Ухвала
20 січня 2026 року
м. Київ
справа № 728/951/25
провадження № 61-15556ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої суми субсидії,
У квітні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь зайво виплачену субсидію за період з 01 січня 2023 року до 30 квітня 2024 року в розмірі 18 086,66 грн.
Бахмацький районний суд Чернігівської області заочним рішенням від 30 червня 2025 року в задоволенні позову відмовив.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 01 серпня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Чернігівській області на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2025 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання ухвали суду, а саме - заявнику необхідно було надати документ про сплату судового збору в сумі 908,40 грн, і роз'яснив заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 13 серпня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Чернігівській області на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2025 року визнав неподаною та повернув заявнику.
10 грудня 2025 року ГУ ПФУ в Чернігівській області через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, ГУ ПФУ в Чернігівській області у касаційній скарзі заявляло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що при отриманні ухвали апеляційного суду, спеціалістом відділу виникла необхідність ознайомитися з матеріалами справи, детально проаналізувати їх для належної підготовки касаційної скарги. Це зайняло певний час, що унеможливило подачу касаційної скарги у строки, передбачені ЦПК України. Зазначало, що дотепер зберігаються довготривалі тривоги, відключення світла та загроза масованих ракетних ударів, загроза атаки «бойовими дронами», тому нехтування сигналами повітряної тривоги є неприпустимим. Враховуючи наведене, працівники, які продовжують виконувати обов'язки державної служби, періодично змушені переривати свою роботу, вимикати електричні прилади (зокрема, комп'ютери) та покидати робочі місця через оголошення по області (району) повітряних тривог, з метою уникнення загрози їх життю та здоров'ю. При цьому кількість таких вимушених «перерв» за день може бути різна, а час одного перебування в укритті подекуди сягає кількох годин, а то і більше суток. Під час прямування та перебування в укриттях унеможливлюється виконання посадових обов'язків, зокрема, призупиняється обробка вхідної кореспонденції, опрацювання рішень суду, підготовка процесуальних документів, відправлення вихідної кореспонденції тощо. Сукупність вказаних обставин викликала об'єктивну неможливість підготовки та відправлення касаційної скарги у більш ранні строки, через незалежні від ГУ ПФУ в Чернігівській області причини. Ураховуючи зазначене, заявник вважав, що є підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та просив його поновити.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2025 року визнано підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року за клопотанням ГУ ПФУ в Чернігівській області неповажними. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Залишаючи касаційну скаргу ГУ ПФУ в Чернігівській області без руху у зв'язку із пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, Верховний Суд виходив з того, що наведені заявником підстави не можуть слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, що саме вплинуло на роботу цього державного органу саме в період з 13 серпня 2025 року (дата отримання оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 13 серпня 2025 року) до 10 грудня 2025 року (день звернення з касаційною скаргою).
На виконання вимог ухвали від 26 грудня 2025 року ГУ ПФУ в Чернігівській області через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, у якій заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року з посиланням на те, що дотепер зберігаються довготривалі тривоги, відключення світла та загроза масованих ракетних ударів, загроза атаки «бойовими дронами», тому нехтування сигналами повітряної тривоги є неприпустимим. Враховуючи наведене, працівники, які продовжують виконувати обов'язки державної служби, періодично змушені переривати свою роботу, вимикати електричні прилади (зокрема, комп'ютери) та покидати робочі місця через оголошення по області (району) повітряних тривог, з метою уникнення загрози їх життю та здоров'ю. При цьому кількість таких вимушених «перерв» за день може бути різна, а час одного перебування в укритті подекуди сягає кількох годин, а то і більше суток. Вказані обставини викликали об'єктивну неможливість підготовки та відправлення касаційної скарги у більш ранні строки, через незалежні від заявника причини. З урахуванням наведеного, ГУ ПФУ в Чернігівській області вважає, що є підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та просив його поновити.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Наведені ГУ ПФУ в Чернігівській області причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Дослідженням документів у справі № 728/951/25, встановлено, що згідно із карткою руху документу ухвала Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року була направлена до електронного кабінету ГУ ПФУ в Чернігівській області (ЄДРПОУ 21390940) та доставлена 13 серпня 2025 року 21:00.
З касаційною скаргою на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року ГУ ПФУ в Чернігівській області звернулося лише 10 грудня 2025 року, тобто майже через 4 місяці після отримання ухвали апеляційного суду від 13 серпня 2025 року.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року в справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року в справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року в справі «Тімотієвич проти України».
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
З урахуванням викладеного, зазначені ГУ ПФУ в Чернігівській області доводи у поданому 09 січня 2026 року клопотанні фактично дублюють раніше наведені, які вже визнавалися Верховним Судом неповажними в ухвалі від 26 грудня 2025 року.
Ураховуючи, що ГУ ПФУ в Чернігівській області не зазначено інших поважних підстав для поновлення пропущеного строку звернення з касаційною скаргою на оскаржуване судове рішення, суд визнає наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Оскільки заявник не навів інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої суми субсидії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов