Провадження № 22-ц/803/1274/26 Справа № 205/4650/25 Суддя у 1-й інстанції - Федотова В. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
22 січня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Никифоряка Л.П., Космачевської Т.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів, -
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2018 року було розірвано. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2019 року із відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.07.2019 року і до досягнення дітьми повноліття. Виконавчий лист, виданий на примусове виконання зазначеного рішення суду, перебуває на виконанні у Першому Правобережному ВДВС. Відповідач до червня 2023 року аліменти взагалі не виплачував, в період з червня 2023 року частково сплатив заборгованість. Заборгованість відповідача зі сплати аліментів на дітей за період з 01.07.2019 року по 01.06.2023 року складала 395 017,18 грн., за період х 01.06.2023 року по 01.03.2025 року, з урахуванням частково сплачених коштів, стала складати 204 834,05 грн. Позивач вважає, що оскільки заборгованість відповідача за період з 01.07.2019 року по 01.06.2023 року складала 395 017,18 грн., сплачувати яку відповідач почав з 01.06.2023 року, то відповідач має сплатити пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.07.2019 року по 01.06.2023 року. Розмір неустойки розрахований позивачем та визначений, з урахуванням положень Сімейного кодексу України, формули розрахунку пені, за період з 01.07.2019 року по 01.06.2023 року і становить 1 887 720,31 грн.
У зв'язку з тим, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки у розмірі не більше 100 відсотків заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року у розмірі 395 017,18 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року у розмірі 395 017,18 (триста дев'яносто п'ять тисяч сімнадцять) гривень 18 копійок.
Стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити суму пені до розумного розміру.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 13, 14).
На теперішній час малолітні діти проживають з позивачем та перебувають на її утриманні, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем (а.с. 23, 24).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2019 року із відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.07.2019 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 15).
Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Дніпра від 20.11.2019 року було відкрите виконавче провадження № 60639325 на виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2019 року про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.07.2019 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 55).
Також, державним виконавцем Шевченківського ВДВС міста Дніпра у вказаному виконавчому провадженні було винесено наступні постанови:
-про арешт майна боржника від 23.04.2020 року;
-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23.04.2020 року;
-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 23.04.2020 року;
-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 23.04.2020 року;
-про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 01.12.2022 року та від 06.08.2023 року;
Згідно копії відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.11.2022 року відповідач ОСОБА_1 23.05.2022 року був призваний на військову службу за мобілізацією (а.с. 21).
Відповідно до копії постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.07.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 вирішено задовольнити, рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01.04.2025 року скасувати, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про зменшення розміру стягуваних аліментів задовольнити, зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2019 року у справі № 200/9511/19 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей з 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) до 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Також вирішено відкликати виконавчий лист, виданий на виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2019 року у справі № 200/9511/19.
Позивач вважає, що оскільки заборгованість відповідача за період з 01.07.2019 року по 01.06.2023 року складала 395 017,18 грн., сплачувати таку заборгованість відповідач почав з 01.06.2023 року, а тому із відповідача слід стягнути пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.07.2019 року по 01.06.2023 року.
Згідно із розрахунком Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 60639325 року на 01.08.2025 року складає 211 226,76 грн., а за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року - 395 017,18 грн.
Мотиви, якими керується апеляційний суд
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно із частиною 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
У справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і вважала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Крім того, аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), та зазначено про необхідність обчислення пені за прострочення сплати аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів.
У Постанові Верховного Суду України № 6-94цс15 від 01 липня 2015 року викладено правову позицією щодо порядку проведення розрахунку неустойки (пені), яка стягується на підставі ст.196 СК України. Зокрема, зазначено, що з урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилося стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувалися.
Тобто, неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов'язку буде різним, а тому кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Отже, пеня за прострочення зі сплати аліментів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення аліментних зобов'язань.
За змістом частини 2 ст. 197 ЦПК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
За правилами частин 1-2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем ОСОБА_1 не доведено відсутність його вини в простроченні сплати аліментів на утримання дітей за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року.
Жодних обґрунтованих підстав, про те, що відповідач з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року реально не міг виконувати рішення суду не наведено та доказів не надано.
Доводи відповідача щодо того, що він не знав про примусове стягнення із нього аліментів на утримання дітей за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2013 року колегія суддів відхиляє, оскільки відповідних доказів матеріали справи не містять.
Як вбачається із розрахунку Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 60639325 року на 01.08.2025 року складає 211 226,76 грн., а за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року - 395 017,18 грн. Із вказаного розрахунку також вбачається, що відповідач до 01.06.2023 року аліменти не сплачував.
Розмір неустойки (пені) по аліментах за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року складає 1 887 720,31 грн. Розрахунок неустойки (пені) по аліментам наданий позивачем відповідачем не спростований.
Здійснюючи розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд врахував положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, яка підлягає застосуванню в силу ст. 5 Цивільного Кодексу України, оскільки вказана норма пом'якшує цивільну відповідальність боржника за несвоєчасну сплату аліментів.
Тобто законодавець, встановивши у ч. 1 ст. 196 СК максимальну межу для пені, передбачив, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (ч. 2 ст. 196 СК). Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з'ясовується чи є підстави для її зменшення.
При вирішенні питання про стягнення пені відповідно до ст. 196 СК законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.
Водночас тлумачення ч. 2 ст. 196 СК вказує на те, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів.
При цьому саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.
Тоді як визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов'язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов'язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як стимулу для своєчасного виконання аліментних зобов'язань.
Натомість ураховується, що вирішення спірних правовідносин вирішується відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, де зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Однак, відповідачем не надано належних доказів для зменшення розміру неустойки.
Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, враховуючи приписи статті 196 СК України, оскільки сума пені не може перевищувати 100% заборгованості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року у розмірі 395 017,18 грн.
Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Повний текст постанови складено “22»січня 2026 року.
Головуючий:
Судді: