21 січня 2026 року Чернігів Справа № 620/12930/25
Чернігівський окружний адміністративний суд:
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Лавровської В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника третьої особи Підгорного Костянтина Євгенійовича про ухвалення додаткового рішення суду у справі №620/12930/25,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/12930/25.
30.12.2025 від представника третьої особи надійшла заява про ухвалення додаткового рішення стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки при прийнятті рішення про закриття провадження не вирішено питання про судові витрати.
Оцінюючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 241 КАС України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В свою чергу, положення статті 238 КАС України передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Так, ухвалою суду від 23.12.2025 за клопотанням представника позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» та третьої особи Буштрука Олега Миколайовича провадження у даній справі закрито саме з підстав, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Однак, при закритті провадження, не вирішено питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Учасниками процесу є сторони, треті особи (статті 42 КАС України).
Згідно частини другої та шостої статті 143 КАС України учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Згідно з частинами другої-п'ятої статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Отже, враховуючи те, що учасники справи, якими є сторони та треті особи, можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів, то у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, суд вирішує питання про розподіл судових витрат за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.05.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право учасника справи на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", у справі "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії" (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником третьої особи надано договір про надання правничої допомоги від 12.12.2025, акт приймання - передачі адвокатських послуг від 22.12.2025.
Як видно, 12.12.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Підгорним Костянтином Євгенійовичем укладено договір про надання правничої допомоги. За умовами цього договору адвокат зобов'язується надавати правову допомогу по справі №620/12930/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова Андрія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови ВП №79614482.
Згідно акту виконаних робіт від 22.12.2025, на виконання договору, надано наступні послуги: підготовка до судового засідання, участь в судовому засіданні, підготовка, подача заяв з процесуальних питань, по суті справи тощо.
В свою чергу, пунктом 1.3 договору від 12.12.2025 визначено фіксовану вартість послуг в сумі 5000,00 грн.,
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 22.12.2025 ОСОБА_1 сплатив адвокату за надані послуги 5000,00 грн.
Разом з тим, судове засідання з питання закриття провадження у справі не проводилось, отже, участь в судовому засіданні представник третьої особи не брав.
Суд, оцінивши надані докази, доходить висновку, що заявлена сума до відшкодування є завищеною з огляду на те, що питання про закриття провадження у справі розглядалась без участі учасників справи, матеріали справи не містять великого обсягу, а відтак заявлена до відшкодування сума є не співмірною з питанням, яке розглядалось.
Відтак, враховуючи критерій обґрунтованості понесених позивачем витрат, суд вважає що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 2000,00 грн, що відповідає критерію розумності та співмірності.
З приводу того, що в договорі сума гонорару зазначена як фіксована у розмірі 5000,00 грн, то попри волі сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги та встановлювати її фактичність. Такої ж думки приходить Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №824/20/23 від 31.08.2023.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про задоволення заяви частково.
Керуючись ст.ст. 252, 256 КАС України суд, -
Заяву представника третьої особи Підгорного Костянтина Євгенійовича задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»
В решті заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статей 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" вул. Сікорського Ігоря Авіаконструктора, 8, пов.6,м. Київ,04112 код ЄДРПОУ 38750239.
Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Авторгов Андрій Миколайович вул. Костанайська, 5, 20,м. Київ,03118 рнокпп НОМЕР_1 ,
Третя особа: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 21 січня 2026 року.
Суддя І.І.Соломко