21 січня 2026 року
м. Київ
справа № 522/21400/25-Е
провадження № 61-935ск26
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання, в якій просила встановити, що ОСОБА_1 з 2009 року постійно проживала спільно із ОСОБА_2 , який помер у квітні 2025 року.
Хаджибейський районний суд міста Одеси ухвалою від 13 жовтня 2025 року у відкритті провадження відмовив. Роз'яснив заявнику про право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.
Одеський апеляційний суд постановою від 16 грудня 2025 року ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2025 року скасував. Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
20 січня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року в зазначеній справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що справа підсудна Хаджибейському районному суду міста Одеси, оскільки вона фактично проживає на території, що належить до юрисдикції Овідіопольського районного суду Одеської області.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд встановив, що звертаючись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який помер у квітні 2025 року, заявник вказувала, що встановлення такого факту є необхідним для отримання спадщини/пенсії після померлого.
Згідно із свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , яке видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у квітні 2025 року помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до свідоцтва про поховання № НОМЕР_2 воно видано ОСОБА_1 як користувачу місця № 17, де поховано ІНФОРМАЦІЯ_2 померлого ОСОБА_2 .
У цій справі заявник просить встановити в порядку окремого провадження факт спільного проживання зі спадкодавцем з метою реалізації права на оформлення спадкових прав як спадкоємцем четвертої черги.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб (частина третя статті 42, частина четверта статті 294 ЦПК України.
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають визнанню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із визнанням обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь також і заінтересовані особи. Для цих осіб є характерним те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Отже, залучення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб'єктивних прав.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем, заявник не зазначила заінтересованих осіб.
Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, врахував матеріали справи, які не містять копії спадкової справи, заведеної після смерті у квітні 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до майна померлого, що унеможливлює застосування судом положень статті 1277 ЦК України у цій справі, які застосовані судом першої інстанції.
При цьому врахував, що на стадії апеляційного перегляду справи із заявою про залучення до участі у справі в якості заінтересованої особи звернулася ОСОБА_3 , яка є сестрою померлого ОСОБА_2 , яка зазначила, що за її заявою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савіною К. П. заведена спадкова справа № 73991326 від 26 квітня 2025 року до майна її брата.
Згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України - «Окреме провадження».
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що визначальне значення під час розгляду заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями (див. постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16-ц, від 04 червня 2025року у справі № 638/9040/23).
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 641/683/23).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23).
Суд повинен встановлювати, між ким існує спір, хто є таким спадкоємцем відповідно до вимог цивільного законодавства України, який оспорює право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц та постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 175/423/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 202/6418/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц, від 04 січня 2023 року у справі № 198/99/15-ц, від 14 листопада 2024 року у справі № 352/2129/23.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Отже, встановивши, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки матеріали спадкової справи судом не досліджувалися. Відмовляючи у відкритті окремого провадження суд не встановлював дійсних осіб, між якими існує спір про право, та не встановив, чи є між такими особами реальний, а не вірогідний спір.
Доводи заявника щодо порушення територіальної підсудності цієї справи є безпідставним, оскільки відповідно до частини першої статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 26 вересня 2025 року у цій справі встановив, що згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Аналогічна адреса ОСОБА_1 також зазначена у заяві про встановлення факту, а також в доданому до заяви копії її паспорта в розділі «місце проживання».
Крім того, відповідно до частини другої статті 411 ЦПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди із судовими рішеннями.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров