22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 755/12200/20
провадження № 61-16216ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 10 грудня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК Сервіс», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин Андрій Миколайович, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
15 січня 2026 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду
від 10 грудня 2025 року у цій справі, яка зареєстрована за вх. № 1501/0/220-26
від 16 січня 2026 року.
Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 16 січня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Фаловська І. М.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання
про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
З прохальної частини касаційної скарги вбачається, що вона не відповідає вимогам статті 409 ЦПК України, оскільки у ній чітко не зазначено результат розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково
і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема
за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині
або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження
у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої
та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі
у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті
Отже, ОСОБА_1 необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи
або ж надати докази її надсилання відповідно до вимог статті 43 ЦПК України іншим учасникам справи, у якій уточнити вимоги її прохальної частини
з урахуванням вимог цієї ухвали, таким чином, щоб прохальна частина відповідала вимогам статті 409 ЦПК України.
Крім того, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України
до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте заявлено клопотання про звільнення його сплати або ж відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Вказане клопотання мотивоване тим, що:
- відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» касаційна скарга підлягає оплаті судовим збором. Водночас у цій справі наявні виняткові обставини, які об'єктивно ускладнюють або роблять неможливою своєчасну сплату судового збору та обґрунтовують необхідність звільнення заявника від його сплати,
або, як мінімум, відстрочення сплати до ухвалення рішення судом касаційної інстанції;
- касаційна скарга подається не з метою перегляду встановлених судами фактичних обставин, а у зв'язку з істотними порушеннями норм процесуального права, зокрема: розглядом справи незаконним складом суду; порушенням права на суд, встановлений законом (стаття 6 Конвенції); нерозглядом заяви про відвід суду; неналежним врученням процесуальних документів; відсутністю доступу
до повних матеріалів справи та правовою невизначеністю, створеною судом апеляційної інстанції;
- заявник об'єктивно був позбавлений можливості своєчасно реалізувати процесуальні права, у тому числі у зв'язку з неналежним інформуванням про ухвалені судові рішення та відсутністю доступу до матеріалів справи. У таких умовах покладення на заявника обов'язку негайної сплати судового збору фактично створює додаткову та непропорційну перешкоду для доступу до суду касаційної інстанції;
- відповідно до статті 8 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на доступ до суду має бути реальним
та ефективним, а не формальним. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що фінансові бар'єри не повинні обмежувати сутність права на судовий захист, особливо у справах, що стосуються фундаментальних процесуальних гарантій;
- з огляду на характер заявлених порушень, значний обсяг процесуальних дій, необхідність захисту порушених прав та принцип доступу до правосуддя, звільнення від сплати судового збору у цій справі є пропорційним та виправданим заходом. У разі якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для повного звільнення, заявник просить застосувати альтернативний, менш обтяжливий захід - відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши вказане клопотання, суд виснує, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом,
але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених
у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи,
або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити
або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше
ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи
за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки),
які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх
чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведена норма закріплює дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити
або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуальної рівності сторін та знаходиться
в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах
та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім'ї
та наявність утриманців тощо.
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Докази, які б підтверджували те, що майновий стан заявниці перешкоджає сплаті судового збору, не надані.
За таких обставин у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або ж його відстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду, подану фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 328,00 грн.
За частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні
до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті,
в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи викладене, заявниця за подання касаційної скарги має сплатити
532,48 грн судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору заявнику необхідно надати Верховному Суду відповідний платіжний документ.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати
ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали будуть застосовані наслідки, передбачені частиною третьою статті 393 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк