21 січня 2026 року справа № 580/13767/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гаращенка В. В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо обмеження виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі довідок, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.04.2025 №ФР49520/1 станом на 01.01.2020, №ФР49520/2 станом на 01.01.2021, №ФР49520/3 станом на 01.01.2022, №ФР49520/4 станом на 01.01.2023 максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області провести з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.04.2025 №ФР49520/1 станом на 01.01.2020, №ФР49520/2 станом на 01.01.2021, №ФР49520/3 станом на 01.01.2022, №ФР49520/4 станом на 01.01.2023 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням основного розміру пенсії 80% відповідних сум грошового забезпечення та проведених виплат;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення основного розміру ОСОБА_1 пенсії з 80 % до 70% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплачувати пенсію виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення, призначеного при звільненні в запас у 2013 році.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вважає, що відповідач протиправно здійснив виплату пенсії у розмірі 70% замість 80% від сум грошового забезпечення та з обмеженням пенсії максимальним розміром.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ обставиною, що обумовлює перерахунок пенсій колишніх військовослужбовців, повинно бути підвищення розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, а такого підвищення з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 не відбулось, тому підстави для перерахунку пенсії позивача саме з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 відповідно до довідки про грошове забезпечення відповідної особи станом на цю дату відсутні.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області як особа, що отримує пенсію відповідно до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яка була обчислена у розмірі 80% грошового забезпечення.
Рішенням від 15.11.2023, що набрало законної сили 16.12.2023, у справі № 580/6371/23 суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 63 Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.12.2021 № ФР49520, виходячи з 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
Суд, враховуючи положення до ч. 4 ст. 78 КАС України, бере до уваги, що у рішенні від 15.11.2023 у справі № 580/6371/23 суд встановив, що згідно із протоколом за пенсійною справою - 2301005001 (Міноборони) від 25.07.2013 позивач отримує пенсію з 06.07.2013, основний розмір пенсії позивача при призначенні становив 80 % грошового забезпечення. Згідно з протоколом перерахунку пенсії позивача від 07.04.2018 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 у розмірі 70% від грошового забезпечення.
Також рішенням від 06.08.2025, що набрало законної сили 06.09.2025, у справі № 580/7578/25 суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2020 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.04.2025 №ФР49520/1 станом на 01.01.2020, з 01.02.2021 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.04.2025 №ФР49520/2 станом на 01.01.2021, з 01.02.2022 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.04.2025 №ФР49520/3 станом на 01.01.2022, з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.04.2025 №ФР49520/4 станом на 01.01.2023 і виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач 10.11.2025 на виконання рішення суду від 06.08.2025 у справі № 580/7578/25 здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі зазначених вище довідок, у розмірі 70% від основного розміру грошового забезпечення та із застосування обмеження максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність (підсумок пенсії: 21 688,17 грн; з урахуванням максимального розміру: 20 930,00 грн).
З перерахунку пенсії від 10.11.2025 вбачається, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача (індексація) з 01.03.2025 у розмірі 70% від основного розміру грошового забезпечення та із застосування обмеження максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність (підсумок пенсії: 24 688,17 грн; з урахуванням максимального розміру: 23 610,00 грн).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.11.2025 щодо перерахунку та виплати пенсії у належному розмірі.
Відповідач листом від 08.12.2025 повідомив позивача, що рішенням суду від 06.08.2025 у справі № 580/7578/25 зобов'язань провести перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, на Головне управління не покладено. Для виплат пенсії без обмеження максимального розміру підстав немає.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до пункту “а» ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачу призначена пенсія, яка з дати її призначення становить у розмірі 80% від сум грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-17), який набрав чинності з 01.10.2011, та п.23 розділу II Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01.05.2014, до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ було внесено зміни та цифри “ 90» замінено цифрами “ 80» та цифри “ 80» замінено цифрами “ 70» відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом розміру пенсії (з 80% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% та 70% грошового забезпечення - не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Так, в постанові від 19.06.2018 у справі №583/2264/17 Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахування вислуги років, при цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії (у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду).
Аналогічний правовий висновок також міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №240/5401/18.
З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що відповідачем при проведенні позивачу перерахунку пенсії, протиправно зменшено розмір пенсії за вислугу років з 80% на 70% грошового забезпечення.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, частина сьома статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Крім того, передбачені статтею 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, введені в дію Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі також - Закон №3668-VI), який набрав чинності в даній частині з 01.10.2011.
У той же час, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Отже, положення пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії підлягають застосуванню до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Із матеріалів справи судом встановлено, що пенсія позивачу призначена з 2013 року, тобто до набрання чинності Законом №3668-VI.
Отже, на позивача дія Закону №3668-VІ не поширюється, тому пенсія йому має бути перерахована без обмеження максимальним розміром.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено, шляхом внесення змін до законодавства.
Крім того, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та від 11.07.2022 у справі №620/613/21.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI, тому обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області максимального розміру пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним, а позов у цій частині позовних вимог до задоволення.
Щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.04.2025 №ФР49520/1 станом на 01.01.2020, №ФР49520/2 станом на 01.01.2021, №ФР49520/3 станом на 01.01.2022, №ФР49520/4 станом на 01.01.2023, то суд врахував таке.
Як встановив суд, відповідно до рішення від 06.08.2025, що набрало законної сили 06.09.2025, у справі № 580/7578/25 суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2020 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.04.2025 №ФР49520/1 станом на 01.01.2020, з 01.02.2021 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.04.2025 №ФР49520/2 станом на 01.01.2021, з 01.02.2022 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.04.2025 №ФР49520/3 станом на 01.01.2022, з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.04.2025 №ФР49520/4 станом на 01.01.2023 і виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач 10.11.2025 на виконання рішення суду від 06.08.2025 у справі № 580/7578/25 здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі зазначених вище довідок, однак провів такий перерахунок у розмірі 70% від основного розміру грошового забезпечення та із застосування обмеження максимального розміру пенсії.
Тобто, виплата позивачу пенсії на підставі зазначених довідок не є спірною у справі, що розглядається, і таке право позивача встановлено судом у рішенні від 06.08.2025, що набрало законної сили 06.09.2025, у справі № 580/7578/25.
Частиною 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення у спосіб, визначений судом.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 80 % сум грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.04.2025 №ФР49520/1 станом на 01.01.2020, №ФР49520/2 станом на 01.01.2021, №ФР49520/3 станом на 01.01.2022, №ФР49520/4 станом на 01.01.2023, виходячи з 80% сум грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО