Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 січня 2026 р. справа № 520/9932/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 520/9932/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" (майдан Фейєрбаха, буд. 10-Б,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61050) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057), третя особа - Приватне підприємство "САНПРОМ" (вул. Кримська, буд. 6, кв. 7,м. Харків,61166) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармснаб", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Фармснаб» ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10.
2. Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармснаб» встановлені"пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01.01.2020 р. по лютий 2022 р., та винести відповідне рішення.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківський області (майдан Свободи 6, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 43143704 на користь ТОВ “Фармснаб» (майдан Фейєрбаха, 10-Б, м. Харків, код ЄДРПОУ 38495049) судовий збір у сумі 3028 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року по справі № 520/9932/24 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа - Приватне підприємство "САНПРОМ" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі № 520/9932/24 - скасовано.
Прийнято постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10.
Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Харківській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" від 17.01.2024 про втрату первинних документів згідно пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 7570,00 грн..
14.01.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява в порядку ст. 382 КАС України, в якій просить суд зобов'язати відповідача надати суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 520/9932/24 протягом 10 днів з моменту набрання ухвалою суду законної сили.
В обґрунтування заяви зокрема зазначено, що відповідач формально провів повторний розгляд та повторно відмовив у застосуванні пп. 69.28 ПКУ, про що повідомив Заявника листом від 07.07.2025 № 39505/6/20-40-07-10-10. Ця відмова не враховує висновків апеляційного суду, зокрема щодо визнання знищення документів внаслідок військових дій та права на звільнення від відповідальності за втрату документів. З метою примусового виконання судового рішення Заявник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 18.12.2025 головним державним виконавцем Ждановою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 79848406), якою зобов'язано Відповідача виконати судове рішення протягом 10 робочих днів, а також стягнуто виконавчий збір у розмірі 32 000 грн. Однак Відповідач ігнорує постанову ДВС та не виконує судове рішення. У відповідь на постанову виконавця від 18.12.2025 № 24687 (зареєстровано у Відповідача 22.12.2025 № 89357/5), Відповідач надіслав лист від 23.12.2025 № 26283/5/20-40-07-10-08, в якому підтвердив повторну відмову, не надавши жодних доказів врахування висновків суду.
При вирішенні питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 382-1 КАС України, оскільки заявником не подано клопотання про розгляд заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, суд вважає за можливе розглянути заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку письмового провадження.
При вирішенні питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частинами 2, 3 ст. 382-1 КАС України визначено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Отже, ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення та розгляду поданого звіту на виконання ухвали суду, а в разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України). Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Так, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимим доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишається невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 27.02.2020 по справі №640/3719/18, від 04.03.2020 по справі №539/3406/17.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 по справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Суд зазначає, що метою застосування до суб'єкта владних повноважень судового контролю за виконанням рішення суду є дисциплінування боржників з метою своєчасного, якісного та належного виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Водночас, з аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy)». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovakia)», № 2132/02, пп. 24-27 від 13.06.2006, пп. 18 рішення у справі «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно- правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.
Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 25.11.2020 по справі №554/10283/18.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Абзацом першим ч. 1 ст. 373 КАС України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Тож у разі відсутності факту добровільного виконання судових рішень приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Указаний порядок встановлений статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно частин 1-3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як було зазначено та не заперечується позивачем, 18.12.2025 головним державним виконавцем Ждановою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 79848406).
Таким чином наразі Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчиняються виконавчі дії з виконання рішення по справі № 520/9932/24 в межах виконавчого провадження № 79848406 в порядку Закону України "Про виконавче провадження".
Суд зазначає, що повнота та правомірність виконання рішення суду в порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця, яким на час звернення представника позивача із заявою про встановлення судового контролю, виходячи з положень статей 18, 63 Закону України "Про виконавче провадження", не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання рішення суду по справі №520/9932/24, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку статті 382 КАС України до суду є передчасним.
Крім цього, суд наголошує на тому, що чинним законодавством України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 року по справі № 520/9932/24 чітко визначено порядок і спосіб його виконання, судове рішення, яке набрало законної сили обов'язкове для виконання, а виконавчий лист №520/9932/24, виданий Харківським окружним адміністративним судом, перебуває на виконанні державної виконавчої служби, суд відмовляє у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись ст.ст. 229, 248, 256, 293, 294, 295, 382, 382-1 Кодексу адміністративного суду України, -
В задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 520/9932/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" (майдан Фейєрбаха, буд. 10-Б,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61050) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057), третя особа - Приватне підприємство "САНПРОМ" (вул. Кримська, буд. 6, кв. 7,м. Харків,61166) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Спірідонов М.О.