22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 826/21431/15
адміністративне провадження № К/990/3262/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року
та постанову Шостого апеляцйного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року
у справі №826/21431/25
за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Коніка Мінолта Україна"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
20 січня 2026 року на адресу Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляцйного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №826/21431/15, предметом спору в якій є скасування податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2015 року №0005802206, № 0005812206 та № 0005822206.
Попередньо подану касаційну скаргу Верховний Суд повернув у зв'язку з відсутністю обґрунтування підстав касаційного оскарження, визначеного частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому Суд вказав на те, що пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України спрямований на забезпечення єдності судової практики та стосується відсутності висновку Верховного Суду саме щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У повторно поданій касаційній скарзі податковий орган наголошує на тому, що судом касаційної інстанції допущено неповне врахування положень абзацу 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, при формуванні процитованого висновку, оскільки положення вказаного абзацу при визначенні підстав касаційного оскарження чітко передбачають посилання скаржником на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при посиланні на один або декілька з чотирьох пунктів частини 4 статті 328 КАС України.
У повторно поданій касаційній скарзі податковий орган наполягає на визначенні пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави касаційного оскарження.
Також податковий орган визначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні з пунктом 5 частини третьої статті 353 цього Кодексу, зазначивши про наявність обов'язкової підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або не підписано тими суддями, які зазначено в судовому рішенні.
При цьому відповідач просить Суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляцйного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №826/21431/25 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження, податковий орган наголошує на тому, що вступна та резолютивна частина рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року не підписана кваліфікованим електронним підписом судді, а також відсутній повний текст рішення суду першої інстанції, яке у свою чергу не містить підпису судді.
В той же час, відповідач наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції неправомірно застосовано положення пункту 5 частини третьої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні).
Суд звертає увагу на те, що у податкового органу не має сумнівів, щодо наявності чи дійсності підписів суддів апеляційної інстанції, відповідач ставить питання саме щодо відсутності кваліфікованого електронного підпису судді на скороченому рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року, а також відсутності повного тексту рішення суду першої інстанції, яке у свою чергу не містить підпису судді, наголошуючи на необхідності застосування пункту 5 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проаналізувавши положення пункту 5 частини третьої статті 317 та пункту 5 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на те, що вказані норми встановлюють однакову підставу для скасування судових рішень - непідписання судового рішення суддею або його підписання не тими суддями, які зазначені у рішенні. Водночас ці норми передбачають різні процесуальні наслідки такого скасування: суд апеляційної інстанції зобов'язаний ухвалити нове судове рішення, тоді як суд касаційної інстанції - направити справу на новий розгляд.
Вказуючи на необхідність застосування судом касаційної інстанції пункту 5 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України та водночас заперечуючи можливість застосування судом апеляційної інстанції пункту 5 частини третьої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган займає суперечливу процесуальну позицію, оскільки фактично спонукає суд касаційної інстанції до вчинення тих самих процесуальних дій, правомірність яких у виконанні судом апеляційної інстанції він оскаржує.
Суд наголошує на необґрунтованості доводів касаційної скарги щодо наявності підстав визначених пунктом 5 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відсутність обґрунтування щодо недійсності підписів суддів апеляційної інстанції, та фактичне спонукання суду касаційної інстанції вчинити процесуальну дію, яка вже була вчинена.
Суд повторно наголошує на тому, що відповідач просить Суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляцйного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №826/21431/25 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд визначаються статтею 353 Кодексу адміністративного судочинтсва України.
Аналіз змісту статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що підставами для направлення справи на новий розгляд або на продовження розгляду є відповідні процесуальні порушені.
Відтак, коли сторони звертаються з касаційною скаргою, в якій просять направити справу на новий розгляд, обов'язковим є посиланням на один з пунктів частини другої та третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проаналізувавши частину четверту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд зазначає, що у разі звернення з касаційною скаргою з вимогою про направлення справи на новий розгляд належною підставою касаційного оскарження є посилання саме на пункт 4 цієї частини, оскільки законодавець пов'язує застосування цього пункту з можливістю скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд відповідно до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Узагальнюючи Суд зазначає, що для обґрунтування касаційної скарги з вимогою направлення справи на новий розгляд сторона зобов'язана послатися на відповідний пункт частини другої або третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України та на пункт 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Касаційна скарга подана податковим органом містить вимогу про направлення справи на новий розгляд, але не містить обґрунтованих підстав касаційного оскарження визначених зазначеними вище статтями Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання на порушення процесуального законодавства з вимогою направлення справи на новий розгляд не може розглядатися як підстава для застосування пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави касаційного оскарження. Іншими словами, сам факт процесуального порушення, що передбачає направлення справи на новий розгляд, не дає права на касаційне оскарження за цією нормою.
Додатково Суд звертає увагу на внутрішню непослідовність позиції податкового органу. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції здійснив перегляд судового рішення, яке, на думку скаржника, фактично не існувало у зв'язку з відсутністю повного тексту рішення суду першої інстанції.
Водночас у прохальній частині касаційної скарги податковий орган просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, у скасуванні якого він одночасно дорікає суду апеляційної інстанції, посилаючись на відсутність такого рішення як процесуального документа.
Зазначене свідчить про відсутність чітко визначеного предмета касаційного оскарження та не узгоджується з логікою касаційного перегляду, визначеною Кодексом адміністративного судочинства України.
За таких обставин наведені доводи касаційної скарги не можуть бути визнані належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляцйного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №826/21431/15 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Коніка Мінолта Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяР.Ф. Ханова