20 січня 2026 року
м. Київ
справа № 346/1551/20
провадження № 61-3ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Стеценком Юрієм Володимировичем, на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат,
Обставини справи
1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про відшкодування витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ним та ОСОБА_3 було укладено договір доручення, на підтвердження цього є видана Кравцем В. Г. довіреність.
На виконання договору доручення позивач вчиняв юридичні дії в інтересах довірителя ОСОБА_3 під час розгляду цивільної справи № 205/6684/13-ц.
Позивач вказує, що під час розгляду вказаної справи поніс витрати пов'язані з виконанням доручення довірителя ОСОБА_3 , а саме 01 грудня 2012 року уклав договір про надання юридичних послуг із адвокатом Шило Т. В., предметом якого було представництво адвокатом інтересів ОСОБА_3 у суді у вказаній справі. За надані послуги позивач сплатив адвокату 48 780,00 грн, про що вона написала розписку 30 липня 2013 року
11 червня 2014 року позивач уклав договір із адвокатом Шило Т. В., предметом якого було представництво адвокатом інтересів ОСОБА_3 в зазначеній справі, та сплатив адвокату 91 000,00 грн.
За юридичні послуги адвоката Шило Т. В. в апеляційній інстанції у справі
№ 205/6684/13-ц він сплатив 4 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою від 04 грудня 2014 року.
Позивач вказує, що витрати на адвоката були погоджені ОСОБА_3 , він не відкликав виданої йому довіреності, видав нову та був поінформований про стан розгляду справи.
Крім того позивач вказує, що він ніс інші витрати пов'язані із виконанням доручення довірителя ОСОБА_3 , всі ці витрати у інтересах довірителя є витратами останнього, пов'язані з виконанням доручення, які ОСОБА_3 повинен відшкодувати повіреному.
Зазначає, що у 2017 році ОСОБА_3 помер, після його смерті спадщину прийняли його син ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_2 , які повинні відповідати з зобов'язаннями ОСОБА_3 за договором доручення.
Позивач посилається, що відповідачі повинні сплатити інфляційні збитки та
3% річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Просив суд стягнути з відповідачів по 69 890,00 грн і 2 000,00 доларів США відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, 35 372,81 грн інфляційного збільшення за весь час прострочення, 4 874,85 і 318,86 доларів США 3% річних від суми заборгованості та понесені судові витрати.
З урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 87 210,00 грн та 4 000,00 доларів США як відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення; 212 243,97 грн інфляційного збільшення за весь час прострочення, 24 392,41 грн і 1 258,52 доларів США 3% річних від суми заборгованості.
2. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 202 року провадження по справі в частині вимог до ОСОБА_4 закрито на підставі пункту першого частини першої
статті 255 ЦПК України.
3. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою від 25 листопада 2025 року Івано-Франківський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у інтересах якого діє ОСОБА_5 , задовольнив частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2025 року змінив, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
5. 31 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Стеценко Ю. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
6. ОСОБА_1 зазначив, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду
від 23 жовтня 2024 року у справі № 420/13492/22, від 02 листопада 2021 року у справі № 923/1008/20, від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18,
7. ОСОБА_1 посилався на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази.
8. Також посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України,
ОСОБА_1 зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про зміст вимог кредитора до спадкоємця, «домовленість» кредитора і спадкоємця, «відмову» спадкоємця кредитору.
Позиція Верховного Суду
9. ОСОБА_1 просив поновити строк на касаційне оскарження рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 серпня
2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року.
10. На обґрунтування підстав поновлення строку зазначив, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції отримано 02 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд».
11. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
12. Тому, враховуючи наведені заявником обставини, строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до статті 390 ЦПК України.
13. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
14. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
15. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
17. 07 липня 2020 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, з урахуванням якої просив стягнути 87 210,00 грн та
4 000,00 доларів США, як відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, 212 243,97 грн інфляційного збільшення за весь час прострочення,
24 392,41 грн і 1 258,52 доларів США 3% річних від суми заборгованості.
18. Офіційний курс долара станом на 31 грудня 2025 року (дата подання касаційної скарги), за даними Національного банку України, складав 42,3878 грн.
19. Тобто ціна позову у цій справі у загальному розмірі, враховуючи офіційний курс долара станом на 31 грудня 2025 року, становить 546 743,47 грн
[87 210,00 грн + 169 551,20 грн (4 000,00 доларів США * 42,3878 грн)
+ 212 243,97 грн + 24 392,41 грн + 53 345,89 грн (1 258,52 доларів США * 42,3878 грн)], яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 250 = 757 000,00 грн).
20. Отже ця справа, виходячи з ціни позову, яка не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за загальним правилом належить до категорії справ, рішення у яких відповідно до пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
21. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
22. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до
ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
23. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України.
24. Обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
25. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
26. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
27. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
29. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
30. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
31. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Верховним Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити строк ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 05 серпня 2025 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду
від 25 листопада 2025 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Стеценком Юрієм Володимировичем, на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 05 серпня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 25 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара