21 січня 2026 р. Справа № 480/13595/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 (суддя О.М. Кунець, повний текст складено 24.10.25) по справі № 480/13595/23
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області"
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
31.03.2025 року до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява від ОСОБА_1 в якій він просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області» щодо неналежного виконання рішення суду, не виготовлення та не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за посадою, яка прирівнюється до посади заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу - на виконання постанови другого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 р. та окремої ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року (Справа № 480/13595/23);
- зобов'язати «Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області" належним чином виконати окрему ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024р., рішення суду - постанову другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024, якою було зобов'язано Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області» - виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області оновлену довідку станом на листопад 2019 р. про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за посадою, яка прирівнюється до посади заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення з 01.12.2019 перерахунку позивачу основного розміру пенсії.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 року заяву ОСОБА_1 (у порядку ст. 383 КАС України) у справі № 480/13595/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану уївалу та задовольнити заяву подану у порядку ст. 383 КАС України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач не зважаючи на приписи суду апеляційної інстанції видав довідку, яка в повному обсязі дублює раніше видані довідки, які були предметом розгляду у даній справі і були оскаржені в суді.
У випадку її відсутності на момент перерахунку пенсії у штатному розписі Національної поліції України грошове забезпечення особи визначається із урахуванням положень п. 2 Наказу МВС № 138. від 17.02.2017
Так, за інформацією Національної поліції України, викладеною у листі № К-568/12/4/01-2023 за підписом начальника Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України на запит ОСОБА_1 , посада «заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу» з посадовим окладом 2850 грн. станом на листопад 2019 та на теперішній час відсутня в штатах Національної поліції України.
Також, Головним управлінням Національної поліції в Сумській області листом № 12/К-11зі від 27.09.2023 на запит ОСОБА_1 повідомлено, що з 07.11.2015 посада «заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу» з посадовим окладом 2850 грн. у штатному розписі Головного управління Національної поліції в Сумській області не існує.
Позивач зазначає, що так як відповідач уже після постанови другого апеляційного адміністративного суду , яка вступила в законну силу, надає суду довідки , які зовсім суперечить довідкам, які брав до уваги суд апеляційної інстанції при винесенні постанови на мою користь.
Після набрання законної сили рішенням суду (Другий апеляційний адміністративний суд справа 480/13595/23) додаткові докази вже не враховуються. Процесуальні норми передбачають, що докази подаються та досліджуються до завершення судового розгляду, а рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо скаргу не було подано.
Також, позивач звертає увагу, що Державна Установа "Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Сумській області не оскаржувала рішення другого апеляційного адміністративного суду.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що позивач ОСОБА_1 помилково вважає, що посада з якої він був звільнений 31 березня 2005 року, а саме «заступник начальника відділення дільничних інспекторів міліції Роменського міськрайвідділу УМВС України в Сумській області», невірно прирівняна до посади «заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу» та має бути прирівняна до посади «заступник начальника сектору, що не входить до складу відділу», з огляду на те, що у територіальних (відокремлених) підрозділах головного управління Національної поліції в Сумській області з посадовим окладом 2850 грн. станом на листопад 2019 року існували лише посади заступника начальника слідчого відділення, а у структурі Роменського міського відділу УМВС України в Сумській області, затвердженій наказом УМВС України в Сумській області від 25 вересня 2007 року № 530дск, був створений сектор дільничних інспекторів міліції.
Представник відповідача зазначає, що різниця посад «заступник начальника сектору (відділення, чергової частини) і «заступник начальника сектору (відділення), що не входить до складу відділу» полягає саме в структурній організації правоохоронних органів, а саме означає, що перший структурний підрозділ входить до більшого структурного підрозділу (відділу), а другий - є самостійним і не підпорядковується жодному відділу.
На переконання представника відповідача, враховуючи, що середні розміри таких виплат станом на листопад 2019 року визначалиссь по обох посадах поліцейських і по посаді «заступник начальника сектору, що не входить до складу відділу» і по посаді «заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу», а апелянт ОСОБА_1 був звільнений з посади «заступник начальника відділення дільничних інспекторів міліції Роменського міськрайвідділу, то підстави застосовувати до нього будь які виплати по посаді «заступник начальника сектору, що не входить до складу відділу» відсутні, з чим і погодився суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №480/13595/23 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 по справі № 480/13595/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Так, визнано протиправною відмову Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області" у видачі ОСОБА_1 нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, та зобов'язано Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області» виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на листопад 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII, та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", у якій грошове забезпечення визначити з урахуванням Схеми окладів поліцейських за спеціальними званнями у розмірах згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», схем посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3-10 до постанови, а інші додаткові види грошового забезпечення - за наявною відповідною посадою поліцейського, яка за кваліфікаційними характеристиками, зокрема за назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (закладу, установи тощо), прирівнюється до посади, з якої ОСОБА_1 був звільнений, а саме «заступник начальника відділення дільничних інспв України по Сумській області" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишено без задоволення.
Окремою ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 визнано протиправними дії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області" щодо видачі довідки №33/39-1536 від 03.10.2024 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопад 2019 р. за посадою поліцейського-заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу поліції, так як такої посади на час перерахунку пенсії листопад 2019 року не було у штатному розписі Національної поліції України. Зобов'язано «Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області" належним чином виконати рішення суду - Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 та видати довідку про розмір грошового забезпечення за посадою, яка прирівнюється до посади заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу - (відсутньої в штатному розписі національної поліції України станом на листопад 2019 р. коли настало право для перерахунку пенсії ОСОБА_1 ).
Відмовляючи в задоволенні заяви поданої у порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, оскільки застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви поданої у порядку ст. 383 КАС України з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012).
Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
У разі невиконання судового рішення позивачка має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частина 1 ст. 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Аналіз наведеного вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. Разом з цим виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід'ємною складовою права на судовий захист.
Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені зокрема статтею 383 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно з частиною 6статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу зазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Відповідно до частин першої та шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заявубез задоволення.За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача та застосування приписів статті 383 КАСУ можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем. Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Аналіз викладених вище положень КАС України вказує, що окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів. Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду справи по суті порушення законності, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті. При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи у публічно-правових відносинах. Водночас інститут постановлення окремої ухвали є крайньою мірою і може застосовуватися лише у випадках, коли є очевидним порушення закону та з метою вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли такому порушенню.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 № П/811/236/16 (К/9901/13367/18), який ураховується судом відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Необхідність їх винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що звертаючись до суду з заявою від 28.03.2025р. позивач зазначав, що зважаючи на окрему ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024р., відповідачем - Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області" було виготовлено довідку № 33/39-94 від 14.01.2025р про розмір грошового забезпечення за посадою заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу ідентичну довідкам №33/39-1857 від 22.07.2021 , №33/39-1536 від 03.10.2024 р..
Однак, на переконання позивача, вищезазначену довідку неможливо вважати оновленою, оскільки в окремій ухвалі суду було вказано видати довідку про розмір грошового забезпечення за посадою, яка прирівнюється до посади заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу. Натомість, відповідачем було виготовлено довідку за посадою заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу без здійснення прирівняння посад.
В додаткових поясненнях від 11.04.2025р. (а.с.36-38) позивач звертає увагу суду на те, що фактично відповідачем не було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача станом листопад 2019 року за посадою, яка прирівнюється до посади заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу. Фактично відповідачем була направлена не оновлена довідка, а ідентична довідці, яка була направлена в 2021 році за посадою заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу, яка судом апеляційної інстанції була визнана протиправною.
Позивач звертає увагу суду на те, що у відповіді на окрему ухвалу Сумського окружного адміністративного суду Державна установа «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області « посилається на відповідь Національної поліції від 08.06.2023 №К-416/12/4/01-2023, №153 зі/12/2/03-2023 що посада заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу, з посадовим окладом 2850,00 гр. була передбачена у штатах головних управлінь Нац. поліції України як на листопад 2019 року так і на теперішній час.
Однак, позивач просить суд врахувати, що листом від 27.09.2023 р № 12/К-11 Головне управління Національної поліції в Сумській області повідомило ОСОБА_1 , що з 07.11.2015р посада заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу з посадови окладом 2850.00 гр. відповідно до штатного розпису ГУНП в Сумській області не існує.
Крім цього, позивач звертає увагу суду на те, що листом від 30.08.2023 року №К-568/12/4/01 -2023 департамент кадрового забезпечення Національної поліції України повідомив що посада заступник начальника відділення що не входить до складу відділу поліції з посадовим окладом 2850.00 гр як станом на листопад 2019 р. так і на теперішній час, відсутня в штаті Національної поліції України.
Листом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області від 13.11.2023 р №12/к-264лк повідомлено що в штаті Роменського МРВ УМВ України в Сумській області (з якого звільнявся позивач на пенсію) згідно наказу № 193 від 15.07.1998 р. існувала посада заступника начальника відділення дільничних інспекторів міліції яка згідно наказу УМВС України в Сумській області від 25.09.2007 № 530 дск. стала заступник начальника сектору дільничних інспекторів міліції.
Отже, згідно пояснень позивача, це означає що на час перерахунку йому пенсії листопад 2019 року посади заступник начальника відділення що не входить до складу відділу чи відділення поліції не було у штатному розписі Національної поліції України. А була і є на теперішній час посада заступника начальника сектору, що не входить до складу віддіду, відділення поліції, яка за кваліфікаційними характеристиками, зокрема за назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (закладу, установи тощо), прирівнюється до посади, з якої був звільнений позивач.
Згідно позиції позивача, так як посади заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу (відділення) поліції не було на час перерахунку пенсії ОСОБА_1 , то до відповідної посади поліцейського, яка за кваліфікаційними характеристиками, зокрема за назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (закладу, установи тощо), прирівнюється посада заступник начальника сектору що не входить до складу відділу.
При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що у оновленій довідці від 14.01.2025р. зазначено премію в розмірі 29.13 % в сумі 3051грн. 66 коп., (а.с.23, ІІ том). Однак, на переконання позивача в оновленій довідці має бути вказано значно більший розмір премії, а саме - 102,76%.
Так, як вказує позивач, враховуючи інформацію Національної поліції України № 2388/09/48 -2021 від 24 лютого 2021 р. щодо надання інформації щодо грошового забезпечення поліцейських, про середні розміри надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції та премії, що фактично виплачені поліцейським за листопад 2019 року, за переліком посад поліцейських Національної поліції України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 по посаді заступник начальника сектору, що не входить до складу відділу: надбавка за специфічні умови проходження служби 58,73% - 3845,34 гр.; премія 102,76% - 10679,68 гр.
Слід звернути увагу, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, щодо протиправності дій відповідача по виготовленню попередньої довідки від 16.08.2019р., керуючись тим, що Довідка №22/64539 від 16.09.2021р. була виготовлена за посадою "заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу (управління, відділу (відділення) поліції", яку віднесено до Переліку №138 та при цьому відсутня в штаті Національної поліції України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що щодо відсутності такої посади в штатах Національної поліції України, суд апеляційної інстанції керувався:
- інформацією Національної поліції України, яку викладеною у листі №К-568/10/4/01-2023 за підписом начальника Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України на запит ОСОБА_1 , згідно якого - посада "заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу" з посадовим окладом 2850грн. станом на листопад 2019 року та на теперішній час відсутня в штатах Національної поліції України";
- листом Головного управління Національної поліції в Сумській області №12/УС-11зі від 27.09.2023 року на запит ОСОБА_1 , яким повідомлено, що з 07.11.2015 року посада "заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу" з посадовим окладом 2850грн. у штатному розписі Головного управління Національної поліції в сумській області не існує.
Отже, зважаючи на зазначені інформативні листи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при складанні довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії розмір грошового забезпечення має визначається, не виходячи із прирівняної посади "заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу", як визначено у Переліку № 138, а з урахуванням п. 2 Наказу № 138, який передбачає застосування, у тому числі, Схеми окладів поліцейських за спеціальними званнями у розмірах згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», схем посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3-10 до постанови.
Зі змісту довідки № 22/64539 від 16.08.2021 судом апеляційної інстанції було встановлено, що остання була виготовлені за посадою «заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу (управління, відділи (відділення) поліції», яку внесена до Переліку № 138 та при цьому відсутня в штатах Національної поліції України.
При цьому, суд апеляційної інстанції не надавав оцінку доцільності прирівняння посади з якої звільнився позивач, саме до посади - заступник начальника сектору, що не входить до складу відділу.
В подальшому, як вже зазначалося вище, відповідачем було оновлену виготовлено довідку № 33/39-94 від 14.01.2025 р про розмір грошового забезпечення за посадою заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу.
Дослідивши наведені обставини справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача поданої в порядку ст.383 КАС України, виходячи з наступного.
З пояснень відповідача встановлено, що ним правомірно видано оновлену довідку № 33/39-94 від 14.01.2025 р про розмір грошового забезпечення за посадою заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу, саме виходячи із прирівняної посади "заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу", як визначено у Переліку № 138.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності позиції позивача відносно того, що посада з якої він був звільнений 31 березня 2005 року, а саме «заступник начальника відділення дільничних інспекторів міліції Роменського міськрайвідділу УМВС України в Сумській області», невірно прирівняна до посади «заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу» та має бути прирівняна до посади «заступник начальника сектору, що не входить до складу відділу», з огляду на те, що у територіальних (відокремлених) підрозділах головного управління Національної поліції в Сумській області з посадовим окладом 2850 грн. станом на листопад 2019 року існували лише посади заступника начальника слідчого відділення, а у структурі Роменського міського відділу УМВС України в Сумській області, затвердженій наказом УМВС України в Сумській області від 25 вересня 2007 року № 530дск, був створений сектор дільничних інспекторів міліції.
Так, зобов'язальною частиною постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі № 480/13595/23 зобов'язано установу виготовити оновлену довідку про розмір грошового забезпечення Позивача станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ та з урахуванням положень Постанови № 988, у якій грошове забезпечення визначити з урахуванням Схеми окладів поліцейських за спеціальними званнями у розмірах згідно з додатком 1 до Постанови 988, схем посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3-10 до Постанови № 988, а інші додаткові види грошового забезпечення - за наявною відповідною посадою поліцейського, яка за кваліфікаційними характеристиками, зокрема за назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (закладу, установи тощо), прирівнюється до посади, з якої Позивач був звільнений, а саме «заступник начальника відділення дільничних інспекторів міліції Роменського міськрайвідділу УМВС України в Сумській області»,
Колегія суддів вважає, що довідку про розмір грошового забезпечення від 14.01.2025 № 33/39-94 для перерахунку пенсії позивачу було витовлено саме у такому порядку, як передбачено постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі № 480/13595/23.
Тобто, посадовий оклад визначений згідно з додатком 7 до Постанови № 988 за позицією посади «заступник начальника сектору (відділення), що не входить до складу відділу» у розмірі 2850,00 грн., оклад за спеціальним званням майор поліції вказано згідно з додатком 1 до Постанови № 988 в розмірі 2000 грн., інші додаткові види грошового забезпечення у розмірах, які були фактично виплачені поліцейським за листопад 2019 за посадою заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу, оскільки факт такої виплати свідчить про наявність такої посади в штаті Національної поліції, що також підтверджується листами Національної поліції України та головного управління Національної поліції в Сумській області.
Той факт, що посади як «заступник начальника сектору, що не входить до складу відділу» так і «заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу» у додатку 7 до Постанови №988 зазначені в одній позиції свідчить про їх рівнозначність.
Про це і було роз'яснено апелянту департаментом кадрового забезпечення Національної поліції України листом від 26.06.2025 за № 95063-2025 з посиланням на статтю 65 Закону України «Про Національну поліцію» та наказ № 142 від 04 грудня 2015 року «Про затвердження Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань» та із зазначенням посад найменшого структурного підроділу в розділі «Управління, відділи (відділення) поліції» «заступник начальника сектору (відділення, чергової частини). При цьому, про прирівнення таких посад до посади ОСОБА_1 , з якої він був звільнений, у листі не йшлося.
Дійсно, різниця посад «заступник начальника сектору (відділення, чергової частини) і «заступник начальника сектору (відділення), що не входить до складу відділу» полягає саме в структурній організації правоохоронних органів, а саме означає, що перший структурний підрозділ входить до більшого структурного підрозділу (відділу), а другий - є самостійним і не підпорядковується жодному відділу.
Позивач у своїх поясненнях акцентує увагу на тому, що відповідач неналежно виконав рішення суду, а саме невірно прирівняв посади.
Проте, дослідивши матеріали справи колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не погоджується з розміром додаткових видів грошового забезпечення за прирівняною посадою (премії та надбавки), бо за посадою «заступник начальника сектору, що не входить до складу відділу» вони є більшими.
Крім цього, колегія суддів бере до уваги аргументи відповідача на те, що 09.10.2025 Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Сумській області» повторно звернулася до Головного управління Національної поліції України в Сумській області із запитом щодо наявності у штатному розписі посади «заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу» та достовірності наданої інформації в попередньо наданих відповідях на звернення ОСОБА_1
Головним управлінням Національної поліції України в Сумській області було надано відповідь, яку відповідачем отримано 13.10.2025 в якій зазначено, що станом на 19 листопада 2019 року в Головному управлінні Національної поліції України в Сумській області існувала посада «заступника начальника відділення, що не входить до складу відділу», з посадовим окладом.
Також, зазначено, що інформацію яка зазначена у листі відповіді від 27.09.2023 №12/К-11зі, слід вважати такою, що не відповідає дійсності.
Відтак, враховуючи, що середні розміри таких виплат станом на листопад 2019 року визначалиссь по обох посадах поліцейських і по посаді «заступник начальника сектору, що не входить до складу відділу» і по посаді «заступник начальника відділення, що не входить до складу відділу», а апелянт ОСОБА_1 був звільнений з посади «заступник начальника відділення дільничних інспекторів міліції Роменського міськрайвідділу, колегія суддів вважає, що відсутні підстави застосовувати до нього будь які виплати по посаді «заступник начальника сектору, що не входить до складу відділу».
Як було зазначено вище, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення заяви позивача поданої у порядку ст. 383 КАС України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви поданої у порядку ст. 383 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 року по справі № 480/13595/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 по справі № 480/13595/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов
Постанова складена в повному обсязі 22.01.26.