.
Вказує, що вона є громадянкою України, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , проте ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року її клопотання про визнання рішення іноземного суду щодо розірвання шлюбу, що не підлягає примусовому виконанню, залишено без розгляду з підстав відсутності доказів місця проживання (перебування) або місцезнаходженням ОСОБА_4 або місцезнаходження його майна у Залізничному районі м. Львова.
Зазначені обставини перешкоджають ОСОБА_1 зареєструвати в України розірвання шлюбу, укладеного з ОСОБА_4 .
Заява підлягає залишенню без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
За змістом указаної норми права Верховний Суд має повноваження на визначення підсудності конкретної справи за участю сторін, які проживають за межами України. Необхідною умовою визначення підсудності справи є пред'явлення позову із зазначенням місця проживання сторін та доказів того, що обидві сторони проживають за межами України.
Як вбачається зі змісту заяви, представник ОСОБА_1 - адвокат Паращака В. В. просить Верховний Суд визначити підсудність клопотання
ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Проте, порядок подання та розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визначено Главами 1, 2 Розділу IX ЦПК України.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
Згідно з частинами першою, другою статті 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України (частини перша, друга статті 465 ЦПК України).
Отже підсудність розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню визначено Главами 1, 2 Розділу IX ЦПК України, відповідно не може бути альтернативою визначення такої підсудності в порядку статті 29 ЦПК України, як помилково вважає ОСОБА_1 , відповідне клопотання якої ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2025 року залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 466 ЦПК України.
За наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги статті 29 ЦПК України не підлягають застосуванню для визначення підсудності клопотання визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Керуючись частиною другою статті 29 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Паращака Василя Васильовича, про визначення підсудності клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара